Рішення

від 05.08.2009 по справі 5020-9/122-3/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/122-3/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" серпня 2009 р. справа № 5020-9/122-3/106

За позовом          Малого приватного підприємства "Калина"

(99038, м. Севастополь,  пр. Жовтневої Революції, б. 56, кв. 38)

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД"

(99022, м. Севастополь, вул. Горпищенка, б. 41)

(99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна, б. 4, кв. 5)

про стягнення 35734,00 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач –Михайлова Л.Д., представник, довіреність № б/н від 05.01.2009,                   МПП "Калина";

відповідач –Гарбар А.В., представник, довіреність № 04/08 від 04.08.2009, ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД".

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство "Калина" (позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" (відповідач) про стягнення 42778,80 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору оренди нежитлових приміщень № 3 від 20.04.2007 в частині внесення плати за договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 20.05.2007 по 20.03.2008.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.07.2008 позов задоволений частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" на користь Малого приватного підприємства "Калина" стягнуто       36190,46 грн., у тому числі 30600,00 грн. –сума основного боргу, 4713,00 грн. –сума інфляційного відшкодування, 421,00 грн. –3 % річних, 357,34 грн. – витрати по сплаті державного мита, 99,12 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.07.2008 –залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 14.07.2008 у справі № 5020-9/122 скасовані, а справу повернуто на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зауважила, що правочин, на підставі якого позивач заявив вимоги до відповідача не можна вважати укладеним між особами, які вказані в ньому як сторони, оскільки вчинений з боку відповідача не уповноваженою на те особою. У зв'язку з цим суд касаційної інстанції вказав на те, що при новому розгляді суд має з'ясувати, хто підписав спірний договір від імені відповідача; чи мала ця особа відповідні на те повноваження, а також, чи вчинив відповідач певні дії на виконання зазначеного договору.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України зазначила, що місцевим та апеляційним господарськими судами не надано оцінки прибутковому касовому ордеру, який є у матеріалах справи, та зауважила, що при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно належним чином проаналізувати надані сторонами докази, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі у відповідності до норм процесуального законодавства всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення.

За приписами статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.01.2009 справа № 5020-9/122 прийнята до провадження суддею Головко В.О. з привласненням № 5020-9/122-3/106.

Ухвалою суду від 05.02.2009 провадження у справі № 5020-9/122-3/106 зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги Малого приватного підприємства "Калина" на постанову Вищого господарського суду України від 16.12.2008 у справі № 5020-9/122.

Ухвалою Верховного Суду України від 12.03.2009 у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2008 №5020-9/122 відмовлено.

23.06.2009 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 03.07.2009 провадження у справі поновлено.

16.07.2009 позивач, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав уточнену позовну заяву (яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог), згідно з якою просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 35734,00 грн., в тому числі: 30600,00 грн. –сума основного боргу (заборгованість з орендної плати за 10 місяців, за період з червня 2007 року по березень 2008 року),  4713,00 грн. –інфляційне відшкодування та 421,00 грн. –3% річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні 05.08.2009 відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що договір №3 від 20.04.2007 укладений з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень –договір складений та підписаний 20.04.2007, а Михєєв Ю.Є. (особа, що підписала договір) став директором лише 15.06.2007. До цього часу обов'язки директора виконував Чамовських Є.В. (т.1, арк.с.57, 80). Також відповідачем зазначено, що сторонами не був укладений акт приймання-передачі орендованого майна за спірним договором, тому, на думку відповідача, в нього не наступив обов'язок сплачувати орендну плату.

Крім того, за твердженням відповідача, договором оренди №3 від 20.04.2007 встановлений розмір місячної орендної плати –2550,00 грн. на місяць, а позивач здійснив розрахунок суми боргу, виходячи з орендної плати у розмірі 3060,00 грн. на місяць, що суперечить умовам договору та є перевищенням суми, визначеної у договорі (т.2, арк.с.75-76).

Враховуючі вищевикладене відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04.08.2009 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.08.2009, а 05.08.2009 –до 17:30 год. того ж дня.

Після перерви представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань з цього приводу не надав, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі.

Враховуючи зазначене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем протягом тривалого часу існували договірні відносини щодо оренди приміщення по вул. Шабаліна, 38-В в м. Севастополі, що підтверджується Договорами оренди нежитлових приміщень № 1 від 20.09.2005, № 2/м від 20.10.2006 та актами приймання-передачі об'єкта оренди від 20.09.2005 та 20.10.2006 відповідно (т.1, арк.с.69-78).

