Ухвала

від 30.11.2010 по справі 13/09-2010

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. справа № 2а-682/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Коршуна А.О. Уханенка С.А.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області

на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2009 року

у справі № 2а-682/09

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області

про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області (далі - Управління) задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення та виплати доплати до пенсії позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03.09.2008 року по 17.09.2009 року; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплатити позивачу доплату до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 03.09.2008 року по 17.09.2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі -Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.4).

Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (із змінами, внесеними 19.12.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена п.12 статті 71 і ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дії положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.

Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений відповідно: з 01.01.2007 рік - 380 грн., з 01.04.2007 року - 406 грн., з 01.10.2007 року - 411 грн., з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року - 498 грн.

Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.

Відповідно до вимог ст.54 Закону України від 26.12.2008 року №836-VІ «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто цей розмір складає 498 грн.

Позовні вимоги позивача щодо підвищення пенсії за період з 01.01.2009 року підлягають задоволенню, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2009 році не була призупинена.

Як вбачається з матеріалів справи, у запереченнях на адміністративний позов відповідач посилався на ст.100 КАС України, яка передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувся з позовом до суду 03.09.2009 року та не довів, що пропустив строк звернення з адміністративним позовом до суду з поважних причин (а.с.2).

Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволені позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.09.2008 року та задоволено позовні вимоги за період з 03.09.2008 року по 17.09.2009 року, тобто по день розгляду справи в суді.

Встановлено, що Управління з 03.09.2008 року по 17.09.2009 року відповідне підвищення пенсії позивачу як «дитині війни»не здійснило.

Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії та відповідного фінансування не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок по нарахуванню та виплати пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу за 2008 та 2009 роки та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду -без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2009 року у справі № 2а-682/09 -залишити без задоволення.

Постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2009 року у справі № 2а-682/09 -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: С.А. Уханенко