Ухвала

від 24.12.2012 по справі 1318/2-824/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1318/2-824/11 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І. А.

Провадження № 22-ц/1390/2850/12 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 рокуКолегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого -судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Бакуса В.Я., Мацея М.М.,

секретаря Мариняк О.І.,

з участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника управління Держкомзему у Самбірському районі Львівської області ОСОБА_4, представника Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представників -ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Держкомзему у Самбірському районі Львівської області, Самбірського районного центру державного земельного кадастру, Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, третьої особи -ОСОБА_6, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2012 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Рішення оскаржила позивачка ОСОБА_2

В апеляційній скарзі зазначає, що судом неповно зВ»ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме невірно досліджено розміри її та ОСОБА_6 земельних ділянок, що межують між собою, а також фактичні розміри спільного заїзду. Також порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника управління Держкомзему у Самбірському районі Львівської області ОСОБА_4, представника Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представників -ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обВ»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовВ»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, у липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що у 1996 р. її батько ОСОБА_10 приватизував земельні ділянки площею 0,31 га в межах згідно з планом, цільове призначення яких - обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. У березні 2009 р. померла її мати - ОСОБА_11, а в липні 2009 р. - батько. Вона, як єдиний спадкоємець, прийняла спадщину, так як проживала на час відкриття спадщини із батьками, і 06.06.2011 р. отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно батька ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,2123 га., в т.ч. на земельну ділянку площею 0,1055 га для обслуговування житлового будинку № 9 по вул. Відродження у с. Ралівка Самбірського району Львівської області. З Державного акту на право приватної власності на землю від 09.12.1996 р., виданого її батькові ОСОБА_10, вбачається, що в її користуванні знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,1055 га. Розмір сторони, позначеної літерами В«А-ДВ» , яка межує з ділянкою відповідача та спільним заїздом, становить 17,9 м. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.12.2007 р. її сусіда ОСОБА_6, ширина земельної ділянки, яка межує з її ділянкою становить 15,0 м. Спільний з відповідачем у користуванні заїзд належить до земель Ралівської сільської ради та становить 3,5 м. по ширині вздовж усього заїзду, що підтверджується висновком відділу регіонального розвитку містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Самбірської РДА, відповідним листом Управління Держкомзему у Самбірському районі № 01-11/60 від 26.05.2009 р., актом узгоджувальної комісії від 02.10.2002 р., висновками комісій, а також актом узгоджувальної комісії про встановлення меж заїзду, що затверджений рішенням виконкому Ралівської сільської ради від 14.02.2011 р. № 71, листом Самбірської РДА від 21.04.2011 р.

Проте дані розмірів, вказані в ОСОБА_12 акті ОСОБА_6, містять суперечливі дані, оскільки ширина земельної ділянки позначеної літерами В«А-ДВ» - 15,0 м., ширина спільного заїзду 3,5 м., що разом становить 18,5 м., що суперечить фактичному розміру - 17,9 м., так і розміру вказаному в ОСОБА_12 акті ОСОБА_10, в якому сторона земельної ділянки суміжної із земельною ділянкою відповідача становить 17,9 м. Отже реальна ширина земельної ділянки ОСОБА_6 за адресою вул. Відродження, 7, в с. Ралівка Самбірського району Львівської області, що позначена в оспорюваному ОСОБА_12 акті літерами В«Б-ВВ» , становить лише 14,4 м., а не 15,0 м. Вважає, що внаслідок помилки, відповідач неправомірно володіє частиною спільного заїзду, оскільки 0,6 м. вказаного спільного заїзду входить у склад земельної ділянки, яка перебуває у його власності. На підставі ч. І ст. 155 ЗК України (№ 2768, 25.10.2001 р.), у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Таким чином, ОСОБА_12 акт відповідача містить неточні відомості та складений з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню. Про своє порушене право вона дізналася тільки у березні 2011 року.

При вирішенні даного спору проведена заміна первісного відповідача в справі - Самбірського районного центру державного земельного кадастру, належним відповідачем - Львівською регіональною філією Центру державного земельного кадастру, а також залучено до участі в справі як співвідповідача - ОСОБА_6.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з наступних встановлених обставин та відповідних їм правовідносин.

Так, судом встановлено, що позивачці ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.09.2009 р., на праві приватної власності належить 1/3 частина будинку № 9 по вул. Відродження в с. Ралівка Симбірського району Львівської області (а.с. 8).

