Постанова

від 20.07.2006 по справі 12/370пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/370пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.07.06                                                                                 Справа № 12/370пн-ад.

Суддя О.С.Палей, розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі, смт. Станично-Луганське

до Приватного підприємства "Альмір-Плюс", смт. Станично-Луганське

про визнання недійсним запис про державну реєстрацію та припинення юридичної особи

в присутності представників сторін:

від позивача - Толмачов Д.О. - ст. держ. подат. інсп., довіреність № 1884 від 02.03.06.;

від відповідача - представник  не прибув;

від 3-ї особи - представник не прибув

          Суть спору: Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Приватного підприємства "Альмір-Плюс", з моменту реєстрації, а саме з 21 лютого 2006 р. та припинення юридичної особи ПП "Альмір-Плюс".

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд          

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Альмір-Плюс" було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності управлінням економіки Станично-Луганської райдержадміністрації 21 лютого 2006 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 376 102 0000 000270.

Згідно установчих документів засновником підприємства є Соколов Михайло Васильович; підприємство зареєстровано за адресою: Луганська область, смт. Станично-Луганське , вул. Рубіжна, 7а.

21.02.2006р. підприємство взято на облік у ДПІ у Станично-Луганському районі за №902, що підтверджується довідкою ДПІ про взяття на облік платника податків від 21.02.2006р.

ДПІ у Станично-Луганському районі звернулося до суду з цим позовом є з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень Соколова М.В., приблизно у лютому 2006 року, до нього підійшла сусідка Корякіна Г.В. з двома чоловіками, раніше йому не знайомими. Один із чоловіків назвався Віктором, який запропонував йому роботу та оплату 300 грн. в місяць, з його слів робота полягала в тому, що він буде їм допомагати.

Він погодився на пропозицію Віктора та підписав документи, які він не читав і не усвідомлював для чого вони потрібні.

20.02.2006р. в нотаріальній конторі Соколов М.В. підписав ще документи. Як з'ясувалося пізніше він оформив довіреність на Чайку Михайла Олександровича, що мешкає смт. Станично-Луганське, пров. Молодіжний, буд.3, кв.10, паспорт ЕК 914777, виданий Станично-Луганським РВ УМВС, якого уповноважив представляти його інтереси в сфері реєстрації та діяльності ПП "Альмір-Плюс".

Більше він чоловіка на ім'я Віктор не зустрічав. Про те що на його документи зареєстровано підприємство ПП "Альмір-Плюс" довідався від працівників податкової служби. Соколов М.О. ніяких документів пов'язаних з діяльністю ПП „Альмір-Плюс" не підписував, печатку не отримував.

Таким чином, у підставу заявленого позову покладено відсутність у засновника наміру здійснювати підприємницьку діяльність, реєстрацію підприємства на підставну особу, тобто наявність ознак фіктивного підприємництва.

Відповідач в судове засідання явку свого компетентного представника не забезпечив.

Викликаний в якості свідка засновник підприємства Соколов Михайло Васильович з невідомих причин до суду не прибув.

Державний реєстратор надав відомості щодо юридичної особи відповідача.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 110 Цивільного Кодексу в якості однієї з підстав ліквідації юридичної особи визначено визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" від 15.05.2003р. № 755-ІV, ( далі Закон № 755), що набув чинності з 01.07.2004р., якою визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Саме визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації  відповідача є предметом першої позовної вимоги.

З огляду на вищенаведені норми права суду, перш за все, належить дати оцінку доказам, наведеним позивачем у підтвердження доводів щодо порушень закону, що мали місце під час створення юридичної особи відповідача, завершуючим етапом якого (створення) є державна реєстрація, як юридичний факт з яким пов'язано набуття юридичною особою цивільної дієздатності.

Закон № 755 не містить перелік порушень під час створення (реєстрації) юридичної особи, які є суттєвими та які не можна усунути у будь-який інший спосіб, поза судового рішення.

Відповідно до ст. 27 Закону № 755 державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи за наявності таких підстав:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону (при внесенні запису про рішення засновників щодо припинення юридичної особи);

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне  найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

- використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних  від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Таким чином перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою  діяльністю та сплачувати податки не містить.

Системний аналіз вказаних норм Закону №755 дає підставу для висновку, що запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним (скасований) у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі               статтею 27 були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

За наявністю необхідного пакету документів у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації, а встановити, чи діяла особа, яка бажає зареєструвати підприємство на своє ім'я, під впливом омани, насильства, за обіцянку винагороди, тощо, посадова особа, на яку законом покладено засвідчення факту створення юридичної особи та вчинення інших реєстраційних дій, не тільки не має можливості, а й навіть  таких функцій ї повноважень.

Слід зазначити, що доводи позивача базуються на відсутності у фізичної особи –засновника –наміру займатися підприємницькою діяльністю, реєстрації підприємства за винагороду, створення підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, тобто наявності ознак фіктивного підприємництва.

Проте наведені позивачем докази не можуть бути покладені у підставу висновку про порушення закону під час створення юридичної особи.

Не обґрунтовані також  підстави  звернення позивачем з цим позовом до суду.

Позовна заява подана позивачем в порядку п.17 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Згідно даної норми органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Ні ЦК України, ні Законом № 755 не передбачено право цих  органів  звертатися до суду з заявою про визнання недійсним  запису про державну реєстрацію.

Згідно ч.2 ст.110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через  допущені при її створенні порушення, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Посилання позивача на покладені на податкові органи функції контролю за дотриманням законодавства про оподаткування не доречне, оскільки хоча відносини з державної реєстрації суб'єктів господарювання за своєю правовою природою є теж публічно-правовими, проте мають зовсім інший, ніж податкові відносини, предмет регулювання.

За таких обставин звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсним запису про державну реєстрацію не узгоджується з конституційним  принципом дії суб'єктів владних повноважень виключно на підставі, у межах та у спосіб, що  передбачені Конституцією та Законом України.

Також не зрозуміло - яким чином порушені права податкового органу, як суб'єкта владних повноважень у сфері податкових правовідносин, вчиненим уповноваженою посадовою особою запису про державну реєстрацію юридичної особи та подальші дії податкового органу у випадку визнання судом недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи (реєстрацію змін).

Визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи (запису про  державну реєстрацію змін до установчих документів) не є  юридичним  фактом або передумовою для реалізації податковим органом покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" функцій у сфері контролю за  дотриманням законодавства про податки, в тому числі для застосування передбачених законом заходів до платників податків, що ухиляються від  оподаткування.

Факт умисного ухилення суб'єкта господарювання від оподаткування має бути доведений у передбачений законом спосіб у межах розслідування кримінальної справи та через вирок суду, а не за допомогою судового рішення, яке, з огляду на предмет доказування у справах такої категорії, взагалі не може містити будь-яких встановлених судом фактів у сфері податкових  правовідносин, які, як зазначено вище, містять зовсім інший, ніж відносини з державної реєстрації, предмет регулювання.

В процесі розгляду справи судом також встановлено, що 11.03.2006р. державним реєстратором внесено до  Єдиного державного реєстру запис № 1 376 110 00001 000270 про рішення засновників щодо припинення юридичної особи, тобто на даний час ПП "Альмір-Плюс" знаходиться в стадії ліквідації.

На підставі вищевикладеного, суд у задоволенні позову відмовляє.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 163, 186, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але  апеляційна скарга не була подана у строк  встановлений КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно  надсилаються  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –25.07.2006р.

           Суддя                                                                                      О.С.Палей