Рішення

від 21.07.2015 по справі 926/841/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 926/841/15 За позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус", м.Дубляни Львівська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Буковинський", м.Чернівці

про стягнення заборгованості у сумі 36211,89 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Мужик Н.Т., представник за довіреністю від 07.04.2015р.;

від відповідача - Волошин С.П., представник за довіреністю від 20.07.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Етрус" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Буковинський" про стягнення заборгованості в сумі 36211,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 22.09.2014р. між сторонами було укладено Дистрибуційну угоду № КА-2209, згідно якої позивач (постачальник по договору) зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність відповідача (дитсрибутор по договору) товар у терміни та в порядку передбачені даною угодою та додатками до неї, а відповідач у свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити товар. Пунктом 2.2. угоди передбачено, що загальна кількість товару сторонами не обмежується і визначається як сукупність товару, поставленого протягом дії цієї угоди. Далі позивач вказує, що на виконання умов укладеної між сторонами угоди здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 91098,24грн., що підтверджується видатковими накладними № ЕЛБ-00000000696 від 29.08.2014р., № ЕЛБ-00000000736 від 23.10.2014р., № ЕЛБ-00000000747 від 30.10.2014р. Однак, відповідач умови укладеної між сторонами угоди виконав не належним чином, а саме сплатив кошти за поставлений товар частково в розмірі 67852,16 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23246,08 грн. У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 36211,89 грн., з яких 23246,08 грн. сума основного боргу, 4074,75 грн. пені, 8631,21 грн. інфляційних та 259,85 грн. 3 % річних.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.05.2015р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 08.06.2015р.

04.06.2015 р. через канцелярію господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло письмове клопотання, в якому останній просить суд провести судове засідання в режимі відеоконференції в приміщенні визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час вказаного судового розгляду - Господарський суд Львівської області.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 04.06.2015р. відмовлено у задоволенні поданого позивачем клопотання.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015р. розгляд справи відкладено на 23.06.2015р.

10.06.2015р. через канцелярію господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло повторне письмове клопотання, в якому останній просить суд провести судове засідання в режимі відеоконференції в приміщенні визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час вказаного судового розгляду - Господарський суд Львівської області (м.Львів, вул.Личаківська,128).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.06.2015р. задоволено клопотання представника позивача та доручено господарському суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 926/841/15, призначене на 23 червня 2015 р. о 10 год. 15 хв., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Львівської області, за участю позивача - Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус".

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.06.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 21.07.2015р.

24.06.2015р. через канцелярію господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що в прохальній частині позовної заяви було допущено описку, а саме: суму основного боргу до стягнення замінити з 23046,08 грн. на 23246,08 грн., крім цього, 10.06.2015р. представник позивача подав в матеріали справи уточнений розрахунок пені, яка становить 4934,89 грн., зв'язку з чим просить збільшити розмір позовних вимог в даній частині.

На призначений день розгляд у справи представник позивача просив прийняти подане клопотання про збільшення позовних вимог до розгляду, позов задовольнити в повному обсязі в редакції від 23.06.2015р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, хоча письмового відзиву не подав.

Ознайомившись із заявою представника позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

22.09.2014р. між сторонами було укладено Дистрибуційну угоду № КА-2209, згідно якої позивач (постачальник по договору) зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність відповідача (дитсрибутор по договору) товар у терміни та в порядку передбачені даною угодою та додатками до неї, а відповідач у свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити товар.

Пунктом 2.2. угоди передбачено, що загальна кількість товару сторонами не обмежується і визначається як сукупність товару, поставленого протягом дії цієї угоди.

Відповідно до п.п. 7.1.1.-7.1.2. угоди, дистрибутор зобов'язується прийняти (розвантажити) отриманий від постачальника товар одразу після його прибуття на склад та розрахуватись за товар згідно п. 8.1. цієї угоди.

Згідно п. 9.2. угоди приймання товару за асортиментом, кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, вказаному в даній угоді. У випадках, що не врегульовані даною угодою, сторони керуються діючим законодавством України. При передачі товару обов'язково оформляється накладна по формі, яка передбачена нормативними актами, що регламентують бухгалтерський облік. У випадках претензій до прийнятого товару, протягом 3-х днів складається акт приймання-передачі, з підписом представника постачальника.