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.2011 р., посвідченого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори (реєстр. № 1-1123), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_11, яка померла 12.03.2009 р., є її дочка ОСОБА_2 Спадщина складається з 1/3 частини житлового будинку № 9 по вул. Відродження в с. Ралівка Самбірського району Львівської області (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.2011 р., посвідченого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори (реєстр. № 1-1126), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_10, який помер 08.07.2009 р., є його дочка ОСОБА_2 Спадщина складається з 1/3 частини житлового будинку № 9 по вул. Відродження в с. Ралівка Самбірського району Львівської області (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2011 р., посвідченого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори (реєстр. № 1-1133), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_10, який помер 08.07.2009 р., є його дочка ОСОБА_2 Спадщина складається із земельної ділянки площею 0,2123 га, переданої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Ралівка Самбірського району Львівської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЛВ № 048826, виданого Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області 09.12.1996 р. на підставі рішення сесії Ралівської сільської ради від 13.12.1996 р. за № 1 (а.с. 19).

Із державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого управлінням земельних ресурсів у Самбірському районі Львівської області від 04.12.2007 р., видно, що ОСОБА_6, на підставі договору дарування земельної ділянки від 16.05.2007 р. (реєстр № 1561), є власником земельної ділянки площею 0,0329 га в с. Ралівка, вул. Відродження, 7, Самбірського району Львівської області, з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с. 9).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 16.05.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу (реєстр № 1561), ОСОБА_8 подарував синові ОСОБА_6 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 329 кв.м., що знаходиться в с. Ралівка, вул. Відродження, 7, Самбірського району Львівської області, яка належала дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на землю, виданого Ралівською сільською радою 10.05.2007 р. (кадастровий номер 4624287200:01:001:0245), на якій розміщений належний синові житловий будинок, а ОСОБА_6 прийняв у дарунок цю земельну ділянку (а.с. 41).

З державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області від 10.05.2007 р. вбачається, що ОСОБА_8, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.04.2006 р. (реєстр № 1-513), був власником земельної ділянки площею 0,0329 га в с. Ралівка, вул. Відродження, 7, Самбірського району Львівської області, з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с. 36).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.04.2006 р., посвідченого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори (реєстр № 1-513), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_13, яка померла 07.04.2003 р., був її син ОСОБА_8. Спадкове майно складалось із земельної ділянки площею 0,3513 га, переданої для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства, розташованої в с. Ралівка Самбірського району Львівської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 16.11.1995 р. виконкомом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, яка належала чоловікові спадкодавця - ОСОБА_14, який помер 16.11.1995 р., спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_13, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 61).

З державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 16.11.1995 р. виконкомом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, відомо, що ОСОБА_14 на підставі рішення сесії Ралівської сільської ради від 15.09.1995 р. за № 42, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,3513 га для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства, розташовану в с. Ралівка Самбірського району Львівської області (а.с. 46).

У відповідності із ч. І ст. 125 ЗК України (в ред. 2001 р. станом на 16.05.2007 р.), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. І ст. 126 ЗК України (в ред. 2001 р. станом на 16.05.2007 р.), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форма актів затверджується Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 131 ЗК України (в ред. 2001 р. станом на 16.05.2007 р.), громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно пункту в) ст. 140 ЗК України (в ред. 2001 р. станом на 16.05.2007 р.), підставами припинення права власності на земельну ділянку є відчуження земельної ділянки за рішенням власника.

Врахувавши наведене, міськрайонний суд встановив, що оскаржуваний ОСОБА_12 акт фактично був похідним від Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3513 га для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства, розташовану в с. Ралівка Самбірського району Львівської області, виданого 16.11.1995 р. виконкомом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_14 на підставі рішення сесії Ралівської сільської ради від 15.09.1995 р. за № 42.

Також судом встановлено, що земельна ділянка І площею 0,033 га була однією із складових частин земельних ділянок (II - площею 0,1767 га, III - 0,074 га, IV - 0,0676 га), які в сукупності складали земельну ділянку загальною площею 0,3513 га для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства, розташовану в с. Ралівка. Самбірського району Львівської області, і на яку, на підставі рішення сесії Ралівської сільської ради від 15.09.1995 р. за № 42, ОСОБА_14 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 16.11.1995 р.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2123 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в с. Ралівка Самбірського району Львівської області був виданий ОСОБА_10 (батькові позивачки) Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області 09.12.1996 р. на підставі рішення сесії Ралівської сільської ради від 13.12.1996 р. за № 1, тобто раніше ніж Ралівською сільською радою було прийняте рішення з даного приводу, а також більш як через рік після видачі державного акту ОСОБА_14, розмір площі земельної ділянки якого з 1995 р. не змінювався, суд першої інстанції вважав твердження позивачки щодо допущеної помилки в 2007 році, внаслідок чого співвідповідач ОСОБА_6 неправомірно володіє 0,6 м. спільного заїзду, який входить у склад його земельної ділянки, безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу.

