Постанова

від 02.11.2010 по справі 20932/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. справа № 2а-6758/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.

суддів: Коршуна А.О. Католікяна М.О.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року

у справі №2а-6758/09/0470 (категорія статобліку - 6.11)

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133»

про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, -

Встановила:

У травні 2010 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133» про стягнення 6073,08 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2007р. та 935,55 грн. пені.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не довів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов'язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі Закон №875-ХІІ).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Державне підприємство Ігренський виправний центр згідно з п. 2.1 Уставу

створено з метою залучення до суспільно корисної праці засуджених і є структурним

підрозділом Ігренського виправного центру та функціонує у його складі, що підтверджується статутом підприємства та загальним штатним розкладом

Апелянт зазначає, що у звіті за 2007 рік, направленого фонду соціального захисту інвалідів припущена помилка та вказано відсутність інваліду, який фактично працевлаштований та виконує одночасно обов'язки коменданта в установі та на підприємстві ІВЦ №133..

У 2007 році інваліди до працевлаштування на Ігренський виправний центр № 133 ні на його підприємство відповідними органами не направлялись.

Згідно діючого законодавства Фонд соціального захисту інвалідів зобов'язаний надати рекомендації щодо організації утворення робочих місць для інвалідів, однак цього зроблено не було.

Відповідно до цього на підприємстві не можуть працювати особи з інвалідністю та за відсутністю атестованих фондом соціального захисту інвалідів України робочих міст. Ігренський виправний центр та його підприємство відповідно обмежень чинним законодавством немає можливості утворення робочих місць для інвалідів.

Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату час і місце судового засідання був повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державне підприємство «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133»є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Державним підприємством «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133» було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2009 році склала 13 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 1 особи. Фактично, у звіті 10-ПІ про наявність на підприємстві відповідача у 2007 році працевлаштованих інвалідів не зазначено.

Таким чином матеріали справи підтверджують наявність обставин, які визначені ст. 20 Закону №875-ХІІ у якості правопорушення у сфері господарської діяльності. Однак загальні принципи відповідальності за такі правопорушення визначені у ГК України, відповідно до ч. 1 ст. 218 якого, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наданими до справи матеріалами, відповідачем вживались залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, а саме: наказом по підприємству №33/ок від 06.09.2005 року з метою виконання встановленого нормативу прийнято на посаду коменданта-техніка-доглядача групи інтендантського та господарського забезпечення інваліда 3 групи ОСОБА_1, яка працює по теперішній час.

Колегія суддів також виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України відсутні будь-які правові підстави для покладення на відповідача обов'язків щодо виконання дій з підбору кадрів з числа інвалідів для їх наступного працевлаштування. Такий обов'язок покладений, зокрема, на державну службу зайнятості.

Отже, відповідач довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин, що виключає підстави для притягнення його до відповідальності.

Принцип застосування відповідальності лише за наявності вини закріплено в теорії права, та конкретизовано для господарських правовідносин у ч.2 ст. 218 ГК України, якою повинен керуватися суд при вирішені даної справи. Застосування відповідальності без наявності вини, можливо лише у випадках, прямо передбачених законодавством, що регулює конкретні суспільні правовідносини. Якщо законом не передбачено застосування відповідальності без наявності вини, то суд при вирішенні справи виходить із загального принципу застосування відповідальності - лише за наявності вини.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок помилкового тлумачення норм ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», без врахування норм ст.. 218 ГК України, що є підставою для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області №133» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року -скасувати.

В позові Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначенні ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі текст постанови складено 20.12.2010 року

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: М.О. Католікян