20.04.2007 між Малим приватним підприємством "Калина" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" (орендар) був укладений черговий договір оренди нерухомого майна (далі –Договір), яке розташовано за адресою: місто Севастополь, вул. Шабаліна, 38-В (т.1, арк.с.20-22).

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є передача в термінове платне користування нежитлових приміщень (далі –об'єкт оренди), які являються власністю орендодавця. В оренду передаються нежитлові приміщення загальною площею 293,49 м2, в тому числі –двохповерхова будівля складу, загальною площею 107,9 м2; приміщення сараю, загальною площею 22,6 м2; приміщення сараю, загальною площею 82,5 м2.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди від 20.04.2007 передача орендодавцем об'єкта оренди орендареві оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. Датою передачі майна вважається дата підписання акту приймання-передачі обома сторонами. Повернення майна також оформлюється актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1, арк.с.72,78), майно, що є об'єктом оренди, передавалося орендареві за актом приймання-передачі № 1 від 20.09.2005 (на підставі договору оренди № 1 від 20.09.2005), актом б/н від 20.10.2006 (на підставі договору оренди № 2/м від 20.10.2006), але після закінчення строку дії договору № 2/м від 20.10.2006 не було повернено орендодавцеві. Даний факт встановлено рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.11.2008 у справі № 5020-2/404 за позовом ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" до МПП "Калина" про визнання договору недійсним (т.2, арк.с.46), який має преюдиціальне значення для даного спору.

У зв'язку з неповерненням майна після закінчення строку дії договору № 2/м від 20.10.2006, при укладенні спірного договору і на примірниках договору, і на акті приймання-передачі майна від 20.10.2006 зроблено застереження про те, що дію цього акту продовжено до 20.10.2007, тобто до закінчення строку дії договору № 3 від 20.04.2007 (т.1, арк.с.20-22, 78, т.2, арк.с.58-60).

Факт користування відповідачем орендованими приміщеннями за договором № 3 від 20.04.2007 встановлений також рішенням господарського суду м. Севастополя від 12.01.2009 у справі № 5020-5/610 за позовом МПП "Калина" до ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна (т.2, арк.с.65-66), який в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач станом на 30.06.2009 не повернув об'єкт оренди МПП "Калина", у зв'язку з чим проти посадових осіб ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" постановою в.о. прокурора Гагарінського району м.Севастополя від 30.06.2009 порушено кримінальну справу за фактом невиконання зазначеного судового рішення (т.2, арк.с.72-73).

Відповідно до пункту 3.1.4 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити передбачені договором: орендну плату за користування об'єктом оренди, платежі за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, опалюванням, телефоном, якщо такі є.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін в сумі 3060,00 грн. (вказана сума виправлена на 2550,00 грн.) за місяць оренди з урахуванням ПДВ, що еквівалентно 600,00 доларам США (вказана сума виправлена на 500) по курсу долара 5,1 грн. за долар США. Зазначені виправлення зроблені завірені відбитками печаток сторін (т.1, арк.с.21, т.2, арк.с.59).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4. Договору орендна плата вноситься щомісячно в строк до 15 числа місяця звітного періоду. Нарахування орендної плати починається з дати, зазначеній в акті приймання-передачі об'єкта оренди.

Строк дії Договору встановлений сторонами з 21.04.2007 по 20.10.2007 (6 місяців) з правом подальшої його пролонгації (пункт 9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: листів №1/3 від 07.12.2007 (т.1, арк.с.38), №б/н від 12.04.2008 (т.1, арк.с.41), претензії №1/1 від 28.01.2008 (т.1, арк.с.23), рішень господарського суду м. Севастополя від 24.11.2008 у справі № 5020-2/404 (т.2, арк.с.46), від 12.01.2009 у справі № 5020-5/610 (т.2, арк.с.65-66), Договір оренди нежитлових приміщень №3 від 20.04.2007 в силу статті 764 Цивільного кодексу України був поновлений на строк, встановлений цим договором, тобто до 20.04.2008.

Договір підписаний представниками сторін: Міхєєвим Ю.Є. (представник орендаря), Калиніною Н.А. (представник орендодавця).

