Рішення

від 23.07.2012 по справі 1313/2-988/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1313/2-988/11 Головуючий у 1 інстанції: Дем'яновський Ю. Г.

Провадження № 22-ц/1390/3504/12 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Д. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого -судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Мацея М.М., Бакуса В.Я.,

секретаря Мариняк О.,

з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ СГП В«Агрофірма ОрсанВ»про звільнення приміщення шляхом виселення, та за зустрічним позовом СТзОВ В«Луб'янаВ»до ТзОВ В«Агрофірма ОрсанВ» , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням в первісному позові ОСОБА_2 до ТзОВ СГП В«Агрофірма ОрсанВ»про звільнення приміщення шляхом виселення відмовлено.

Зустрічний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«Луб'янаВ»до ТзОВ СГП В«Агрофірма ОрсанВ» , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки задоволено.

1. Визнано недійсним договір іпотеки від 31 грудня 2007 року, укладений між гр. ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством В«Агрофірма ОрсанВ» , код ЄДРПОУ 30439275 (Львівська обл., Миколаївський р-н, село Луб'яна, вул. Нова, 17), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 31.12.2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 4846.

2. До вступу рішення в законну силу накладено арешт на будівлю зернового складу В«А-1В» , загальною площею 1629.7 кв.м.; силосну яму; насосну; водонапірну башту, що знаходяться у селі Луб'яна, по вулиці Новій, 17 (сімнадцяць), Миколаївського району, Львівської області.

Судові витрати по справі стягнуто солідарно з ТзОВ В«Агрофірма ОрсанВ»та ОСОБА_2 - судовий збір в сумі 94,10 грн. в користь СТзОВ В«Луб'янаВ» .

Рішення оскаржив ОСОБА_2, не погоджується з ним, оскільки вважає, що ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»займає відповідне приміщення незаконно, проти волі його власника, чим створює йому перешкоди. Законність його -ОСОБА_2 права власності вбачається із ОСОБА_3 № 29949222 КП ЛОР Стрийського МБТІ від 13.05.2011 р. про державну реєстрацію прав на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. В матеріалах справи містяться два його листи, надіслані на адресу ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ» , про звільнення спірного приміщення, однак такі залишені адресатом без задоволення. СТзОВ В«Луб'янаВ»звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору іпотеки позовні вимоги не обґрунтував, не зазначив які саме його права порушено, та не виклав обставин які б це підтвердили. При передачі ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»приміщення в іпотеку, СТзОВ В«Луб'янаВ»надано згоду на таке, та одноголосно висловлено письмову відмову від переважного права на придбання цього складу у разі його продажу.

Договір іпотеки між ним та ТзОВ СГП В«Агрофірма ОрсанВ»укладений 31.12.2007 р.

Внаслідок невиконання ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»зобов'язань договору позики, нотаріусом було вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки, та звернено стягнення на будівлю зернового складу В«А-1В»на його - ОСОБА_2 користь, за яким - в результаті цього зареєстровано право власності на зазначену будівлю, з якої колишній власник не виселяється чим порушуються його права.

Також звертає увагу на те, що ні протокол про проведення прилюдних торгів, ні свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав сторонами - ТзОВ СГП В«Агрофірма ОрсанВ»та СТзОВ В«Луб'янаВ»не оскаржували взагалі.

Судом також не зазначено в чому полягає безпідставність позову про звільнення приміщення шляхом виселення, оскільки приміщення не передається його власнику.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, а в задоволенні позову СТзОВ В«Луб'янаВ»відмовити, скасувати арешт, судові витрати розподілити між сторонами в порядку ст. 88 ЦПК України.

СТзОВ В«Луб'янаВ»повідомлене належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення йому рекомендованого поштового відправлення (а.с. 178), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилося, причину своєї неявки суду не повідомило, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зВ»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

З матеріалів справи, а саме Свідоцтва про право власності за № 006538 ОСОБА_6, яке видане Бродківською сільською радою на підставі рішення виконкому Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області за № 6 від 22 лютого 2001 року, вбачається, що Бродківська сільська рада 13 березня 2001 року посвідчила, що 92/100 частини будівель та споруд, які розташовані в селі Луб'яна Миколаївського району по вул. Нова, 17 - дійсно належить Приватному сільськогосподарському підприємству В«Агрофірма ОрсанВ»на праві приватної власності, і в цілому складається з зернового складу В«А-1В» . Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 20 березня 2001 року зареєстровано дане право приватної власності та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстром № 84.

З Свідоцтва про право власності за № 006537 ОСОБА_6, яке видане Бродківською сільською радою на підставі рішення виконкому Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області за № 6 від 22 лютого 2001 року, також вбачається, що Бродківська сільська рада 13 березня 2001 року посвідчила, що 8/100 частини будівель та споруд, які розташовані в селі Луб'яна Миколаївського району по вул. Нова, 17 дійсно належать Колективному сільськогосподарському підприємству В«Луб'янаВ»на праві колективної власності і в цілому складаються з силосної ями В«БВ» , насосної В«ВВ» , водонапірної башти В«ГВ» . Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 20 березня 2001 року зареєстровано дане право приватної власності та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстром № 84.

