Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/13014/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/13014/15

За позовомДочірнього підприємства "Спринтер К" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" Простягнення 31 522,63 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Варвась Д.О., представник, довіреність № б/н від 19.05.2015; Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року Дочірнє підприємство "Спринтер К" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" 19 361,22 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договором від 10.03.2014 № КП-8368-14, 3 735,76 грн. пені, 8 169,05 грн. збитків від інфляції, 256,60 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13014/15 від 22.05.2015, яку призначено до розгляду на 11.06.2015.

Ухвалами від 11.06.2015 та 23.06.2015 розгляд справи відкладався відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України з огляду на неявку представника відповідача.

У судове засідання, призначене на 14.07.2015, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 910/13014/15 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача в ході розгляд спору по суті заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги заявлено про стягнення основного боргу за поставлені відповідачу і передані в його власність промислові товари, за які Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" не розрахувалося, порушивши таким чином договірні зобов'язання.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано суду договір постачання від 10.03.2014 № КП-8368-14, видаткові накладні, претензію, двосторонній акт звірки розрахунків, графік погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Спринтер К" в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" в якості замовника 10.03.2014 уклали договір постачання № КП-8368-14, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати продовольчу продукцію (товар) у власність замовника, а замовник зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно зі п. 11 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом одного року з можливістю прологнації.

Відповідно до п. 7 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника в національній грошовій одиниці України. Замовник зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує тридцять календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між Дочірнім підприємством "Спринтер К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" виникли правовідносини, що підпадають під регулювання загальних положень про договір купівлі-продажу.

За твердженнями позивача в рамках договору постачання від 10.03.2014 № КП-8368-14 Дочірнє підприємство "Спринтер К" у період з 21.10.2014 по 20.11.2014 передало у власність відповідача товари на загальну суму 19 851,20 грн., за які Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" розрахувалося частково в сумі 500,00 грн., заборгувавши 19 361,22 грн.

Дані твердження позивача про поставку відповідачеві товарів і суму заборгованості останнього знаходять часткове документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії видаткових накладних від 21.10.2014 № 41515 на суму 4 259,26 грн., від 28.10.2014 № 42580 на суму 4 966,44 грн., від 06.11.2014 № 044188 на суму 3712,79 грн., від 12.11.2014 № 45028 на суму 2 590,45 грн., від 20.11.2014 № 46358 на суму 4 322,26 грн. на загальну суму 19 851,20 грн. з підписами уповноважених осіб та відтисками штампів, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.

З наданого до матеріалів справи двостороннього акту звірки розрахунків судом було встановлено, що у заявлений спірний період за описаними накладним сторонами було підтверджено факт оплати з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" лише на суму 500,00 грн., а тому заборгованість відповідача складає 19 351,22 грн., а не 19 361,22 грн. як розрахував позивач.

Суд приймає до уваги, що позивач розрахував суму боргу відповідача у розмірі 19 561,22 грн. як заборгованість за договором постачання від 10.03.2014 № КП-8368-14 за весь період його дії, тобто, з урахуванням поставок на іншими накладними, заборгованість за якими не заявлена до стягнення і які не приєднані до матеріалів справи. А тому, розглядаючи даний спір, суд виходить з наявних у справі доказів, з яких вбачається факт порушення відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за укладеним договором за п'ятьма описаними вище видатковими накладними.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

15.02.2015 відповідачем було отримано претензію позивача від 12.02.2015 № 50, в якій Дочірнє підприємство "Спринтер К" вимагало погашення заборгованості в сумі 19 361,22 грн. у семиденний строк з дати отримання претензії.

Як вище вказувалося, відповідач провести кінцевий розрахунок за переданий йому у власність товар протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором від 10.03.2014 № КП-8368-14 в сумі 19 351,22 грн.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Також, суд враховує, що 24.02.2015 сторонами було складено графік погашення заборгованості, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" зобов'язалося розрахуватися з Дочірнім підприємством "Спринтер К" у строк до 31.03.2015. Проте, такого розрахунку проведено не було, у зв'язку з чим строк настання обов'язку з оплати за договором слід розраховувати відповідно до п. 7 договору сторін, не приймаючи до уваги зазначений графік, якого дотримано не було.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 3 735,76 грн. пені, 256,60 грн. 3 % річних та 8 169,05 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 8 договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що передбачені цим договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором від 10.03.2014 № КП-8368-14, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими, а також такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний. Судом враховано, що при проведенні розрахунку нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України та пені позивач виходив з суми і періоду прострочення за кожною видатковою накладною.

За наведених обставин, позов задовольняється частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру заявлених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдер" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, ідентифікаційний код 37193930) на користь Дочірнього підприємства "Спринтер К" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код 31984286) 19 351 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 20 коп. боргу, 8 169 (вісім тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 05 коп. інфляційної складової боргу, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 60 коп. 3 % річних, 3 735(три тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 76 коп. пені, 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 42 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 17.07.2015 р.