Відповідач вносив орендну плату за Договором оренди від 20.04.2007 несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 20.05.2007 по 20.03.2008 у нього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 30600,00 грн.

Листами №1/3 від 07.12.2007 та №б/н від 12.04.2008 позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди нежитлових приміщень №3 від 20.04.2007 після закінчення строку його дії 20.04.2008 продовжений не буде з причин систематичного невиконання умов договору і наявності заборгованості з орендної плати, та запропонував відповідачеві передати орендоване майно за актом приймання-передачі в строк до 21.04.2008 (т.1, арк.с.38, 41).

28.01.2008, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 30600,00 грн. (т.1, арк.с.23), яка була отримана особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" 01.02.2008, про що свідчить його підпис на претензії. Втім, дану претензію залишено відповідачем без відповіді.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 35734,00 грн., в тому числі: 30600,00 грн. –сума основного боргу (заборгованість з орендної плати за 10 місяців, за період з червня 2007 року по березень 2008 року), 4713,00 грн. –інфляційне відшкодування та 421,00 грн. – 3% річних.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

При цьому, в силу статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач, зокрема, посилається на те, що даний договір укладений від його імені особою, яка не уповноважена на це.

Такі доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

В пункті 9.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Судом на підставі статуту ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" (т.1, арк.с.46-49), довідок статистики №16-369-2786 (т.1, арк.с.50), №16-2/1594 від 22.05.2008 (т.1, арк.с.57) встановлено, що договір №3 від 20.04.2007 оренди нежитлових приміщень підписаний з боку орендаря –ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" –одним із засновників товариства та колишнім і теперішнім його директором Міхєєвим Ю.Є.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон не встановлює недійсність правочину, вчиненого від імені юридичної особи її представником з перевищенням повноважень.

Поряд з цим рішенням Господарського суду м. Севастополя від 24.11.2008 у справі №5020-2/404 за позовом ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" до МПП "Марина" про визнання недійсним договору №3 від 20.04.2007 встановлений факт наступного схвалення цього договору відповідачем, у зв'язку з чим ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" в позові було відмовлено.

Згідно з довідкою господарського суду м. Севастополя №515/2 від 23.01.2009 дане рішення не оскаржувало ся і набрало законної сили 12.12.2008 (т.2, арк.с.47).

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт дійсності спірного договору встановлений судом і повторному доказуванню не підлягає.

Суд також відхиляє твердження відповідача про неукладення сторонами за договором акту приймання-передачі орендованого майна, оскільки застереження, яке зроблено і на примірниках спірного договору, і на акті приймання-передачі від 20.10.2006, свідчить про продовження дії Акту приймання передачі об'єкта оренди від 20.10.2006 (Додаток 1 до Договору оренди нежитлових приміщень від 20.10.2006) на строк до 20.11.2007.

При цьому суд зазначає, що цивільне законодавство, а саме статті 205, 207 Цивільного кодексу України, визнає правочин вчиненим, якщо поведінка особи засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків.

Щодо строку дії договору суд зазначає наступне.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку дії договору встановлені статтею 764 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували існування заперечень позивача стосовно продовження користування відповідачем об'єктом оренди у встановлений законом місячний строк після закінчення договору (тобто в період з 21.10.2007 по 20.11.2007), а також наявність інших доказів, які підтверджують протилежне (листи №1/3 від 07.12.2007 (т.1, арк.с.38), №б/н від 12.04.2008 (т.1, арк.с.41), претензія №1/1 від 28.01.2008 (т.1, арк.с.23), рішення господарського суду м. Севастополя від 24.11.2008 у справі № 5020-2/404 (т.2, арк.с.46), від 12.01.2009 у справі № 5020-5/610 (т.2, арк.с.65-66)), суд дійшов висновку про те, що Договір оренди нежитлових приміщень №3 від 20.04.2007 був поновлений на строк до 20.04.2008.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідач вносив орендну плату нерегулярно та не в повному обсязі, а за період з 20.05.2007 по 20.03.2008 плата за оренду нежитлових приміщень за договором оренди №3 від 20.04.2007 відповідачем не здійснена взагалі.

Позивачем заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 30600,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 3060,00 грн. * 10 міс. = 30600,00 грн., де:

3060,00 грн. –розмір місячної орендної плати, встановлений договором;

10 міс. –період заборгованості (з 20.05.2007 по 20.03.2008).

