Ухвала

від 02.07.2015 по справі 804/3621/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/800/38439/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014

у справі № 826/4870/13-а

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 06.03.2014 №0001901703.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 355/173/243170060 від 18.02.2014.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем, а саме заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району, за 2011 рік - на 7414,83 грн., за 2012 рік - на 7414,83 грн., за 2013 рік - на 7414,83 грн., оскільки позивачем сформовано показники податкових декларації з плати за землю за 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік на підставі укладених 15.08.2008 між ФОП ОСОБА_3 та Дніпропетровською міською радою договорів оренди землі, без урахування коефіцієнту 1,5, визначеного ст. 276 Податкового кодексу України .

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 №0001901703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 26879,75 грн., з яких 22244,48 грн. - сума основного платежу, 4635,27 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості зміни істотної умови договору, в тому числі і розміру орендної плати, орендодавцем або орендарем, в односторонньому порядку або автоматичної її зміни (в разі законодавчої зміни її граничного розміру).

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договорів оренди землі (п. 1.2.) цільове використання земельних ділянок (УКЦВЗ) є 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі з урахуванням п. 2.1 цього договору, у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161- XIV, незалежно від мети використання (п. 4.1.). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.2.). Невід'ємними частинами вищезазначених договорів є розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена; довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (п. 14.3.). Згідно з розрахунками розмір орендної плати складає ставка земельного податку у розмірі 1% земельного податку 1%, 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнта індексації 1,028, коефіцієнта функціонального використання 2,5. Пунктом 4.3. договорів сторони закріпили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Відповідно до п. 12.1 договорів зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» .

Статтею ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-XII передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті: місцевого значення - 1,5.

Зазначені правові норми втратили чинність з 01.01.2011 згідно з Законом України I «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 №2756-V.

У відповідності зі ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статтями 274 , 276 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до ст. ст. 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

Судами обох інстанцій для правильного вирішення цього спору слід було встановити, яку суму земельного податку повинен був сплатити позивач зі спірної ділянки із застосуванням правил оподаткування, що діяли у відповідному звітному періоді (зокрема, до та після 01.01.2011, виходячи з площі земельної ділянки та ставки земельного податку, встановленої у Законі України «Про оренду землі» та Податковому кодексі України , відповідно, в залежності від категорії земельної ділянки та її розташування); за наслідками встановленого судам необхідно було порівняти обчислену за відповідними правилами суму земельного податку за весь перевірений період з сумою податку, фактично сплаченою позивачем, та достовірно встановити наявність або відсутність у позивача недоплати з даного виду податку.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223 , 227 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров