Рішення

від 07.07.2015 по справі 922/2920/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 922/2920/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі", м. Дніпропетровськ, до товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез і технології", м. Харків, про стягнення 303517,63 грн. за участю представників:

позивача - Кириченко М.О. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Мареллі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Синтез і технології", в якій просить суд стягнути з відповідача 250000,00 грн. суми попередньої оплату, на яку не був поставлений товар, 50723,11 грн. інфляційних втрат, 2794,52 грн. 3 % річних, а також судові витрати.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 07 липня 2015р. о 10:00 год.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, вказує на те, що між ним та відповідачем укладений договір № 08/26 від 29.12.2008р. 16.12.2014р. відповідачем на його адресу виставлений рахунок на оплату товару на суму 988160,00 грн., який був оплачений з боку позивача на суму 357040,00грн., однак товар на оплачену суму так поставлений і не був. Позивач зазначає, що відповідач повернув йому частину передплати в сумі 107040,00 грн., у зв'язку з чим залишок сплаченої позивачем попередньої оплати складає 250000,00 грн., яка не була повернута та товар не був поставлений на таку суму. Позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, яка повернута за закінченням строку зберігання. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми попередньої оплати, на яку позивачем нараховані інфляційні втрати за період з 24.12.2014р. по 08.05.2015р. у сумі 50723,11 грн., 3% річних за період з 24.12.2014р. по 08.05.2014р. у сумі 2794,52 грн.

Відповідач у судове засідання 07.07.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача був повідомлений під розпис у судовому засіданні 04.06.2015р., про причини неявки суду не повідомив.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що взаємовідносини між сторонами тривали з 2008р., станом на 31.12.2014р. всі зобов'язання сторін за договором № 08/26 від 29.12.2008р. є виконаними.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.12.2008р. між ТОВ "Синтез і технології" (продавець, відповідач) та ТОВ "Мареллі" (покупець, позивач) укладений договір № 08/26, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити карбамідоформальдегідну смолу КФМТО (ТУ 24.1-05761614.044-2002), а позивач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно п. 4.1 Договору продукція поставляється в залізничних цистернах власності продавця або орендованих ним, при цьому згідно п. 6.3 Договору відвантаження товару відповідач повинен здійснити не пізніше 5 днів з дати отримання письмового замовлення покупця, а датою відвантаження товару вважається дата штампу на залізничній накладній.

За домовленістю сторін строк дії Договору був пролонгований та сторони мали взаємовідносини щодо поставки та оплати товару в 2014р., що не заперечується позивачем.

Позивачем до матеріалів справи додана копія рахунку на оплату № 41 від 16.12.2014р., який виставлений ТОВ "Синтез і технології" на оплату 988160,00 грн. за аміносмолу КФМТ, в рахунку зазначено, що він виставлений по договору № 08/26.

Позивач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 357040,00 грн. наступними платіжними дорученнями : № 1214 від 19.12.2014р. на суму 120000,00 грн.; № 1228 від 22.12.2014р. на суму 40000,00 грн.; № 1253 від 23.12.2014р. на суму 77040,00 грн.; № 1274 від 23.12.2014р. на суму 120000,00 грн.

У вказаних платіжних дорученнях зазначено призначення платежу : за амінокислоту згідно рахунку № 41 від 16.12.2014р.

Суд вважає, що отримання передплати від позивача свідчить про здійснення позивачем замовлення на поставку товару на перераховані суми, отже товар мав бути поставлений протягом 5 днів з моменту отримання передплати.

Як зазначає позивач, на суму передплати в розмірі 357040,00 грн. товар так і не був поставлений, при цьому 24.12.2014р. відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 107040,00 грн.

Як вбачається з виписки банку, кошти в сумі 107040,00 перераховані відповідачем з підставою перерахування - повернення переплати за смолу по рахунку № 41 від 16.12.2014р.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів повернення решти суми в розмірі 250000,00 грн. або поставки товару на таку суму.

25.02.2015 р. позивач направив відповідачу вимогу № 20/107 про повернення коштів у сумі 250000,00 грн., яка була направлена цінним листом з описом вкладення на наступні адреси :

- за місцезнаходженням юридичної особи, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : м. Харків, вул. Сімнадцятого Партз'їзду, б.11, кімн. 20;

- за адресою, зазначеною у розділі 14 Договору : м. Харків, пр. Гагаріна, оф.412;

- за адресою, зазначеною в рахунку на оплату від 16.12.2014р. № 41: м. Харків, бульвар Грицевця, буд., кв. 81.

Поштові відправлення не були вручені адресату та повернуті позивачу з довідками пошти за закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що спірний Договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно умов Договору поставка товару здійснюється на умовах поставки СРТ ст. Горловка, тобто позивач зобов'язався поставити товар та передати його перевізникові на ст. Горловка.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про передачу товару перевізникові або позивачу, не надано належних доказів, які б свідчили про належне виконання умов Договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в обґрунтування свого відзиву на позов додані копії видаткових накладних за період січень-травень 2014р., однак на наданих копіях відсутній підпис повноважної особи позивача про отримання товару за такими накладними, при цьому відповідачем не доведено яким чином вказані накладні відносяться до предмету спору, а саме повернення суми попередньої оплати, яка була сплачена на підставі рахунку від 16.12.2014р.

Відповідачем також додана копія актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2014р., які складені та підписані лише з боку відповідача, згідно з якими за позивачем рахується заборгованість у сумі 485572,63 грн., а також копії листів від 11.04.2011р. та від 26.02.2014р., які містять вимогу відповідача до позивача про погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що відповідачем у відзиві на позов не наведено обставин, які мають підтвердити надані ним документи, а також не наведено обґрунтування яке відношення надані ним документи мають до предмету спору в даній справі.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовується факт виставлення рахунку № 41 від 16.12.2014р. та отримання коштів від позивача по вказаним ним платіжним дорученням, крім того відповідач визнав факт виставлення рахунку, повертаючи частину суми передплати та посилаючись на те, що така сума повертається згідно рахунку № 41 від 16.12.2014р.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.

При цьому оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телефонограмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як вже зазначено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати, яка не була вручена адресату за закінченням строку зберігання.

Суд зазначає, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Аналогічна позиція викладена в п. 1.7 Постанови вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати в розмірі 250000,00 грн. вважається врученою відповідачу за місцезнаходженням юридичної особи 23.03.2015р., а отже відповідач повинен був повернути суму попередньої оплати в строк по 30 березня 2015р. включно.

З огляду на вищевикладені обставини і на те, що товар у передбачений договором строк відповідачем не поставлено і суму попередньої оплати у розмірі 250000,00 грн. позивачеві не повернуто, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 250000,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач на вказану суму попередньої оплати (250000,00 грн.) нарахував за період з 24.12.2014р. по 08.05.2015р. та пред'явив до стягнення з відповідача 2794,52 грн. 3% річних та 50723,11 грн. інфляційних втрат, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 3 ст. 693 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши дані вимоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару із застосуванням права передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому на вказану суму не можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних.

За порушення своїх зобов'язань продавець несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 15.10.2013 року у справі № 5011-42/13539-2012 та відповідно до вимог статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Умовами договору № 08/26 від 29.12.2008р. не передбачена можливість нарахування процентів на суму попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права надає суду підстави для висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2794,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 50723,11 грн. є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез і технології" (61115, м. Харків, вул. Сімнадцятого Партз'їзду, б. 11, кімн. 20, код 32236471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" (місцезнаходження юридичної особи : 49006, м. Дніпропетровськ, пр-т Пушкіна, 55; фактична адреса : 18006, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 15, а/с 1125, код 36262384) суму попередньої оплати в розмірі 250000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя В.О. Яризько