Також міськрайонний суд дійшов висновку, що докази, а саме: висновок відділу регіонального розвитку містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Самбірської РДА, лист Управління Держкомзему у Самбірському районі № 01-11/60 від 26.05.2009 р., акт узгоджувальної комісії від 02.10.2002 р., висновки комісій, акт узгоджувальної комісії про встановлення меж заїзду, затверджений рішенням виконкому Ралівської сільської ради від 14.02.2011 р. № 71, лист Самбірської РДА від 21.04.2011 р., - на які посилається позивачка, як на підставу визнання недійсним вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0329 га ОСОБА_6, не можуть бути прийняті до уваги, так як не ґрунтуються на первинних документах - технічній документації до видачі державних актів на право власності на землю ОСОБА_14 та ОСОБА_10, яка в архіві управління Держкомзему у Самбірському районі Львівської області відсутня (лист № 01-11/2039 від 26.10.2011 р.).

Представлену в судове засідання копію технічного звіту до видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_14, суд першої інстанції визнав неналежним доказом, у зв'язку з тим, що оригінал даного документу в архіві управління Держкомзему у Самбірському районі Львівської області відсутній і джерело походження його копії невідоме.

Актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки, наявним в технічній документації з землеустрою про виконані роботи по переоформленню державного акту про право власності на землю ОСОБА_8, підтверджується, що комісією в складі: представника сільської ради (землевпорядника) та представника (виконавця), в присутності землекористувача ОСОБА_8 та представників суміжних землекористувачів Покори, ОСОБА_10 проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_8 Акт підписаний всіма учасниками та скріплений гербовою печаткою.

Посилання позивачки та її представника на ту обставину, що в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки, наявному в технічній документації з землеустрою про виконані роботи по переоформленню державного акту про право власності на землю ОСОБА_8, підпис зроблений не ОСОБА_10, так як він в той час хворів - мав психологічні відхилення, і якщо міг підписувати даний акт, то міг не розуміти значення своїх дій, міськрайонний суд відхилив, зважаючи на те, що вони ґрунтуються на домислах, оскільки необхідні знання для таких тверджень у позивача та її представника відсутні. Інші докази, представлені ними в судове засідання, зокрема копія довідки про інвалідність ОСОБА_10, копії паспорта та виписок з його історії хвороби, зазначений висновків суду не спростовують.

Опитані в судовому засіданні як спеціалісти: ОСОБА_15 - начальник відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Самбірської РДА та ОСОБА_16 - інженер-архітектор КПВП (райархпроект) Самбірської РДА пояснили, що при проектуванні ширина заїзду має бути 3,50 м, однак наявні багато проїздів меншої ширини - 2,5 м., бо так історично склалося. План забудови це ідеал, який має бути, однак забудова не завжди відповідає генеральному плану забудови села. Технічна документація свідчить про погодження меж по факту. План забудови не може бути підставою для скасування Державного акту на землю. Крім зазначеного плану забудови, як ствердила позивачка, нічого не має.

За таких обставин, посилання позивачки на ту обставину, що в плані забудови, виданому 12.02.1975 р. на ім'я ОСОБА_17 (діда позивачки), вказаний заїзд шириною 3,5 м, при загальній ширині земельної ділянки із цим заїздом - 17,9 м., як на одну із підстав визнання Державного акту ОСОБА_6 недійсним, суд першої інстанції вважав безпідставним і не прийняв до уваги.

Також міськрайонний суд визнав безпідставним посилання позивача на порушення вимог ч. І ст. 155 ЗК України (в ред. 2001 р.) органом виконавчої влади або місцевого самоврядування при видачі акта (без зазначення ким саме допущене порушення і яке саме), оскільки підставою видачі управлінням земельних ресурсів у Самбірському районі Львівської області ОСОБА_6 ОСОБА_12 акту на право власності на земельну ділянку від 04.12.2007 р. площею 0,0329 га в с. Ралівка, вул. Відродження, 7, Самбірського району Львівської області з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та господарських будівель було не рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а договір дарування земельної ділянки від 16.05.2007 р. (реєстр. № 1561), який під сумнів ніхто не ставить.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України (в ред. 2001 р.), захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом: ... в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ...д) застосування інших, передбачених законодавством, способів.

Згідно ч. І ст. 153 ЗК України (в ред. 2001 р.), власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що розміри та площа земельної ділянки, власником якої на даний час є ОСОБА_6, впродовж 1995-2011 років не змінювалась і це підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю заявлених вимог.

З такими висновками міськрайонного суду колегія суддів погоджується, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно зВ»ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Наведене обВ»єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний позивачкою державний акт не порушує її право, оскільки отриманий ОСОБА_6 до виникнення в позивачки права власності на будинок та земельну ділянку.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_3 не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Монастирецький Д.І.

Судді : Бакус В.Я.

ОСОБА_18