Рішення

від 14.10.2008 по справі 11/4857

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2008 р.

Справа № 11/4857

За позовом  Дочірнє підприємство"Авіста-Захід"

м. Львів  

до Приватний підприємець ОСОБА_1 м.

Хмельницький

про стягнення 2021,78 грн.

Суддя   Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача      Хоменко О.М. -представник за довіреністю

№109/1 від 04.09.2008р.

від відповідача 

не з'явився

Позивач -ДП „Авіста-Захід”

звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -ПП ОСОБА_1. на

свою користь заборгованості в розмірі 2 021, 78 грн., що утворилася через

неналежне виконання договірних зобов'язань, що склалися між сторонами в квітні

2006 року, з яких 1279, 20 грн. сума основного боргу, 107, 42 грн. -3% річних

та 635, 16 грн. -інфляційні.

Ухвалою господарського суду

від  09.09.2008 року порушено провадження

у справі № 11/4857.  Про час і місце

проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал

про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими

листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення

№4121710, з датою  вручення 15.09.2008р.

Розгляд справи відкладався через

неявку в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 14.10.2008р.

повноважний представник позивача заявлений позов підтримує, мотивуючи тим, що

він заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Повноважний представник

відповідача  в судові  засідання 

не  з'явився, витребуваних судом

документів не подав та позовні вимоги не оспорив.

Неявка в судове засідання

господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по

суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для

уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне

розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у

ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по

справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи

встановлено наступне:

04 квітня 2006 року між сторонами

по справі склалися договірні зобов'язання, в результаті яких позивачем

передано, а відповідачем прийнято по видатковій накладній №АК-002337 від

04.04.2006 року товар на загальну суму 2332, 80 грн.

Свої зобов'язання щодо оплати

отриманого товару відповідач виконав частково, оплативши його вартість в сумі

1053, 60 грн.  і станом на момент

розгляду справи за ним рахується заборгованість в сумі 1 279, 20 грн.

Направлена позивачем на адресу

відповідача претензія від 26.09.2007р. останнім залишена без відповіді та

задоволення.

Крім цього, позивачем згідно ст..

625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 107, 42 грн. -3% річних

та 635, 16 грн. -інфляційні.

Дослідивши зібрані у справі

докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позов  заявлений обґрунтовано, підтверджений

належним доказами і підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст.. 193 ГК України, до

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного 

кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу

України, цивільні права та обов'язки 

виникають  із  дій 

осіб,  що передбачені актами

цивільного законодавства,  а також із дій

осіб, що  не  передбачені 

цими  актами,  але 

за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами  

виникнення   цивільних  прав 

та  обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між

сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту

ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і

відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його

регулювання.

У відповідності із ст. 173

Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського

кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язанням є  правовідношення,  в 

якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана  

вчинити   на   користь  

другої  сторони (кредитора) певну

дію (передати  майно,  виконати 

роботу,  надати послугу,  сплатити 

гроші  тощо) або утриматися від

певної дії,  а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.. 509 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України

передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних 

для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення

зобов'язань  є  підставою 

для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його

у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538 

Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання

сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено

договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання

або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку

здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого

обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним

чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України,

якщо  строк  (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від 

дня  пред'явлення вимоги, якщо

обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного

законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо

законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У відповідності до ст. 33 ГПК

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім суми основного боргу позивачем

згідно ст.. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 635, 16 грн.

-3% річних та 107, 42 грн. -інфляційних за період прострочки платежу з

12.04.2006р. по 11.08.2008р..

Однак враховуючи норми ч. 2 статті

530 ЦК України початком періоду нарахування 

3% річних та інфляційних є момент пред'явлення позивачем  відповідачу претензії, а саме 26.09.2007р.

Тому правомірним буде нарахування річних та інфляційних за період з

04.10.2007р. по 11.08.2008р.

Розглянувши надані позивачем

докази, давши юридичну оцінку правовідносин, що склались між сторонами, суд

вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті державного мита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  згідно ст. 49 ГПК України, належить покласти

на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83,

84, 116  Господарського процесуального

кодексу  України, суд -

вирішив:

Позов дочірнього

підприємства „Авіста-Захід” м. Львів до приватного підприємця ОСОБА_1м.

Хмельницький про  стягнення 2 021

грн. 78 коп. задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства

„Авіста-Захід” м. Львів, вул.. Наукова, 3 (код 31527414) заборгованість в

розмірі 1 609, 22 грн. (з яких 1279, 20 грн. сума основного боргу, 32, 59 грн.

-3% річних та 297, 43 грн. -інфляційні), витрати по оплаті державного мита в

розмірі 102, 00 грн. та  витрати на

інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог

відмовити.

                              Суддя                                                                     

Д.І. Радченя