Згідно Переліку (додатку до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

По даний час вищевказані свідоцтва про право власності за № 006537 ОСОБА_6 та за № 006538 ОСОБА_6, видані Бродківською сільською радою та рішення виконкому Бродківської сільської ради за № 6 від 22лютого 2001 року, на підставі яких видані вищевказані свідоцтва - є чинними та ніким не скасовані.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, районний суд не звернув уваги на те, що виділ в натурі майна -будівель та споруд між співвласниками відбувся, що підтверджується свідоцтвами про право власності за № 006537 ОСОБА_6 та за № 006538 ОСОБА_6, які видані Бродківською сільською радою на підставі рішення виконкому Бродківської сільської ради за № 6 від 22 лютого 2001 року в період дії ЦК України 1963 р. та Закону України В«Про власністьВ» , а також, керуючись при ухваленні рішення ст. ст. 364, 367, 372 ЦК України 2003 року, якими регулюється порядок виділу та поділу часток в натурі, - не врахував, що дані норми можуть застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ст. 55 Закону України В«Про власністьВ» , положення якого діяло на час видачі Свідоцтв на право власності, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

В статті 330 ЦК України закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Враховуючи, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону, власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

За ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Тобто власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом не вимагається.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України ).

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (ч. 3 ст. 5 Закону України В«Про іпотекуВ» ).

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 17145838, виданий 20 грудня 2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради В«Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризаціїВ»Агрофірмі В«ОрсанВ»СП ТзОВ на будівлі та споруди за адресою Львівська область, Миколаївського району, с. Луб'яна по вул. Нова, 17 - був проведений на підставі вищевказаного запису № 84 в книзі № 1.

У відповідності п.п. 1.3, 1.4 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (Наказ Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 36/5), яке діяло станом на 2007 рік, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування; державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно п. 1.11. Тимчасового положення у разі виявлення невідповідності запису Реєстру прав на електронних носіях запису на паперових носіях пріоритет має запис на паперових носіях.

Відповідна норма міститься і в ч. 4 ст. 27 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» , а саме у разі виявлення невідповідності даних електронного файлу Державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстровано речове право чи його обмеження , пріоритет мають документальні дані.

Аналогічна норма міститься і в п 1.9. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно (Наказ Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5), а саме відомості, що містяться в електронній базі даних Реєстру

прав, мають відповідати даним реєстраційної справи. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

На підставі вищевикладеного та у відповідності до вищевказаних свідоцтв вбачається, що частина об'єкта нерухомого майна, а саме зерновий склад В«А-1В»виділений в натурі з реєстрацією права власності на нього на паперових носіях, як на окремий об'єкт нерухомості за приватним сільськогосподарським підприємством В«Агрофірма ОрсанВ» , в той час, як за Колективним сільськогосподарським підприємством В«Луб'янаВ»на праві колективної власності, згідно рішення сільської ради, виділено в натурі силосну яму В«БВ» , насосну В«ВВ» , водонапірну башту В«ГВ»та проведено реєстрацію права власності.

Визнаючи недійсним договір іпотеки суд першої інстанції не врахував, що зерновий склад, який є предметом іпотеки та складає 92/100 частин будівель і споруд, конкретно визначений й відокремлений від решти 8/100 частин будівель і споруд - силосної ями, насосної, водонапірної башти, що є самостійними об'єктами права власності Колективного сільськогосподарського підприємства В«Луб'янаВ» .

Реєстр прав на електронних носіях був вперше введений у 2002 році, але цим нормативом не передбачалося припинення прав власності у осіб, у зв'язку з відсутністю або неналежною його реєстрацією.

Оскільки виявлення невідповідності запису Реєстру прав на електронних носіях запису на паперових носіях пріоритет має запис на паперових носіях, суд не приймає до уваги відсутність окремого обліковування в органах БТІ права власності вищевказаного майна на електронних носіях та керується даними реєстраційної справи, а саме зазначеними вище свідоцтвами на право власності за № 006538 ОСОБА_6 та № 006537 ОСОБА_6

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луб'янаВ»за № 4/1 від 28 грудня 2007 року було надано згоду на передання Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством В«Агрофірма ОрсанВ»в заставу ОСОБА_2 зернового складу В«А-1В»загальною площею 1629.70 кв.м., що розташований за адресою: вул. Нова, 17, с. Луб'яна Миколаївського району Львівської області та учасники Товариства відмовилися від переважного права на придбання зернового складу у разі продажу зазначеного зернового складу, чим також підтверджується факт, що між співвласниками відбувся виділ в натурі майна з будівель та споруд, що знаходяться за адресою: вул. Нова, 17, с. Луб'яна Миколаївського району Львівської області.

З наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство В«Агрофірма ОрсанВ»правомірно, на власний розсуд розпорядилося належним йому майном.

Разом з тим, заявлені СТзОВ В«Луб'янаВ»позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 31 грудня 2007 року, укладеного між гр. ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством В«Агрофірма ОрсанВ»є безпідставними, оскільки відсутні підстави, передбачені ст. 215 ЦК України.

05 травня 2011 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області було видано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів у відповідності до ст. 66 Закону України В«Про виконавче провадженняВ»та на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області 29 квітня 2011 року, та посвідчено, - що Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству В«Агрофірма ОрсанВ» , що розташоване за адресою село Луб'яна Миколаївського району Львівської області належить на праві власності майно, що складається з будівлі зернового складу В«А-1В»і складає 92/100 ідеальних частин будівель і споруд, що знаходяться в селі Луб'яна по вул. Новій, 17 Миколаївського району Львівської області на підставі Свідоцтва про право власності, яке видане Бродківською сільською радою згідно рішення виконкому Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області за № 6 від 22 лютого 2001 року, зареєстрованого Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 20 березня 2001 року та записаного в реєстрову книгу № 1 номер запису № 84.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" - виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Безпосередньо порядок продажу арештованого майна визначено статтею 61 Закону України „Про виконавче провадження", за якою реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Прилюдні торги за своєю юридичною природою - це продаж майна, на яке звернено стягнення. Власником його стає покупець, який запропонував за нього під час торгів найвищу ціну.

Таким чином, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець-учасник прилюдних торгів, і продавець, відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги.

З витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством Львівської обласної ради В«Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризаціїВ»за № 2994222 від 13 травня 2011 року ОСОБА_2, у відповідності до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, на праві приватної спільної часткової власності належить 92/100 частки в будівлях та спорудах за адресою Львівська область, Миколаївський район, село Луб'яна.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нежитлове приміщення на підставах, що не заборонені законом, а саме на підставі проведених прилюдних торгів та отримав Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яке нотаріально посвідчене, відповідним чином зареєстроване, тобто з дотриманням вимог ст. 334 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі статті 391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

Статтею 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом.

Вищенаведене свідчить, що власником нежитлової будівлі - зернового складу за адресою: село Луб'яна по вул. Новій, 17 Миколаївського району Львівської області є ОСОБА_2 і зайняття відповідачем вищевказаного приміщення приводить до порушення прав його власника. Чинне законодавство України не передбачає можливості позбавлення права власності.

Оцінивши та перевіривши зібрані і досліджені обставини справи, а також письмові докази, в їх сукупності та відповідності нормам закону, ураховуючи те, що відповідач -ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»своїми протиправними діями, що виражаються у відмові добровільно звільнити займане приміщення, позбавляє позивача можливості користуватися і розпоряджатися своєю приватною власністю на власний розсуд, внаслідок чого порушуються Конституційні права та інтереси позивача, суд вважає за необхідне відновити його порушені права та інтереси, шляхом задоволення позовних вимог.

Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_2 про виселення відповідача ТзОВ СП В«Агрофірма ОрсанВ»з займаного ним нежитлового приміщення - будівлі зернового складу В«А-1В» , загальною площею 1629,7 кв. м., що належить на праві власності позивачу є обґрунтованими.

Наведене об'єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Крім того, як зазначено у ч. 2 ст. 19 Конституції України , суд позбавлений права самостійно за своєю ініціативою визначати предмет спору і позову незалежно від сутності викладених підстав.

Частинами 1 та 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Однак, районний суд в порушення зазначених вимог закону, в мотивувальній частині рішення зазначив, що вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати правочин недійсним, а саме: Протокол № 03/060/11/і-2 проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна -Ліцитатора ОСОБА_7, затверджений директором Львіської філії ПП Спеціалізоване управління В«ЮстиціїВ» 27.04.2011 р.; ОСОБА_6 (б\н) акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_8, затверджений начальником державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області 29 квітня 2011 року та ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав від 13 травня 2001 року, реєстраційний номер 29949222, номер запису 84 в книзі: 1.

Крім цього, на порушення статей 10, 57, 212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не з'ясував, чи мали місце обставини, що ними обґрунтовувалися вимоги позивача ОСОБА_2, якими доказами вони спростовуються, та не зазначив з яких підстав суд відмовляє йому в позові.

Викладене свідчить, що районний суд ухвалив рішення при невідповідності висновків обставинам справи, при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому судове рішення на підставі ч. 1 п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню повністю, а не частково, вимоги апеляційної скарги щодо скасування накладеного цим рішенням незаконного арешту не потребують додаткового обговорення та зазначення в резолютивній частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року -скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

Первісний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства В«Агрофірма ОрсанВ»про звільнення приміщення шляхом виселення -задовольнити.

ЗобовВ»язати Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство В«Агрофірма ОрсанВ»звільнити нежитлове приміщення будівлі зернового складу В«А-1В»загальною площею 1629,7 кв.м., що складає 92/100 ідеальної частини будівель та споруд, який розташований за адресою -Львівська область, Миколаївський район, село Луб'яна, вулиця Нова, 17, - шляхом виселення з цього приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства В«Агрофірма ОрсанВ»в користь ОСОБА_2 54 гривні оплачених ним судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«Луб'янаВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма ОрсанВ» , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Монастирецький Д.І.

Судді: Мацей М.М.

ОСОБА_9