Рішення

від 22.07.2015 по справі 916/2462/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2015 р.Справа № 916/2462/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Гавриловій А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Пейко А.Б. ( довіреність б/н від 25.05.2015р.), Шмендрук Ю.В. - керівник,

від відповідача - з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНАС-ТРАНС"

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськтранссервіс"

про стягнення 43 485, 33 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮНАС-ТРАНС" (ТОВ „ЮНАС-ТРАНС") звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськтранссервіс" (ТОВ "Іллічівськтранссервіс") про стягнення 43 485,33 грн., з яких: 25 949 грн. - основний борг, 5 682,83 грн. - пеня, 467,08 грн. - 3% річних, 11 386,42 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору та витрати по наданню правової допомоги позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором - заявкою № 048 від 14.07.2014р. зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги з перевезення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2015р. порушено провадження по справі № 916/2462/15 за даним позовом, розгляд справи призначено на 08.07.2015р.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2015р. розгляд справи відкладено на 22.07.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненаданням суду всіх витребуваних доказів.

В судовому засіданні 22.07.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 20739430 від 17.06.2015р. та поштове повідомлення (вх. № 29343/15 від 07.07.2015р.) про вручення ухвали суду про порушення провадження по справі, наявне в матеріалах справи.

При цьому, судове відправлення з ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 08.07.2015р. було повернуто із відміткою поштової установи: «за закінченням терміну зберігання» (вх. № 31589/15 від 22.07.2015р.), з огляду на що суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.07.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд встановив наступне.

14.07.2014р. між ТОВ "Іллічівськтранссервіс" (Замовником) та ТОВ „ЮНАС-ТРАНС" (Перевізником) укладено договір-заявку № 048 (Договір), відповідно до якого Перевізник зобов'язався виконати для Замовника транспортно-експедиторське обслуговування по маршруту Ходжа (Італія) - Одеса (Україна), автомобілем DAF держ. номер тягача ВК 3090 АВ, держ. номер причепа ВТ 6043 ХХ. Найменування вантажу - Тнп на палетах (20 палет), вагою 20 тон. Дата та час завантаження - 17 -18 липня 2014р. о 14:00. Дата та час відвантаження 24 липня 2014р. о 9:00. Вартість перевезення складає 2 900 євро (по курсу НБУ). В договорі-заявці сторони визначили, що оплата здійснюється по оригіналам документів протягом 10 банківських днів.

На виконання умов договору-заявки № 048 від 14.07.2014р., ТОВ „ЮНАС-ТРАНС" надало ТОВ "Іллічівськтранссервіс" послуги з перевезення вантажів на суму 45 949 грн., що вбачається з акту надання послуг № 115 від 22.07.2015р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

При цьому, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 115 від 22.07.2014р. на оплату міжнародних автоперевезень вантажу у розмірі 45 949 грн., який направлено на адресу ТОВ "Іллічівськтранссервіс" 26.07.2014р. та отримано останнім 08.08.2014р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання в сумі 20 000 грн. по оплаті рахунку № 115 від 22.07.2014р. на суму 45 949 грн., що підтверджується банківськими виписками:

- за 16.10.2014р. в сумі 10 000 грн.;

- за 24.10.2014р. в сумі 5 000 грн.;

- за 25.11.2014р. в сумі 5 000 грн.

26.12.2014р ТОВ „ЮНАС-ТРАНС" звернулось до ТОВ "Іллічівськтранссервіс" з претензією - вимогою про сплату заборгованості вих. № 492 від 24.12.2014р., відповідно до якої вимагало сплатити суму основної заборгованості в розмірі 25 949 грн. за надані послуги з міжнародного перевезення за договором - заявкою № 048 від 14.07.2014р.

Зазначена претензія залишена без відповіді, а заборгованість - без оплати.

Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ „ЮНАС-ТРАНС" до господарського суду Одеської області з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 949 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 682,83 грн, 467,08 грн. - 3% річних та 11 386,42 грн. - інфляційних нарахувань.

Дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір на транспортне експедирування є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно положень ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення вказаної статті Цивільного кодексу України закріплені в ст. 316 ГК України.

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, позивач взяті на себе зобов'язання відповідно до вказаного договору-заявки № 048 від 14.07.2014 р. виконав належним чином, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) серії А № 001588 з відмітками вантажовідправника та вантажоодержувача про отримання вантажу. Крім того, між сторонами було складено акт надання послуг № 115 від 22.07.2014 р., яким сторони підтвердили надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу, вартість яких склала 45 949 грн. згідно договору-заявки № 048 від 14.07.2014р.

