Постанова

від 17.09.2012 по справі 1170/2а-2315/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-2315/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді -Чубари Н.В.

секретар судового засідання -Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного підприємства В«Техно-МаркетВ» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправним та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Техно-Маркет» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України щодо визнання протиправними наказу від 04.01.2012р. № 7 та податкових повідомлень-рішень №0001452310 від 02.12.2011 року, №0000182310 від 30.01.2012 року , №0000130222 від 13.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказ Кіровоградської ОДПІ № 7 від 04.01.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства та податкові повідомлення -рішення №0001452310 від 02.12.2011 року, №0000182310 від 30.01.2012 року та №0000130222 від 13.04.2012 року винесені з порушенням вимог чинного законодавства України, тому є протиправними.

Правовою підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»Кіровоградська ОДПІ визначила, як не надання ПП «Техно-Маркет»пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, дана обставина не відповідає дійсності оскільки запит від 09.11.2011 року №40960/10/23-1 підприємством отримано не було, про що свідчить лист Кіровоградської ОДПІ, відповідно до якого встановлено, що запит помилково відправлено на іншу адресу, що відмінна від юридичної адреси ПП «Техно-Маркет». Тому, на думку позивача, наказ № 7 від 04.01.2012 року виданий без достатніх та належних правових підстав, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, ПП «Техно-Маркет»посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акта перевірки, яким зроблено висновки про порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту.

Висновок відповідача про відсутність поставок та послуг є надуманим, оскільки відсутній причинний зв'язок між обставинами, встановленими Кіровоградською ОДПІ та висновками податкового органу.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки незалежно від довільних висновків контролюючого органу, укладені між ПП «Техно-Маркет» та ПП «Гімалая»правочини не відносяться до категорії таких, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки не доводить умислу ПП «Техно-маркет»щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, чому таке порушення полягає.

Зазначає, що під час перевірки контролюючим органом взагалі не перевірені зміни майнового стану товариства, що знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку. Отриманий від контрагента товар (послуги) були використані ПП «Техно-Маркет»виключно у межах господарської діяльності платника податку.

Вказує на те, що товариство сформувало податковий кредит за результатами взаємовідносин з ПП «Гімалая» у повній відповідності з вимогами Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що перевіркою встановлено, що правові взаємовідносини ПП «Техно-Маркет» із суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Вказує на те, що податковий орган діяв в межах та у спосіб наданих законодавством повноважень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Техно-Маркет»зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 24.11.2006 р. як юридична особа. (а. с. 193)

На підставі наказу начальника Кіровоградською ОДПІ від 11.11.2011 р. № 3486 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-Маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Гімалая» за період з 01.01.05.2011 року по 31.07.2011 р., за результатами якої було складено акт перевірки та прийнято рішення щодо визначення ПП «Техно-Маркет»грошових зобов'язань з податку на додану вартість. (а. с. 9-24)

На підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації Кіровоградської ОДПІ від 04.01.2012 року № 7 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з ПП «Гімалая»за період з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та прийнято рішення щодо визначення позивачу грошових зобов'язань(а.с. 25,35, 40-46).

Дані рішення були оскаржені до ДПА у Кіровоградській області, а потім до ДПС України.

За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ та рішення ДПА в Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення (26-34).

Судом встановлено, що керуючись п.п. 75.1.2 п. 75.1, п.п. 78.1.1 п. 78.1, ст. 78, п.п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.01.2012р. № 7 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-Маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»за період з 01.08.2011 року 31.08.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року (а. с. 8).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено вимогами статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно приписів п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.12 органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 зазначеного Кодексу, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суд зазначає, що згідно приписів пункту 1.1 „Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податківВ» , затверджених наказом Державної податкової адміністрації № 213 від 14.04.2011р., відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II ПК України про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог ПК оформлюється наказом: 1.1.2. Голови ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі - для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників органів ДПС цього регіону.

При цьому до проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків, що проводяться за рішенням керівника органу ДПС, на обліку в якому перебувають такі платники податків, працівники органів ДПС цього регіону можуть залучатися за письмовим дозволом (погодженням) Голови ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі.

Проаналізувавши вказані положення Податкового кодексу України та наказу ДПА України № 213 від 14.04.2011р., суд дійшов висновку, що право на ініціювання проведення документальної позапланової перевірки відповідно до п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Кодексу належить саме органу державної податкової служби вищого рівня, при цьому відповідний наказ повинен бути прийнятий саме керівником зазначеного вищестоящого органу ДПС.

Наказ від 04.01.2012 року № 7 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Техно-Маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»за період з 01.08.2011 року 31.08.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, прийнято головою комісії з проведення реорганізації Кіровоградської ОДПІ, начальник ГВПМ -першим заступником начальника Кіровоградської ОДПІ, який не є уповноваженою особою на прийняття зазначеного рішення, відповідно до приписів п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Проте, 13.01.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-Маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»за період з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 7/231/34724399 від 13.01.2012 р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість на загальну суму 30117 грн., в тому числі: за серпень 2011 року на суму 1096 грн., за вересень 2011 року - 29021 грн.(а. с. 40-46)

В ході перевірки, з використанням податкової звітності товариства, акта Кіровоградської ОДПІ від 14.11.2011 року №148/231/37384055 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Гімалая»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року, акта Кіровоградської ОДПІ № 195/23-6/37384081 від 26.12.2011 року про результати документальної позапланової перевірки ПП «Гімалая»з питань дотримання вимог податкового законодавства, по взаємовідносинам з ТОВ «Євросвіт», розшифровок податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, запиту від 09.11.2011 року №40960/10-23-1 щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»за серпень 2011 року, запиту від 25.10.2011 року №39078/10-23-1 щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»за вересень 2011 року, листа ПП «Техно-Маркет»від 01.11.2011 року №7 (вх.№17645/10 від 02.11.2011 року) з додатками встановлено, що у зв'язку з тим, що право чини між ПП «Гімалая»та позивачем, на підставі яких в серпні та вересні 2011 року проводились взаємовідносини, були визнані нікчемними та такими, що не створюють правових наслідків, крім тих що пов'язані з їх нікчемністю, були відображені ПП «Техно-Маркет» в податковій звітності з ПДВ за серпень та вересень 2011 року. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено його завищення за серпень 2011 року на суму 1096 та за вересень 2011 року на 29021 грн. в результаті порушень податкового та іншого законодавства - порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно акта Кіровоградської ОДПІ від 14.11.2011 року №148/231/37384055 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Гімалая»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року та акта Кіровоградської ОДПІ № 195/23-6/37384081 від 26.12.2011 року про результати документальної позапланової перевірки ПП «Гімалая»з питань дотримання вимог податкового законодавства, по взаємовідносинам з ТОВ «Євросвіт», встановлено, що оскільки задекларовані відомості щодо здійснення господарської діяльності не відповідають дійсності оскільки відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим встановлено порушення ст.203, 215,228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ПП «Гімалая»з постачальниками та покупцями. (а. с. 64-98)

Перевірками ПП «Гімалая»встановлено, що операції з поставки товару від ПП «Гімалая»не підтверджуються, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В акті перевірки зроблені висновки, що усі операції купівлі-продажу ПП «Гімалая»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувачаВ» . (а. с. 64-98)

За висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.01.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 30117грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7529,00 грн. (а. с. 25) та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.04.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями - 7529,00 грн. (а.с.35).

Суд не може погодитись з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме податкові накладні, позивачем та ПП «Гімалая»належним чином складені на виконання укладених між ними договору поставки № Г/Т-01.05 від 01.05.2011 року, згідно якого ПП «Гімалая» (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах визначених в даному договорі, поставити ПП «Техно-Маркет»(покупець) товар, згідно накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а. с. 124-164).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в УкраїніВ» .

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки податкового органу № 152/23-1/20659741 від 15.11.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Акт перевірки № 7/23-1/34724399 від 13.01.2012 р. ґрунтується на підставі висновків акта Кіровоградської ОДПІ від 14.11.2011 року №148/231/37384055 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Гімалая»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року та акта Кіровоградської ОДПІ № 195/23-6/37384081 від 26.12.2011 року про результати документальної позапланової перевірки ПП «Гімалая»з питань дотримання вимог податкового законодавства, по взаємовідносинам з ТОВ «Євросвіт», якими встановлено порушення ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гімалая»з постачальниками та покупцями. (а. с. 64-98)

При цьому, первинні документи по взаємовідносинах ПП «Техно-Маркет»та ПП «Гімалая»проігноровані податковим органом для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи позивача та ПП «Гімалая»визнані в судовому порядку недійсними.

Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень -рішень обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки №7 від 04.01.2012 року в частині проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача суд приходить до наступних висновків.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, котра вже відбулась.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки та можливого скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення податкового органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, тому в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 06.07.2012., тобто після проведення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_3 від 02.12.2011 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 30.01.2012 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_2 від 13.04.2012 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити ПП В«Техно-МаркетВ» судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 713,16 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 21.09.2012 року.

Суддя Н.В. Чубара