Пунктом 10.1. передбачено, що дана угода починає свою дію з моменту підписання її сторонами і діє у частині поставок до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язання. У випадках відсутності письмового повідомлення іншої сторони про бажання припинити дію угоди відповідно до даного пункту за місяць до закінчення терміну дії угоди, дія даної угоди автоматично пролонговується на кожен наступний календарний рік з наступного дня.

Відповідно до п. 8.1. угоди, розрахунок за кожну партію товару здійснюється дистрибутором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменті його поставки.

Позивач взяті на себе зобов'язання згідно угоди виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 91098,24грн., що підтверджується видатковими накладними № ЕЛБ-00000000696 від 29.08.2014р., № ЕЛБ-00000000736 від 23.10.2014р., № ЕЛБ-00000000747 від 30.10.2014р., які були підписані сторонами без жодних зауважень та претензій.

Однак, відповідач умови укладеної між сторонами угоди виконав не належним чином, а саме сплатив кошти за поставлений товар частково в розмірі 65812,16 грн., що підтверджується копіями банківських виписок №589 від 29.09.2014р. на суму 36812,16грн., №801 від 14.11.2014р. на суму 25000,00 грн., №144 від 16.12.2014р. на суму 4000,00грн. Крім цього, відповідачем було здійснено наступні повернення зворотної тари на суму 2040,00 грн., що підтверджується копіями накладних №129 від 31.10.2014р. на суму 180,00 грн., №124 від 24.10.2014р. на суму 1860,00 грн., Отже, загальна сума оплати поставлено товару (з врахуванням повернення зворотної тари) становить 67852,16 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23246,08грн.

З метою врегулювання спору, позивач 25.02.2015р. направив відповідачу претензію з вимогою сплатити прострочену заборгованість по оплаті за поставлену продукцію в сумі 23246,08 грн. та 1977,68 грн. пені. Претензія отримана відповідачем 03.03.2015р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Однак, вищевказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України , за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Доказів погашання заявленої суми основного боргу у розмірі 23246,08грн. відповідачем суду не надано.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач же в порушення умов договору кошти сплатив частково, а відтак суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 23246,08 грн. заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає твердження представника відповідача щодо поставки неякісної та простроченої позивачем продукції, що призвело в подальшому до неможливості її реалізації та отримання доходу необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не подано жодних належних і допустимих доказів які б підтверджували даний факт.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені, інфляційних та 3% річних, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 11.2. угоди, сторони передбачили, що за прострочення термінів розрахунку, передбачених п.8.1. цієї угоди дистрибутор виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченою суми вартості партії товару за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Згідно поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог та доданого розрахунку, останній просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 14.11.2014р. по 21.05.2015р. в сумі 4934,89 грн., згідно подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати за період прострочення з 30.12.2014 по 14.05.2015р. в сумі 8631,21 грн. та 3 % річних за період з 30.12.2014 по 14.05.2015р. сумі 259,85 грн.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з вищезазначеним, перевіривши правильність нарахування вищевказаних сум санкцій, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені за період 14.11.2014р. по 21.05.2015р. в сумі 4934,89 грн., інфляційні втрати за період прострочення з 30.12.2014 по 14.05.2015р. в сумі 8631,21 грн. та 3 % річних за період з 30.12.2014 по 14.05.2015р. сумі 259,85 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Буковинський" (м.Чернівці, вул.Шевченка, 28/301, 58000, код 38345719) на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" (Львівська область Жовківський район м.Дубляни, вул.Львівська, 11, 80381, код 23270759, р/р 26007081891 а ПАТ «Укргазпромбанк» МФО 320843) - заборгованість в сумі 37072,03 грн., з яких 23246,08 грн. сума основного боргу, 4934,89 грн. пені, 8631,21 грн. інфляційних втрат, 259,85 грн. 3 % річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 21.07.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.07.2015 р.

Суддя М.О. Гурин