Ухвала

від 21.07.2015 по справі 815/3315/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/12268/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року

у справі № 815/3315/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крок-М» доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-М» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Крок-М») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0001242230.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0001252230 в частині визначення ТОВ «Крок-М» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2740897 грн. (за основним платежем - 1828338 грн. та за штрафними санкціями - 912559 грн.).

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крок-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складеного акт від 29.05.2013 року № 3088/22-3/20958082.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму - 3405485 грн., та пп. 14.1.18, пп. 14.1.178, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість в сумі 466844 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0001242230, яким ТОВ «Крок-М» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 466844 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 233422 грн. та № 0001252230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 3405486 грн. та за штрафними санкціями - 984538 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 180.1 ст. 180 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, 03.12.2012 року між ТОВ «Крок-М» (замовник) та ТОВ «НЕПТУН ІНВЕСТ» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 3/12У, відновідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги.

26.11.2012 року між ТОВ «Крок-М» (покупець) та ТОВ «НЕПТУН ІНВЕСТ» (постачальник) укладено договори № 26/12Т та 26/12 П, згідно умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та своєчасно оплатити його на умовах, передбачених договором.

09.09.2011 року між ТОВ «Крок-М» (замовник) та ТОВ «АГЕНЦІЯ ДОСКОНАЛИХ РІШЕНЬ» (постачальник) укладено договір № 19/10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар, а замовник зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його.

30.09.2011 року між ТОВ «Крок-М» (замовник) та ТОВ «АГЕНЦІЯ ДОСКОНАЛИХ РІШЕНЬ» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 30/10.

06.12.2011 року між ТОВ «Крок-М» (замовник) та TOB «УКРХОЛОД» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 06/12, згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі робіт, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Крок-М» та ТОВ «Кімната Мрії», ТОВ «Сітібуд Україна», ПП «Ріал Дірект Консалтінг», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «ТФ «Діаніт», ТОВ «Грин Гарден Дизайн», ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу», ТОВ «Дока-Групп» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів та послуг за договорами від 01.02.2012 року № ОД-58, від 28.02.2012 року № 28/02, від 27.02.2012 року № 27/02, від 03.01.2012 року № 020312, № 030112, № 020312, від 21.05.2012 року, від 10.05.2012 року № 100512, від 26.08.2011 року № 26/08, від 01.11.2012 року, від 15.11.2011 року, від 20.08.2012 року № 20812.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій між ТОВ «Крок-М» та ПП «Ріал Дірект Консалтінг», ТОВ «Кімната Мрії», ТОВ «Сітібуд Україна», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Дока-Групп», ТОВ «Грин Гарден Дизайн», підтверджується рішеннями судів, що набрали законної сили (постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 1570/7221/2012 та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі № 815/3082/13-а).

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Крок-М» сторонами рішення першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун