Постанова

від 09.04.2012 по справі 2а/0470/247/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/247/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі - Кривий Ріг»до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.11 №0001192301, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фалбі-Кривий Ріг», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 МДПІ м. Кривого Рогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.11 №0001192301. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу, зроблених за результатами проведеної планової перевірки. В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з мотивів наведених в позову, зазначивши, зокрема що собівартість реалізованих товарів була вірно розрахована позивачем, а саме як різниця між продажною вартість реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Отже, розмір витрат, зазначений позивачем за період з 01.04.10 по 30.06.11, не є завищеним, а законні підстави для нарахування податковим органом податкових зобов'язанні відсутні. Аргументуючи позовні вимоги представник позивача також зазначив, що показники валових витрат за перший квартал 2011р. були сформовані за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи валові витрати, підтверджені банківськими платіжними документами на придбання товарів, та розрахунки приросту (убутку) балансової вартості запасів. Щодо другого кварталу 2011р. представниками позивача зазначено, що розрахунок валових витрат здійснювався за правилам Податкового кодексу України з урахуванням собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послу.

Суд зазначає, що на виконання Постанови КМУ «Про утворення територіальних органів ДПС» від 21.09.11 №981, під час розгляду справи відбулось припинення ОСОБА_3 МДПІ м. Кривого Рогу шляхом злиття останньої з Криворізькою МДПІ, внаслідок чого утворена Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області, зареєстрована в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15.03.12 за ідентифікаційним кодом 38032421 (а.с.73). Відповідно до ч.2 ст.59 ГК України у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. Враховуючи наведене, з огляду на положення ст.55 КАС України, суд допустив заміну відповідача ОСОБА_3 МДПІ її правонаступником - Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Відповідач в судові засідання, призначені на 07.02.12, 21.02.12, 28.02.12, 03.04.12, не з'явився, правом у часті в розгляді справи не скористався. До суду відповідачем були направлені клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із недостатністю фінансування, у зв'язку із підготовкою заперечень та надання необхідних матеріалів, а також у зв'язку із проведенням реорганізації відповідача. Слухання справи неодноразово переносилось, проте станом на 03.04.12 вимоги ухвали суду від 10.01.12 відповідачем не виконані, ані заперечення проти позову, ані докази в обґрунтування висновків перевірки та правомірності оскарженого рішення податковим органом до суду не надані. Враховуючи положення ст.128 КАС України, суд вважає за можлива вирішити справу на підставі наявних у ній доказів за відсутністю відповідача.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В період з 13.10.11 по 09.11.11 МДПІ, на підставі наказів від 26.09.11 №1288 та від 07.11.11 №1435, направлення на перевірку від 26.09.11 №18264/10/232, відносно позивача була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11. Результати перевірки оформлені ОСОБА_4 від 30.11.11 №151/231-36220334. З посиланням на зазначений акт МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.11 №0001192301 з податку на прибуток приватних підприємством в розмірі 34 027 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення контролюючого органу слугували відображені в акті від 30.11.11 №151/231-36220334 висновки, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України позивачем невірно розраховано собівартість реалізованих товарів, що призвело до зайво списаних товарів та завищенню витрат у сумі 139 250 грн., а саме у 1-му кв.2011р. на 99 850 грн. та у 2-му кв.2011р. - на 39 400 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається з акту перевірки, складеного МДПІ, позивач протягом перевіреного періоду здійснював операції з придбання товарів та послуг, таких як лікарські препарати, засоби санітарії, вироби медичного призначення, МШП, транспортні послуги, послуги оренди приміщень, транспорту, ПММ, електроенергії, вода, зв'язок, послуги інкасації, послуги охорони, обслуговування комп'ютерної техніки тощо.

Суд відмічає, що з 01.01.11 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ), проте розділ ІІІ згаданого кодексу, положення якого визначають правила оподаткування податком на прибуток підприємств, набрав чинності з 01.04.11 (п.1 Розділу ХІХ ПКУ). До 01.04.11 оподаткування прибутку підприємств мало здійснюватись за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94ВР (далі - Закон №334). З огляду на викладене, враховуючи засади дії нормативно-правових актів у часі, приписи розділу ІІІ ПКУ не мають зворотної дії і є обов'язковими для виконання і додержання з 01.04.11. Таким чином, формування валових витрат позивача до 01.04.11, в тому числі в І-му кварталі 2011р., мало відбуватись відповідно до ст. 5 Закону №334.

Положення п.5.1. ст.5 Закону №334 визначають, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334). Законодавець зауважує, що до складу валових витрат не можуть бути віднесені будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3. ст.5). З наведеного вбачається, що концептуальною ознакою валових витрат є їх пов'язаність із власною господарською діяльністю платника та підтвердженість первинними документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом під час перевірки не встановлена відсутність у позивача первинних документів для підтвердження задекларованих ним валових витрат, понесених у 1-му кв.2011р., як не встановлена і непов'язаність таких витрат з його власною господарською діяльністю. Навпаки, посадовими особами МДПІ, що проводили перевірку, на стор.6 ОСОБА_4 перевірки зазначено про наявність у товариства угоди на придбання ТМЦ (робіт послуг) з постачальниками, оренди приміщень та транспорту, первинних документів (видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, виписки банку), які були досліджені перевіряючими, як і Головна книга за 2010р. та 1-2 кв.2011р. та оборотно-сальдові відомості. Також суд зауважує, що Декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.03 №143 (зареєстрований в Мінюсті 08.04.03 за №271/7592), яка мала подаватись платниками податку до податкових органів за результатами діяльності 1-го кв.2011р., не передбачала такого рядку як 05 «витрати операційної діяльності». Більш того, аналіз положень Закону №334 не дає підстави для висновку, що валові витрати 1-ого кв.2011р. мають розраховуватись з урахуванням «витрат операційної діяльності». Відтак, висновок МДПІ щодо завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларації «витрати операційної діяльності» за 1 кв. 2011р. у сумі 99 850 грн. є необґрунтованим, надуманим та такими, що не відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і висновки МДПІ щодо порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПКУ. Так, з 01.04.11 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, 138.10-138,12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п.138.1 ст.138 ПКУ в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1. ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Суд відмічає, що методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246 , зареєстрованим в Мінюсті 02.11.99 за №751/4044. Пунктом 16 означеного Положення визначено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Судовим розглядом справи з'ясовано та матеріалами справи підтверджено, що позивачем оцінка товарів здійснюється за методом ціни продажу. Згідно з п.22 Положення оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим

рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як

добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних

націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Зміст акту перевірки на дає жодних підстав для висновку, що позивачем невірно обраний метод ціни продажу, невірно визначена сума торговельної націнки або середній відсоток торговельної націнки. Обставини формування зазначених чинників, які впливають на розрахунок собівартості реалізованих товарів, та як наслідок - на розмір витрат операційної діяльності платника, взагалі не були досліджені посадовими особами МДПІ в ході перевірки, як і не зазначені в акті перевірки докази, що підтверджують наявність факту порушення, відповідні первинні документи. Між тим, відповідно до п.138.2 ст.198 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом

II цього Кодексу. Вивченням змісту акту перевірки позивача судом встановлено, що відсутність первинних документів, або їх ведення з порушенням правил бухгалтерського обліку перевіряючими в ході перевірки не виявлена.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги приписи Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №984, зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11 за №34/18772. Так, відповідно до вимог згаданого Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4, 5, 6 розділу І). У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені латником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів (п.5.2 Положення).

Суд зауважує, що в силу положень Закону України «Про державну податкову службу в України» відповідач є органом державної влади, а відтак, має у своїй діяльності забезпечити неухильне дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Між тим, в порушення вищенаведених наведених положень нормативних-актів, відповідач, зазначивши в акті перевірки про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334, пп. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ не виклав всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до виявлених порушень податкового законодавства, не навів первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначеного факту. Враховуючи, що МДПІ не надано достатніх беззаперечних доказів щодо невірного розрахунку собівартості реалізованих товарів та витрат операційної діяльності, а судом в ході розгляду справи не встановлений факт розрахування позивачем собівартості реалізованих товарів з порушенням вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 та пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи. З огляду на наведене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню противоправним та скасуванню, адже не відповідає вимога ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі - Кривий Ріг» про скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу від 02.12.11 №0001192301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі - Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ - 36220334) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 340 грн. (триста сорок гривень) 25 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 06.04.12.

Суддя ОСОБА_4