Дослідивши зміст обох примірників договорів оренди №3 від 20.04.2007 (т.1, арк.с.20-22 –екземпляр позивача (орендодавця), т.2, арк.с.58-60 –екземпляр відповідача (орендаря)), суд зазначає, що в пункті 4.1. Договору, який визначає розмір місячної орендної плати та її доларовий еквівалент, зроблені виправлення з 3060,00 грн. та 600 доларів США на 2550,00 грн. та 500 доларів відповідно.

При цьому вказані виправлення засвідчені печатками та підписами сторін. Втім, неозброєним оком видно, що один підпис належить Міхєєву Ю.Є., який підписав договір з боку ТОВ "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД", а інший підпис вчинено іншою особою, ніж та, що підписала договір від імені МПП "Калина".

Також відсутня дата вчинення цих виправлень.

Згідно зі статтями 286, 284 Господарського кодексу України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

В пункті 4.1. Договору сторони за взаємною згодою визначили розмір місячної орендної плати –3060,00 грн.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України. Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Договором (пункт 9.2.) передбачено, що сторона, яка бажає змінити договір, повинна письмово попередити про це іншу сторону.

Сторонами не надано доказів виконання зазначених вимог закону та Договору, а відтак, зроблені в договорі виправлення щодо розміру місячної орендної плати не мають правового значення.

Суд не приймає в якості доказу зміни розміру орендної плати і прибутковий касовий ордер від 05.02.2008 на суму 2550,00 грн. (т.1, арк.с.79), оскільки з його змісту не вбачається, за який період внесені ці кошти.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості з орендної плати в сумі 30600,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача інфляційне відшкодування за період з червня 2007 року по березень 2008 року складає 4713,00 грн., 3% річних від простроченої суми –       421,00 грн. (т.2, арк.с.43-45).

За розрахунком суду:

СумазаборгованостіПеріод3% річнихІнфляційне відшкодування

3060,00 грн.червень 2007 року –березень 2008 року (за 10 місяців)76,50780,00

3060,00 грн.липень 2007 року –березень 2008 року (за 9 місяців)68,90697,00

3060,00 грн.серпень 2007 року –березень 2008 року (за 8 місяців)61,20645,00

3060,00 грн.вересень 2007 року –березень 2008 року (за 7 місяців)53,60623,00

3060,00 грн.жовтень 2007 року –березень 2008 року (за 6 місяців)45,90544,00

3060,00 грн.листопад 2007 року –березень 2008 року (за 5 місяців)38,30442,00

3060,00 грн.грудень 2007 року –березень 2008 року (за 4 місяці)30,60367,00

3060,00 грн.січень 2008 року –березень 2008 року (за 3 місяці)23,00297,00

3060,00 грн.лютий 2008 року –березень 2008 року (за 2 місяці)15,30202,00

3060,00 грн.березень 2008 року (за 1 місяць)7,70116,00

Всього:

421,00 грн.4713,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, стягненню з відповідача підлягають: сума основного боргу за договором оренди №3 від 20.04.2007 у розмірі 30600,00 грн.; сума інфляційного відшкодування –4713,00 грн., сума 3% річних –421,00 грн., а всього –35734,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено оплату державного мита в сумі 651,24 грн. (т.1, арк.с.6, 7, 109, т.2, арк.с.22) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (т.1, арк.с.8), які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Блек Сі Маріна ЛТД" (юридична адреса: 99022, м. Севастополь, вул. Горпищенка, б.41; фізична адреса: 99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна, 4 кв. 5, ідентифікаційний код 16503105,   п/р 260020231701 в СФ Банку “Фінанси та кредит”, МФО 384812; п/р 26004010007401 в СФ ОКБ “Приморський”, МФО 324399) на користь Малого приватного підприємства "Калина" (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 56 кв. 38, ідентифікаційний код 16506173, п/р 26008947229581 у АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) 35734,00 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 651,24 грн. (шістсот п'ятдесят одна грн. 24 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                           підпис                                                   В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до

вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 13.08.2009.

РОЗСИЛКА:

1. МПП “Калина”

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 56, кв. 38)

2. ТОВ “Фірма “Блек Сі Маріна ЛТД”

(99022, м. Севастополь, вул. Горпищенка, б. 41)

(99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна, б. 4, кв. 5)

3. Справа