Ухвала

від 11.01.2011 по справі 37/238-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"11" січня 2011 р. Справа № 37/238-10

вх. № 10084/5-37

Суддя господарського суду Харківської області Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1890/02-02.01 від 15.10.2010 р.

відповідача - ОСОБА_2, ген. директор

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову

по справі за позовом ТОВ "МТІ", м. Київ

до ТОВ "Аванті Україна", м. Харків

про стягнення 503369,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу за договором у сумі 466904,10 грн., пені у розмірі 0,07 % від вартості товару за кожний день прострочення платежу у сумі 36465,25 грн., суми сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову згідно якої просив суд вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та можуть знаходитися на рахунку відповідача: п/р №26006016817863 у банку ХФ ВАТ «УкрЕксімБанк», МФО 351618 у розмірі позовних вимог та судових витрат та винести відповідну ухвалу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказував про те, що сума боргу у розмірі 503369,35 грн. є досить значною, строк прострочення є досить тривалим, та її неотримання позивачем може спричинити порушення прав третіх осіб, а саме: невиплата заробітної плати значній кількості співробітників ТОВ «МТІ», неможливість розрахуватися з іншими контрагентами, виникнення у ТОВ «МТІ» заборгованості перед державним бюджетом України, що в свою чергу може завдати шкоди інтересам держави. Позивач припускає, що належні йому заборговані кошти відповідач має намір використати на власний розсуд, оскільки має діючі фінансово-господарські відносини. Грошові кошти у відповідача на момент пред'явлення до нього позову можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання судового рішення. Вказані заходи є гарантією реального виконання рішення, якщо останнє буде прийнято на користь позивача. Також, є припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, у позові позивач просив накласти арешт на майно відповідача у розмірі позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заяви позивача про забезпечення позову заперечував.

Господарський суд, дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та проаналізувавши його доводи, керуючись вимогами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи думку викладену в роз'яснені Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" від 23.08.1994 р. №02-5/611, інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши зазначену заяву позивача з урахуванням обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, та враховуючи те, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно перешкоджати господарській діяльності юридичним особам або фізичним особам - підприємцям, які здійснюють таку діяльність, а позивачем не наведено суду доводів про існування очевидної небезпеки заподіяння його правам, свободам чи законним інтересам в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки з матеріалів справи не вбачається офіційних доказів того, що відповідачем вчинюються дії по відчуженню своїх грошових коштів та відчуженню свого майна з метою не виконання рішення суду по даній справі у майбутньому, господарський суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною та необґрунтованою у зв'язку з чим в її задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.