Рішення

від 17.07.2015 по справі 308/4003/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4003/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Дергачової Н.В., при секретарі Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення збитків від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління Держсанепідслужби у Закарпатській області звернувся до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення збитків від злочину в сумі 48 599,33 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

11.09.2014 року на автодорозі Київ-Чоп між с. Пісочна, Миколаївського району Львівської області та с. П'ятничани Стрийського району Львівської області сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ - 2217 404» реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем типу - легковий седан-В, марки «CHEVROLET» моделі «AVEO» реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 19.01.2015 року по справі № 447/3732/14-к, який набув законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Власником транспортного засобу автомобіля «ГАЗ - 2217 404» реєстраційний № НОМЕР_1 є позивач. Згідно висновку експерта від № 282 експертного - товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 15.10.2014 року, вартість збитку складає 97 187,33 грн., яка була частково відшкодована ПрАТ СК «Галицька» в сумі 49 490,00 грн., крім того позивачем до збитків віднесено 902,00 грн., які були ним сплачені за евакуацію автомобіля з місця пригоди, тому позивач просить стягнути з відповідача різницю між зазначеними сумами , яка становить 48 599,33 грн.

Позивач не прибув у судове засідання, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений. Проте надав до суду заяву від 02.07.2015 про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач жодного разу в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений.

Проте до суду ним було подано дві заяви аналогічного змісту, з яких вбачається, що він позов визнає повністю та просить розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачаться із вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 19.01.2015 року по справі № 447/3732/14-к, який набув законної сили, 11.09.2014 року близько 09:00 год. ОСОБА_1 керуючи технічно -справним належним ому автомобілем типу - легковий седан- В, марки «CHEVROLET» моделі «AVEO» реєстраційний № НОМЕР_2 рухаючись по автодорозі Київ-Чоп в районі 595 км 500 м, в напрямку м. Львова, із швидкістю близько 70 км/год. будучи неуважним до дорожньої обстановки, при наявності на зустрічній смузі руху транспортного засобу, а саме автомобіля марки «ГАЗ - 2217 404» реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який рухався йому на зустріч, розпочав маневр обгону з виїздом на смугу руху вказаного транспортного засобу, чим грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.14.2 в) згідно якого перед початком обгону водій повинен переконатись в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; п.14.2 г) згідно якого, перед початком обгону водій повинен переконатись в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу,

якого він обганяє, повернутись на займану смугу.

Зазначеним вироком було затверджено угоду про примирення від 16.01.2015 року, м. Миколаїв, укладену між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою та проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є потерпілою у кримінальному провадженні № 12014140250001058 з однієї сторони та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який є обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні, за умови що потерпіла ОСОБА_3 жодних претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має. З приводу заподіяної шкоди здоров'ю потерпілій, обвинувачений ОСОБА_1 зобов'язався попросити вибачення у потерпілої ОСОБА_3, після винесення вироку у вказаному кримінальному провадженні судом. Після того, як обвинувачений ОСОБА_1 попросить вибачення у потерпілої ОСОБА_3М, остання жодних інших претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не матиме.

ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

За ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.01.2015 року по справі № 447/3732/14-к цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування в розмірі 4247,56 грн. моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн., а також цивільний позов від головного управління Держсаненідемслужби у Закарпатській області до ОСОБА_1, ПрАТ СК «Галицька» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 98089 (дев'яносто вісім тисяч вісімдесят дев'ять) грн.. 33 копійки було залишено без розгляду.

Як зазначено у ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою .

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, факти встановлені при розгляді кримінальної справи є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи.

Як вбачається із Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 371079 автомобіля марки «ГАЗ - 2217 404», реєстраційний № НОМЕР_1, зазначений автомобіль був зареєстрований 17.12.2013 року за ГУ Держсанепідемслужба.

Відповідно до висновку № 282 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 15.10.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_4, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля ГАЗ 2217 404 «Соболь», реєстраційний № НОМЕР_1, внаслідок аварійного пошкодження в ДТП, у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту казаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження і, відповідно, проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмір його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з врахуванням характеристики показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді 02.10.2014 року вже аварійно - пошкодженого автомобіля, ціна на момент ДТП - 11.09.2014 року становила 97 187,33 грн.

Що також підтверджується відповідною калькуляцією вартості відновлювального ремонту, яка складає 112 078,34 грн.

На підтвердження витрат позивача на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП наданий рахунок фактура № 1 від 11.09.2014 на суму 902,00 грн. та квитанція від 02.10.2014 № 0.0.302890699.1 на його оплату та акт виконаних робіт від 11.09.2014.

Згідно виписки з рахунку позивача від 03.04.2015 страхове відшкодування, яке отримав останній становить 49 490,00 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовують у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального

правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено у ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 14 постанови ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду .

Згідно п. 15 цієї ж постанови якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження .

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV , який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 57 , 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших

обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про доведеність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, який був визнаний потерпілим від злочину у встановленому законом порядку, та доведеність розміру матеріальної шкоди в сумі 48 599,33 грн., відповідно до розміру, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням страхового відшкодування , тому позовні вимоги слід задовольнити.

Кім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем заявлені до стягнення збитки, проте у даному випадку, необхідно стягувати саме шкоду, оскільки збитки пов'язані з реальними витратами, які позивачем не проводилися.

Відповідач не звертався до суду із заявою про передачу пошкодженого майна у зв'язку з відшкодуванням шкоди, зазначене питання судом не вирішується.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 485 грн. 99 коп.

Керуючись ч. 1 ст. 1177, ст. 1192, 116, 1187, 1194 ЦК України , ст. ст. 10 , 60 , 212-215 , 294 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення збитків від злочину, - задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1, Львівська область, м. Соснівка, вул. Галицька, 1/16, ідентифікаційний номер - суду невідомий, на користь Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області. . Ужгород, вул. Собранецька, буд. 96, ідентифікаційний код 38267490, матеріальну шкоду від злочину в сумі 48 599,33 грн. (сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 33 копійки).

3.Стягнути з ОСОБА_1, Львівська область, м. Соснівка, вул. Галицька, 1/16, ідентифікаційний номер - суду невідомий, на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 485 грн. 99 коп. (чотириста вісімдесят п'ять гривень 99 копійок).

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5