При цьому, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 115 від 22.07.2014р. на оплату міжнародних автоперевезень вантажу у розмірі 45 949 грн., який направлено на адресу ТОВ "Іллічівськтранссервіс" 26.07.2014р. та отримано останнім 08.08.2014р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

В договорі-заявці сторони визначили, що оплата здійснюється по оригіналам документів протягом 10 банківських днів.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись за надані послуги до 22.08.2014р. включно.

Проте, відповідач розрахувався за надані послуги частково та з простроченням - в сумі 20 000грн., 25 949грн. - залишились несплаченими.

Відповідно до викладеного та, враховуючи, що сума основної заборгованості ТОВ "Іллічівськтранссервіс" підтверджується матеріалами справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ „ЮНАС-ТРАНС" про стягненням з ТОВ "Іллічівськтранссервіс" основної заборгованості в сумі 25 949 грн.

Що стосується заявлених вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем за період з 25.10.2014р. по 31.05.2015р., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних від простроченої суми - 25 949грн. становить 467,08 грн., перевірено господарським судом та встановлено, що при здійснені даного розрахунку позивач невірно визначив період виникнення заборгованості, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок 3% річних за період з 23.08.2014р. по 31.05.2015р., який складає 601,45 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних нарахувань від простроченої суми - 25 949грн. за період з 01.11.2014р. по 30.04.2015р. у розмірі 11 384,42 грн., суд також встановив, що при здійснені даного розрахунку позивачем невірно визначено період виникнення заборгованості, в зв'язку з чим зробив власний розрахунок інфляційних нарахувань, згідно якого сума інфляційних нарахувань за період з 23.08.2014р. по 30.04.2015р. складає 13 404,11 грн., що є більшою, ніж сума інфляційних нарахувань, заявлена до стягнення позивачем.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлені позивачем до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань, які безпосередньо заявлені у позові.

Що стосується вимог про стягнення пені, то суд зазначає, що згідно ст. 1 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін .

Оскільки сторони у договору не передбачили такий вид санкції за неналежне виконання зобов'язання, як неустойку у вигляді пені, суд вважає безпідставним нарахування відповідачу пені за прострочення оплати заборгованості в сумі 25 949 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 682,83 грн. за прострочення оплати заборгованості не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 25 949 грн. - основного боргу, 467,08 грн. - 3% річних та 11 386,42 грн. - інфляційних нарахувань.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати по наданню правової допомоги у розмірі 4 000, 00 грн.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З наданих позивачем документів - на підтвердження понесених ним судових витрат на оплату правової допомоги - вбачається, що позивач - ТОВ „ЮНАС-ТРАНС" 25.05.2015р. уклав з адвокатським об'єднанням „Кодекс-Груп", в особі партнера об'єднання - адвоката Пейко Андрія Борисовича, (Виконавцем) угоду про надання правової допомоги № 0608/15.

Відповідно п. 1.1 Угоди Виконавець приймає на себе доручення Клієнта по наданню Клієнту правових (юридичних) та супутніх послуг у господарській справі про стягнення заборгованості з ТОВ "Іллічівськтранссервіс" за надані послуги на підставі договору -заявки № 048 від 14.07.2014р. в сумі 43 485,33 грн. та судові витрати по справі.

П. 5.4 Договору сторони передбачили, що за надану виконавцем правову допомогу по справі, клієнт сплачує обумовлений гонорар в розмірі 4 000грн.

Понесені позивачем витрати з надання правової допомоги у розмірі 4 000грн. підтверджуються угодою № 0608/15 про надання правової допомоги від 25.05.2015 р. та платіжним дорученням № 296 від 05.06.2015 р. на суму 4 000грн., наявними у матеріалах справи.

Поряд з тим, позивачем надано суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 722 від 26.02.2010 р., ордер серії КС № 164404, довіреність від 25.05.2015р., згідно яких вбачаються повноваження адвоката, який представляє інтереси позивача.

Ст. 44 ГПК України передбачено відшкодування як судових витрат, так і сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвокати покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськтранссервіс" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Шевченка, б. 7 А, офіс 43, код ЄДРПОУ 37673117) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНАС-ТРАНС" (33016, м. Рівне, вул. Волинської дивізії, буд. 19, кв. 41, код ЄДРПОУ 37737369) 25 949 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. - основного боргу, 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 08 коп. - 3% річних, 11 386 (одинадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 42 коп. - інфляційних нарахувань, 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 21 коп. - витрат по сплаті судового збору та 3 477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) 20 коп. - витрат на послуги адвоката.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 липня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко