Рішення

від 23.03.2009 по справі 5020-11/227-9/009-3/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"23" березня 2009 р.

справа № 5020-11/227-9/009-3/139

За позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

                    (АДРЕСА_1)

до          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

          (АДРЕСА_2)

про                    

стягнення заборгованості в сумі 4160,00 грн.,

В.О.Головко

Представники сторін:

позивач -ОСОБА_3, представник, довіреність

ВЕС № 258703 від 17.01.2007;

відповідач -не з'явився.

Суть спору:

04.06.2007 фізична особа-підприємець

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі  1440,00 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2007

порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 02.07.2007 позов задоволений повністю: з фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто

основну заборгованість в розмірі 1440,00 грн. та витрати по сплаті державного

мита у сумі     102,00 грн. і на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 02.08.2007 апеляційна скарга фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення господарського

суду міста Севастополя від 02.07.2007 у справі 20-11/227 залишено без змін.

06.08.2007 господарським судом

міста Севастополя виданий наказ про примусове виконання рішення.

Постановою Вищого господарського

суду України від 13.12.2007 касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

-задоволена, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

02.08.2007 та рішення господарського суду міста Севастополя від 02.07.2007 по

справі № 20-11/227 скасовано, а справу повернуто на новий розгляд до

господарського суду міста Севастополя.

Судом касаційної інстанції вказано

на необхідність при новому розгляді справи всебічно і повно встановити

обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного

законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112

Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у

постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під

час нового розгляду справи.

Ухвалою від 11.01.2008 справа

прийнята до провадження суддею Рибіною С.А., справі привласнений №

20-11/227-9/009, судовий розгляд призначений на 24.01.2008.

Ухвалою від 05.03.2008 суд зупинив

провадження у справі до вирішення господарським судом міста Севастополя спору у

справі № 20-5/413 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним та за

зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання договору оренди дійсним та

стягнення заборгованості в розмірі 4560,00 грн.

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 25.06.2008 у справі № 20-5/413 у первісному позові відмовлено

повністю, зустрічний позов задоволено повністю, а саме: визнано дійсним договір

оренди торгового обладнання № 37 від 25.01.2006, укладений між суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2 та суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1; стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованість в сумі 3120,00 грн.,

витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Розпорядженням голови

господарського суду м. Севастополя № 106 від 16.09.2008 справа №

5020-11/227-9/009 передана до провадження судді Головко В.О. у зв'язку із

закінченням строку повноважень судді Рибіної С.А., визначеного статтею 128

Конституції України.

Ухвалою від 22.09.2008 справа

прийнята до провадження суддею Головко В.О., справі привласнений №

5020-11/227-9/009-3/139, провадження по справі поновлено, судовий розгляд

призначений на 21.10.2008.

Ухвалою суду від 21.10.2008

провадження у справі № 5020-11/227-9/009-3/139 зупинено до розгляду Вищим

господарським судом України касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008

по справі № 20-5/413.

02.12.2008 на адресу суду надійшло

клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення провадження по

справі № 5020-11/227-9/009-3/139 з тих підстав, що постановою Вищого

господарського суду України від 30.10.2008 касаційна скарга фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 залишена без задоволення, постанова Севастопольського

апеляційного господарського суду від 06.08.2008 по справі № 20-5/413 залишена

без змін.

Ухвалою суду від 03.12.2008

провадження по справі поновлено.

03.03.2009 представником позивача

була надана заява про зміну позовних вимог. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2

неустойку за час прострочення повернення майна за договором оренди торгового

обладнання № 37 від 26.01.2006 за період з 07.08.2008 по 05.03.2009 в розмірі

3360 грн., зобов'язати відшкодувати вартість торгового обладнання, прийнятого

ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 25.01.2006 за договором оренди

торгового обладнання № 37 від 26.01.2006 в розмірі 800 грн., та стягнути з

ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 102 грн. -державне мито та 118 -витрати на ІТЗ

судового процесу.

Представник відповідача у відзиві

на змінений позов позовні вимоги не визнає в повному обсязі та зазначає, що в

позивача немає підстав стягувати плату за користування об'єктом оренди за

період з 01.09.2006 по 31.12.2006, оскільки судом апеляційної інстанції у

справі № 20-5/413 встановлена відсутність можливості користуватися предметом

оренди протягом зазначеного періоду. Також представник відповідача вказує на

те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування дійсної вартості об'єкта

оренди (т.1, арк.с.149).

Відповідач у судове засідання,

призначене на 23.03.2009, не з'явився, явку уповноважених представників не

забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним

чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 23.03.2009

представник позивача проти розгляду справи за відсутності представників

відповідача не заперечував.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, надані

раніше пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2006 між приватним підприємцем

ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендатор) укладено договір оренди торгового

обладнання № 37, згідно з яким Орендодавець здає, а Орендатор приймає у

строкове оплатне володіння та користування майно -торговий стіл (кіоск) № 28

(надалі - Договір, т.1, арк.с.8).

За приписами статті 35

Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 06.08.2008 у справі № 20-5/413 за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним та за зустрічним

позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_2 про визнання договору оренди дійсним та стягнення

заборгованості в розмірі 4560,00 грн., яке було залишено в силі постановою

Вищого господарського суду України (т.1, арк.с.104-108), встановлено, що з

01.09.2006 по 01.01.2007 ОСОБА_2 не мав можливості використовувати об'єкт

оренди за Договором (т.1, арк.с.94-96).

Цією постановою Севастопольським

апеляційним господарським судом встановлено, що до закінчення строку дії

договору оренди ОСОБА_2 двічі звертався із заявою про розірвання договору

оренди у зв'язку з непередбаченими обставинами.

Також даною постановою

Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено, що договір оренди

торгового кіоску розірвано з 01.01.2007.

Відповідно до розділу 4 Договору по

закінченні строку оренди або при односторонньому розірванні договору за

ініціативою Орендодавця, Орендар зобов'язаний протягом 5 днів повернути

орендоване майно в справному стані, придатному для експлуатації.

Згідно з підпунктом 5.1 Договору у

разі псування або втрати майна з вини Орендаря, останній повинен відшкодувати

Орендодавцеві повну вартість майна.

Як вбачається з Акту

приймання-передачі торгового обладнання від 25.01.2006 (т.1, арк.с.9), вартість

орендованого майна складає 800,00 грн.

Кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

(стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського

процесуального кодексу України).

Як зазначено вище, договір оренди

було розірвано 01.01.2007.

Отже, за умовами Договору

відповідач зобов'язаний повернути об'єкт оренди Орендодавцеві в строк до

07.01.2007, або принаймні, протягом 5 днів з дати набрання законної сили

постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №

20-5/413 (якою встановлено факт припинення дії договору з 01.01.2007), тобто до

12.08.2008.

06.02.2009 позивач звернувся до

відповідача із вимогою про повернення торгового обладнання (т.1,

арк.с.139-140).

Втім, до теперішнього часу ОСОБА_2

торговий кіоск позивачці не повернув.

До того ж, згідно з довідкою

Севастопольського міськкоопринкторгу (вих.№505 від 31.08.2007) після

реконструкції ринку "Центральний" у вересні 2006 року кіоск був

демонтований та вивезений на склад Севміськкоопринкторгу за адресою:

вул.Гидрографічна, 11-а, м. Севастополь (т.1, арк.с.147).

Таким чином, суд вважає позовні

вимоги в частині відшкодування вартості торгового обладнання, прийнятого

ОСОБА_2 за договором оренди торгового обладнання №37 від 25.01.2006 в розмірі

800,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги

доводи представника відповідача щодо того, що позивачем не надано доказів

обґрунтування вартості предмета оренди. Так, позивачем наданий акт

приймання-передачі об'єкта оренди, згідно з яким вартість об'єкта оренди за

договором №37 від 25.01.2006 становить 800,00 грн. (т.1, арк.с.9).

Разом з тим суд не знаходить

підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за

користування об'єктом оренди за період з 07.08.2008 по 05.03.2009 в розмірі

3360,00 грн.

Згідно зі статтею 785 Цивільного

кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно

повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням

нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не

виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від

наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час

прострочення.

Таким чином, підставою для

стягнення неустойки за неповернення речі є фактичне користування нею.

Оскільки, як встановлено судом

апеляційної інстанції, з чим погодився і суд касаційної інстанції, відповідач

був позбавлений можливості користуватися об'єктом оренди, стягнення плати за фактичне

користування предметом оренди також є неправомірним.

Частиною 4 статті 22 Господарського

процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення

по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог

за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у

випадках, передбачених статтею 5 Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову

або зменшити розмір позовних вимог.

Статтею 54 встановлені вимоги до

форми і змісту позовної заяви. Так позовна заява повинна містити, зокрема,

виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що

підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи

оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

В порушення цих приписів позивачем

не був наданий розрахунок позовних вимог щодо стягнення неустойки за час

прострочення повернення майна за договором оренди торгового обладнання №37 від

26.01.2006 за період з 07.08.2008 по 05.03.2009 в розмірі 3360,00 грн. За таких

обставин суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог позову в цій частині.

Враховуючи зазначене, суд приходить

до висновку про можливість задоволення позовних вимог лише в частині стягнення

з відповідача вартості орендованого за Договором майна в сумі 800,00 грн.

Статтею 49 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що при частковому задоволенні

позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути

з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

суму в розмірі    800,00 грн.

(вісімсот гривень 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі

19,61 грн. (дев'ятнадцять гривень 61 коп.) та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 22,69 грн. (двадцять дві гривні 69 коп.).

3.          В частині стягнення неустойки

за фактичне користування об'єктом оренди в сумі 3360,00 грн. -в позові

відмовити.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Копії рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                                              В.О.Головко

Рішення

оформлено відповідно до вимог

ст.

84 Господарського процесуального

кодексу

України і підписано 31.03.2009

Розсилка:

1.          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

2.          Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

          (АДРЕСА_2)

3.          Справа