Постанова

від 23.07.2013 по справі 811/1951/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 811/1951/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ТОВ «Альянс-Трейдинг» до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Трейдинг» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.05.2013 року №0001002250 та №0000992250.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків акту перевірки, яким встановлено порушенняпп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4,пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та п.5.1,пп..5.2.1 п.5.2,пп..5.3.2 п.5.3,п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ТОВ « Компанія міжнародної торгівлі» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ « Компанія міжнародної торгівлі»недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваних рішень, які прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.07.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 26.07.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Альянс-Трейдинг» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 19.10.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №076276 (а.с.75).

Види діяльності за КВЕД: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду будівельних машин і устаткування; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалам та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в у цих сферах (а.с. 74).

На підставі наказу №729 від 03.04.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альянс-Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом №71/22-5/33212853 від 18.05.2013 року (а.с.7-41).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 275 617,00 грн., в тому числі за основним платежем 220493,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 55124,00 грн. (а.с. 63).

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 29.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 43 334,00 грн., в тому числі за основним платежем 334667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8667,00 грн. (а.с. 64).

Суд, не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

В судовому засіданні встановлено, що 25.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» укладено договір поставки №001968. Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, відповідно до специфікацій до договору, на загальну суму 208000,00 грн. (а.с. 92-95).

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» на підставі специфікацій поставляло позивачу - багатоточкову машину контактного зварювання (а.с.96).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме - рахунок-фактура (а.с.86). накладна (а.с. 87),податкові накладні (а.с. 88-89) та товарно - транспорті накладні (а.с. 90-91)свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 145-146).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

На дату складання податкових накладних ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» було зареєстроване як юридичні особи у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (а.с.98-102).

Крім того, на вимогу суду ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» надано документи а письмові пояснення, якими підтверджено наявність господарських взаємовідносин з позивачем в перевіряємий період (а.с.132-146).

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи викладені вище обставини, суд прийшов до висновку, що господарські операції позивача та ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» мали реальний характер, понесені витрати на придбання товарів та послуг в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено судом вище, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Податкові накладні, виписані для позивача ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за N233/2037, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Статтями 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також нормами Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

До того ж, Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, робіт чи послуг до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом базуються на висновках податкового органу про те, що договори укладені ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» з рядом підприємств мають ознаки нікчемності. Дані виноски викладені в акті перевірки ДПІ в Київському районі м. Донецька від 01.1.2012 р.№664/15-213/36012010.

Разом з тим, вищевказаний акт перевірки не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені, та, крім того, складені податковими органами за збігом тривалого часу після завершення таких операцій.

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Компанія міжнародної торгівлі» та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених упродовж перевіреного періоду вказаним контрагентом у зв'язку з здійсненням господарської діяльності та підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, а отже і безпідставно донараховував податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивачем доказано правомірність та обґрунтованість його позовних вимог.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби від 29.05.2013 року №0001002250 та №0000992250, є протиправними та підлягають до скасування повністю.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.05.2013 року про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 220 493,00 і застосованої штрафної санкції в розмірі 55 124,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 29.05.2013 року про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34 667,00 і застосованої штрафної санкції в розмірі 8 667,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 33212853) судові витрати з державного бюджету в розмірі 2300,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Чубара