Постанова

від 08.04.2009 по справі б11/206-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 08 квітня 2009 р.                                                                                   

№ Б11/206-08 

Вищий

господарський  суд України у складі

колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й.  Яценко О.В. (доповідач),

розглянувши касаційну  скаргу на ухвалу

Державної податкової інспекції у

Києво-Святошинському районі Київської області господарського суду  Київської області від 29.10.2008р.

та касаційне подання

на постанову  та  на ухвалу

Першого заступника прокурора

Київської області господарського суду 

Київської області від 06.08.2008р. 

господарського суду  Київської

області від 29.10.2008р.

у справі  господарського суду

№ Б11/206-08 Київської області

за заявою  до

Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1, м. Біла Церква Приватного підприємства "Азимут-Трейд",

с.Софіївська Борщагівка

про

банкрутство

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від Державної податкової

інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

Бурлак В.А. дов. №39/9/10-101 від 14.01.2008р. Поненко О.С. - прокурор

В С Т А Н О В

И В  :

          ухвалою господарського суду Київської

області від 17.06.2008 року порушено провадження у справі про визнання

банкрутом Приватного підприємства "Азимут-Трейд", (далі -боржника) за

заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(далі - ініціюючого кредитора) з

урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 06.08.2008 року

боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру ліквідатором

призначено Вершиніна А.О., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк

опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника

банкрутом, зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

03.10.2008 року до господарського

суду Київської області на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену

роботу та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 29.10.2008 року

звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника  затверджено, боржника ліквідовано,

провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими у

справі постановою та ухвалою, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському

районі Київської області та Перший заступник прокурора Київської області

звернулися до Вищого господарського суду України (далі -скаржники) з касаційною

скаргою та з касаційним поданням, в якому просили скасувати постанову та ухвалу

суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та

процесуального права, зокрема, статей 1, 7, 52 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), статей

17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців», статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України переглянувши у касаційному порядку постанову та

ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин

справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального

права, дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягає

задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статті 107

Господарського процесуального  кодексу

України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор

касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної

сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також

особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи

постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 4-1

Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про

банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням

вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у

застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу

України.

Відповідно до частини 1 статті 52

Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи

боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі

ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно

із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а

також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього

боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до

боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, диспозиція даної норми

передбачає наявність трьох самостійних підстав для порушення справи про

банкрутство в порядку статті 52 Закону:

-          Відсутність боржника за

місцезнаходженням;

-          ненадання протягом року податкових

декларацій та інших документів податкової звітності;

-          інші ознаки, що свідчать про

відсутність підприємницької діяльності боржника.

З такою думкою погодився Верховний

суд України у Постанові №04/098 від

17.02.2004року у справі

№02-2-24/12669.

Спрощена процедура банкрутства

відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури

боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має

наслідком припинення господарської діяльності боржника ( частина 1 статті 23

Закону).

          Наслідком припинення господарської

діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають

зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до

Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погодився

Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті

5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків

зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в

поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за

останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4

статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно

до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання

платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового

законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму

податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а

за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання

податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника

банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом

зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень,

прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання

боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право інспекції на оскарження

постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як

судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної

особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Статтею 16 Закону України “Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”передбачено,

що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту

достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців)

створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо

місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення

державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін

до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про

установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про

відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17

Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному

реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу,

а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3

статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані

в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає

порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність

юридичної особи за її  місцезнаходженням,

які здійснюються державним реєстратором 

(пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19

зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про

відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання

реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в

установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання

державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення

встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням

державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів

з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження

відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу

державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі

повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної

картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Частиною 3 статті 6 Закону

встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо

безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот

мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником

протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше

не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог

кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний

додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в

пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен

додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують

визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1

Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші

вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими

документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів

з рахунків боржника.

Виходячи з вимог частини 2 статті

34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які

відповідно до законодавства  повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

          Як вбачається із матеріалів справи,

провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, за статтею 52 Закону. Ініціюючий кредитор мотивував

заяву про порушення провадження у справі про банкрутство тим, що існує

заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором в розмірі 300,00 грн., претензія

№46 від 08.02.2008 року (т.1 а.с.15) визнана боржником відповідно до відповіді

від 22.02.2008 року (т.1 а.с.16) та не надав виконавчих документів чи

розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється

списання коштів з рахунків боржника. Окрім того, ініціюючий кредитор доводив,

що боржник відсутній за адресою місцезнаходження: с. Софіївська Борщагівка у

Києво-Святошинському районі Київської області, вул. Велика Окружна,6 ,

відповідно до акту ініціюючого кредитора від 02.01.2008 року (т.1 а.с.19).

       На обґрунтування своїх доводів

ініціюючий кредитор не надав жодного доказу, з якого вбачається відсутність

боржника за адресою місцезнаходження, в той час як відповідно до свідоцтва про

державну реєстрацію №А00 089266, довідки головного міжрегіонального управління

статистики у м. Києві №8139/07 від 20.04.2007 та витягу з ЄДРПОУ №2093750 від

05.08.2008 адреса місцезнаходження боржника: с. Софіївська Борщагівка,  вул. Велика Окружна, 6 (т.1 а.с.8-9, 27).

Станом на момент подачі заяви витяг, або довідка з ЄДРПОУ про правовий статус

боржника до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим

кредитором не подавались.

Постановою суду від 06.08.2008 року

боржника визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону (т.1 а.с.34-35).

Постанова мотивована тим, що заявлені ініціюючим кредитором вимоги

підтверджуються документально та відповідно до висновків суду є достатніми

підставами для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону.

Судом не дано оцінки відсутності

виконавчих чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства

здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Також судом не дано оцінки

обґрунтованості доводів ініціюючого кредитора на предмет відсутності боржника

за адресою місцезнаходження відповідно до зазначених приписів статей 17-19

Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців”.

З огляду на це висновки суду про

підставність порушення провадження у справі за спрощеною процедурою в порядку

статті 52 Закону та можливість визнання боржника банкрутом не можна вважати

обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та

процесуального права.

Відтак, постанова господарського

суду м. Києва від 06.08.2008 року про визнання боржника банкрутом прийнята з

неповним дослідженням матеріалів справи, а отже є такою, що підлягає

скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої

інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 29.10.2008 року

затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, юридичну особу боржника

ліквідовано, провадження у справі припинено.

Ухвала суду про затвердження звіту

ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за

своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної

процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для

даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки

повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними

доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду

України від 29.12.1976 №11).

Колегією суддів Вищого

господарського суду України встановлено, що постанова суду першої інстанції про

визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 06.08.2008

року прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи та є такою, що підлягає

скасуванню.

Оскільки, підставою проведення

ліквідаційної процедури у справі №Б11/206-08 про банкрутство боржника є

постанова про відкриття ліквідаційної процедури від 06.08.2008 року, яку

належить скасувати, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про

безпідставне проведення ліквідаційної процедури боржника та незаконність

винесення ухвали, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури.

З огляду на зазначене, колегія

суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду

касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає

ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2008 року такою, що підлягає скасуванню.

Справу належить передати до

господарського суду міста Києва в іншому складі суду для розгляду з моменту

порушення провадження у справі про банкрутство та прийняття рішення про

обґрунтованість порушення провадження у справі за статтею 52 Закону та

можливість подальшого здійснення провадження у справі за спрощеною процедурою

відповідно до зазначеної норми права.

Згідно з частиною 1 статті 122

Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або

постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову

відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без

розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь

стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням,

постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої

інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового

рішення.

За приписами частин 1, 2 статті 41

Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців»підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про

відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом

рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи. Суд, який

постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної

особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному

реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного

державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної

особи.

          З огляду на зазначене суд касаційної

інстанції вважає за необхідне відмінити державну реєстрацію припинення

юридичної особи - приватного підприємства "Азимут-Трейд", с.

Софіївська Борщагівка ( ЄДРПОУ 32611543), проведену відповідно до ухвали

господарського суду Київської області від 29.10.2008р. у справі №Б11/206-08.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О

В И В :

1.Касаційну скаргу Державної

податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на ухвалу

господарського суду Київської області від 29.10.2008р. у справі №Б11/206-08 та

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області на постанову

господарського суду  Київської області

від 06.08.2008р. та на ухвалу господарського суду Київської області від

29.10.2008р. у справі №Б11/206-08 задовольнити.

2.Постанову господарського суду

Київської області від 06.08.2008р. та ухвалу господарського суду Київської

області від 29.10.2008р. у справі №Б11/206-08 

скасувати. Справу №Б11/206-08 передати для розгляду до господарського

суду Київської області.

3.Державному реєстратору за

місцезнаходження юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення

приватного підприємства "Азимут-Трейд", с. Софіївська Борщагівка (

ЄДРПОУ 32611543), проведену відповідно до ухвали господарського суду Київської

області від 29.10.2008р. у справі №Б11/206-08.

Головуючий                                                                            

Н.Г.Ткаченко

Судді                                                                                                Л.Й.

Катеринчук

               О.В. Яценко