Ухвала

від 04.11.2010 по справі 20135/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р.справа № 2а-8193/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Руденко М.А.

          суддів:                     Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:          Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року по справі № 2а-8193/10/1170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області, за участю прокуратури Кіровоградської області про визнання дій протиправними та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати дії Олександрійської об»єднаної державної інспекції у Кіровоградській області неправомірними, щодо не підтвердження товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 99918 грн.; зобов»язати Олександрійську державну податкову інспекцію у кіровоградській області надати до Олександрійського управління державного казначейства у Кіровоградській області висновок щодо відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»із державного бюджета 99918 грн. податку на додану вартість за вересень 2009 року; зобов»язати Олександрійське управління державного казначейства у Кіровоградській області повернути з державного бюджету України на розрахунковий рахунок 26007001020580 в ВАТ АКБ «Автокразбанк»м. Олександрія МФО 323679, товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»99918 грн. податку на додану вартість за період вересень 2009 року.

В лютому 2010 року позивач подав доповнення до адміністративного позову, в якому просив стягнути з Державного бюджета України через Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області на його користь уточнив свої позовні вимоги та просив також стягнути з державного бюджету України на 2323 грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилалось на те, довідкою від 30.11.2009 року за № 384\2350\32637404 встановлено, що «перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2009 року порушень не встановлено». Однак, у пункті 4 довідки від 30.11.2009 року за № 384\2350\32637404, зазначено, що «перевіркою встановлено: за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 99918 грн., що пов»язано з неотриманням відповідей на надані в ході перевірки запити». Позивач вважає, що вищевказане твердження довідки не відповідає вимогам п.4.7. Наказу ДПА «про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»від 18.08.2005 року за № 350. Вважають , що Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція у кіровоградській області навмисно склала довідку, яка не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважав такі висновки ДПІ необґрунтованими та вказував на те, що його право на бюджетне відшкодування не пов'язано з виконанням податкових зобов'язань підприємствами - постачальниками сировини.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Олександрійської об»єднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Олександрійському управління Державного казначейства України в Кіровоградській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 99918 грн., що підлягають відшкодуванню ТОВ «Інтеграл ОПТ»з Державного бюджету України за вересень 2009 року.

Відшкодовано з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»( ідентифікаційний код 32637404, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.. червоно студентська 50; рахунок № 26007001020580 в ОФ ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 323679) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 99918 грн. за вересень 2009 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суд письмову заяву в якій просив слухати справу, за їх відсутності, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з»явився про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надіслали на адресу суду заяву, в якій просили перенести розгляд справи на іншу дату, оскільки працівник, який супроводжує дану справу знаходиться у щорічній відпусці по 11.11.2010 року. Однак колегія суддів вважає причину переносу слухання справи не поважною, оскільки Олександрійська ОДПІ є юридичною особою, та мала змогу направити для участі в судовому засіданні іншого представника.

Колегія суддів вважає за можливо розглянути справу в порядку, передбачено відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що згідно з поданою позивачем 19 жовтня 2009 року до Олександрійської ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2009 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, позивачем визначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 99918 грн. грн.

Повноважними особами Олександрійської ОДПІ було проведено позапланову виїздну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалась з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року, за результатами якої складено довідку № 383\2350\32637404 від 30.11.2009 року.

За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 99918 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на надані в ході перевірки запити .(п.4.1). (а.с.12)

Позиція податкового органу, з цього приводу, полягала в тому, що право на бюджетне відшкодування виникає в разі фактичної сплати сум ПДВ до бюджету, у зв'язку з тим, що вжитими заходами не вдалося встановити сплату до бюджету ПДВ підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено продукцію, що поставлена на адресу ТОВ «Інтеграл ОПТ», то у позивача не виникло право на бюджетне відшкодування у вказаних звітних періодах.

Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99918 грн. за вересень 2009 року є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від»ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника та від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов»язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, на виникнення права на бюджетне відшкодуванню впливає правомірність формування податкового кредиту платником податку.

Таким чином, предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість ”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що причиною виникнення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2009 року є наявність від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2009 року та не погашеного податковими зобов'язаннями листопаді 2009 року, у частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ТОВ «Інтеграл Опт»у серпні 2009 року постачальникам таких товарів.

Причиною виникнення від'ємного значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у вересні 2009 року є включення до складу податкового кредиту, реєстру отриманих та виданих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість ПДВ з вартості придбаного вуглелужного реагенту від основного постачальника (ТОВ «Автотехпром»), який відвантажувався на експорт.

В ході перевірки ТОВ «Інтеграл Опт»податковим органом було направлено запити до ТОВ «Автотехпром», щодо надання інформації стосовно повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахункам з ТОВ «Нафтопром». Від ТОВ «Автотехпром»отримано письмове повідомлення, згідно якого ТОВ «Автотехпром»підтвердило реалізацію вуглелужного реагенту на адресу ТОВ «Інтеграл Опт». Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснено у безготівковій формі.

Однак, керівництвом ТОВ «Автотехпром»листом від 15.12.2009р. №386 було відмовлено ДПІ в наданні відомостей щодо калькуляції на виробництво вуглелужного реагенту та обґрунтування звичайної ціни на реагент та сировину RHODOPOL 23P, у зв»язку з чим неможливо визначити частину сировини, придбаної у ПП «Трансоптимус», яка використана для виробництва вуглелужного реагенту.

Отже, ДПІ виходила з того, що у випадку якщо не встановлено ланцюга поставки до виробника або імпортера, то неможливо підтвердити і факт уплати ПДВ у вартості товару та відповідно і в бюджет.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, ДПІ не заперечувався факт господарських операцій між ТОВ «Інтеграл Опт» та ТОВ «Автотехпром», за результатами яких сформовано податковий кредит позивачем і вказаний факт підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

Натомість, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено вуглелужний реагент ТОВ «Автотехпром», по взаємовідносинам з яким позивачем сформовано податковий кредит.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 –ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 –ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, в даному випадку між ТОВ «Інтеграл Опт»та ТОВ «Автотехпром», не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відшкодування з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 99918 грн. за вересень 2009 року.

За змістом Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації. Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, установлюється в залежності від виду операцій, які здійснюються платником у звітному періоді.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) – Відповідача 1 у справі, або за рішенням суду.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                                            УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року по справі № 2а-8193/09/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий:                                                            М.А. Руденко

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська