Ухвала

від 04.11.2010 по справі 21908/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р.справа № 2а-637/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Руденко М.А.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:          Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі № 2а-637/10/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер»до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення податку на додану вартість, та відсотків на його несвоєчасне відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Корнер»звернулося до суду з позовом в якому, після уточнення позовних вимог (а.с.194), просили скасувати податкове повідомлення –рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області від 06 квітня 2010 року за № 0000052350\0; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області на їх користь суму податку на додану вартість у розмірі 39520 грн. за серпень 2009 року; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області на їх користь 1345 грн.09 коп. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року; просили також присудити на їх користь з Державного бюджету України судовий збір у сумі 409 грн. та 3 грн.40 коп.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер»задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення –рішення Олександрійської об2єднанної державної податкової інспекції № 0000052350/0 від 06.04.2010 року; відшкодовано з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер»( ідентифікаційний код 20634056; рахунок № 2600600102310 в ВАТ АКБ «Автокразбанк»м. Олександрія, МФО 323679) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 13334,60 коп. за серпень 2009 року; присуджено позивачеві з Державного бюджету України судовий збір розмірі 133 грн. 46 коп. та 3 грн. 40 коп.; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що право на бюджетне відшкодування виникає в разі фактичної сплати сум ПДВ до бюджету, у зв'язку з тим, що вжитими заходами не вдалося встановити сплату до бюджету ПДВ підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено продукцію, що поставлена на адресу ТОВ «Корнер», то позивач не має право на бюджетне відшкодування.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суд письмову заяву в якій просив слухати справу, за їх відсутності, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з»явився про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надіслали на адресу суду заяву, в якій просили перенести розгляд справи на іншу дату, оскільки працівник, який супроводжує дану справу знаходиться у щорічній відпустці по 11.11.2010 року. Однак колегія суддів вважає причину переносу слухання справи не поважною, оскільки Олександрійська ОДПІ є юридичною особою, та мала змогу направити для участі в судовому засіданні іншого представника.

Колегія суддів вважає за можливо розглянути справу в порядку, передбачено відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що згідно з поданою позивачем 21.09.2009 р. до Олександрійської ОДПІ податкової декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, позивачем визначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 41826 грн. (а.с.8-9).

Разом з декларацією подано додаток 2 –довідку щодо залишку суми від»ємного значення попередніх додаткових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з якої вбачається, що залишок від»ємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли в липні 2009 року (а.с.10).

Окрім того, разом з податковою декларацією подано додаток - 4 про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій вказано рішення платника про бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 41 826 грн. на його розрахунковий рахунок (а.с.11)

Повноважними особами Олександрійської ОДПІ в період з 16.10.2009 року по 22.10.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корнер»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, за результатами якої складено акт № 331\2350\20634056 від 27.10.09 року, відповідно до якого причиною виникнення від'ємного значення між податковими зобов'язанням та податковим кредитом у липні 2009 року є включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 45240 грн., сплаченої з вартості придбаного у ТОВ «Автотехпром»60 тон натрієво-гуматного бурового реагенту на загальну суму 271440 грн. на підставі податкової накладної №56 від 01.07.2009 р. та відвантаженого у липні 2009 року на експорт згідно ВМД №901030000/8/000631 від 16.07.2009 року, що оподатковано нульовою ставкою.

В зазначеній акті перевірки Олександрійської ОДПІ зроблено висновок, що за результатами встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 2306 грн. на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 39520 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на надані в ході перевірки запити по дослідженню постачальників сировини.

Позиція податкового органу, з цього приводу, полягала в тому, що право на бюджетне відшкодування виникає в разі фактичної сплати сум ПДВ до бюджету, у зв'язку з тим, що вжитими заходами не вдалося встановити сплату до бюджету ПДВ підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено продукцію, що поставлена на адресу ТОВ «Корнер», то у позивача не виникло право на бюджетне відшкодування у вказаних звітних періодах.

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010р. №0000052350/0, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2009 року на суму 2306 грн. (а. с. 13 ).

Окрім того, Олександрійською ОДПІ було проведено також позапланову документальну невиїзну перевірку позивача за період з 19.03.2010 року по 22.03.2010 року за результатами перевірки складено акт № 155\2350\20634056 від 22.03.2010 року за висновками відсутнє джерело відшкодування сум податку на додану вартість по ТОВ «Корнер»за серпень 2009 року на суму 13334,06 грн. (а.с.55-56)

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»є наявність необхідних бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару ( послуг) та його сплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, на виникнення права на бюджетне відшкодуванню впливає правомірність формування податкового кредиту платником податку.

Таким чином, предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість ”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Причиною виникнення від'ємного значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у серпні 2009 року є включення до складу податкового кредиту, реєстру отриманих та виданих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість ПДВ з вартості придбаного натрієво-гуматного бурого реагенту від основного постачальника (ТОВ «Автотехпром»), який відвантажувався на експорт.

В ході перевірки ТОВ «Корнер»податковим органом було направлено запити до ТОВ «Автотехпром», на які отримано відповідь про підтвердження реалізацію натрієво-гуматного бурого реагенту у кількості 60 тон на адресу ТОВ «Конер», відповідно до договору поставки продукції № 29 від 29.06.2009 року (а.с.196). Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснено у безготівковій формі. Натрієво-гуматний бурий реагент, який у серпні 2009 року відвантажено ТОВ «Корнер», було виготовлено у липні 2009 року у кількості 60 т .

Проведеною перевіркою встановлено те, що ТОВ «Автотехпром»відмовилось надати необхідні відомості, в зв'язу з чим відповідач посилається на те, що неможливо визначити частину сировини, придбаної у ПП «Трансоптимус»для виробництва вуглелужного реагенту для ТОВ «Нафтохімпром». Окрім того, ПП «Трансоптимус»01.12.2009 року визнано банкрутом та 28.01.2010 року ліквідовано як банкрута, у зв'язку з чим підтвердити сплату спірного ПДВ до бюджету не має можливості.

Отже, ДПІ виходила з того, що у випадку якщо не встановлено ланцюга поставки до виробника, то неможливо підтвердити і факт уплати ПДВ у вартості товару та відповідно і в бюджет.

З огляду на такі обставини, податковий орган дійшов висновку про те, що оскільки вжитими заходами не вдалося встановити фактичну сплату до бюджету ПДВ ТОВ «Автотехпром», як постачальником сировини для виготовлення реагенту, то у позивача не виникло право на бюджетне відшкодування по господарським операціям щодо придбання реагенту у ТОВ «Автотехпром».

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, ДПІ не заперечувався факт господарських операцій між ТОВ «Корнер»та ТОВ «Автотехпром», за результатами яких сформовано податковий кредит позивачем у серпні 2009 року і вказаний факт підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

Натомість, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено реагент ТОВ «Автотехпром», по взаємовідносинам з яким позивачем сформовано податковий кредит.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 –ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 –ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, в даному випадку між ТОВ «Корнер»та ТОВ «Автотехпром», не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000052350/0 від 06.04.2010 року.

За змістом Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації. Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, установлюється в залежності від виду операцій, які здійснюються платником у звітному періоді.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) – Відповідача 1 у справі, або за рішенням суду.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшовши висновку про незаконність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 13334грн.60коп, обґрунтовано визнав цю суму бюджетною заборгованістю, яка підлягає відшкодуванню з Держаного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                                            УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі № 2а-637/10/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                            М.А. Руденко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко