Постанова

від 08.04.2009 по справі б-13/235-6/325-13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 08 квітня 2009 р.                                                                                   

№ Б-13/235-6/325-13 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Яценко О.В.

розглянувши  касаційні скарги

Калуської об'єднаної державної

податкової інспекції управління Пенсійного фонду України в м. Калуші

Івано-Франківської області

на ухвалу

та постанову

господарського суду

Івано-Франківської області від 16.10.2008 Львівського апеляційного

господарського суду від 13.01.2009

у справі

господарського суду

№ Б-13/235-6/325-13

Івано-Франківської області

за заявою

Калуської об'єднаної державної

податкової інспекції

про банкрутство

відкритого акціонерного

товариства “Калуська автобаза”

Розпорядник майна

Ковальський І.І.

представники сторін в судове засідання не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

ухвалою суду від 18.07.2003 року

порушено провадження у справі про визнання банкрутом відкритого акціонерного

товариства «Калуська автобаза»(далі -боржника) за заявою Калуської об'єднаної

державної податкової інспекції (далі -ініціюючого кредитора) за загальною

процедурою відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом», розпорядником майна призначено

арбітражного керуючого В.Мазура.

Ухвалою суду від 12.12.2003 року

затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника.

Постановою Вищого господарського

суду України від 23.06.2004 року ухвалу господарського суду Івано-Франківської

області  від 12.12.2003 року та постанову

Львівського апеляційного  господарського

суду, якою залишено в силі ухвалу суду від 25.02.2004 року, скасовано в частині

визнання грошових вимог Калуської ОДПІ, ДП «Явсон-Чернівці», ТОВ

«Заболотівський асфальтний завод»та ТОВ «Шляхобуд»та в цій частині направлено

на новий розгляд. 

Ухвалою суду від 06.10.2004 року

визнано грошові вимоги Калуської ОДПІ в сумі 331363 грн., ДП «Явсон-Чернівці»в

сумі 102608 грн., ТОВ «Заболотівський асфальтний завод»в сумі 179067 грн., ТОВ

«Шляхобуд»в сумі 210361 грн. та зобов'язано розпорядника майна Мазура В.В.

включити  визнані грошові вимоги до

реєстру вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 16.03.2006 року, 

ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2004

року в частині розгляду спірних вимог кредиторів залишена без змін.

В ході провадження у справі про

банкрутство затверджувалась мирова угода ухвалою суду від 05.06.2007року,

залишена в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 01.10.2007року, які було скасовано

Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2008року з

направленням справи для розгляду до суду першої інстанції (том 4, а.с.

156-159).

Ухвалою Верховного Суду України від

17.04.2008року відмовлено в прийнятті касаційної скарги на Постанову ВГСУ від

23.01.2008року (том 4, а.с. 195).

Ухвалою суду першої інстанції від

20.06.2008року поновлено провадження у справі та ухвалою суду від 16.10.2008

року затверджено мирову угоду від 15.09.2008 року укладену між боржником та

комітетом кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 13.01.2009 року апеляційні скарги Калуської ОДПІ та

управління Пенсійного фонду України в м. Калуші залишено без задоволення,

ухвалу суду першої інстанції від 16.10.2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою

постановою, управління Пенсійного фонду України в м. Калуші (далі -управління

ПФУ) та Калуська ОДПІ (далі -інспекція), звернулись до Вищого господарського

суду України з касаційними скаргами, в яких просили:

Управління ПФУ-скасувати ухвалу

суду першої та постанову суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням

норм матеріального права, зокрема, статей 35-38 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону),

аргументуючи незаконністю відмови у включенні до мирової угоди його поточних

грошових вимог до боржника;

Інспекція - скасувати ухвалу суду

першої та постанову суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм

матеріального права, зокрема, статей 35-36, 38 Закону, аргументуючи

дискримінацією прав кредитора при прийнятті рішення про списання вимог

інспекції, як вимог третьої черги.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду

апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених

фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій

норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність

правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

За приписами статті 4-1

Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають

справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з

урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого превалюють

в застосуванні над нормами господарсько-процесуального кодексу, як спеціальні

норми права.

Згідно з частиною 8 статті 16

Закону до повноважень комітету кредиторів належить прийняття рішення про

підготовку та укладення мирової угоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 35

Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між

боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також

прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою

сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди

заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального

страхування (редакція статті із змінами, внесеними згідно із Законом України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від

17.11.2005 №3108-IV, опублікованому 13.12.2005 у газеті «Голос України»№236 та

чинною на час розгляду справи);мирова угода може бути укладена на будь-якій

стадії провадження у справі про банкрутство.

За приписами частин 1 та 3 статті

36 Закону мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог , забезпечених

заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 Закону; для

конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували

проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для

кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких

віднесені до однієї черги.

Згідно з пунктом 3 статті 38 Закону

господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі:

порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;  якщо умови мирової угоди суперечать

законодавству.

Відповідно до абзацу 8 частини 1

статті 25 Закону  з дня свого призначення

ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до

боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час

провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

Отже, законодавством про

банкрутство регламентовано, що тільки після визнання боржника банкрутом та

відкриття ліквідаційної процедури поточні грошові вимоги до боржника

розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство та набувають статусу

конкурсних вимог із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, як вимог

четвертої черги. До моменту відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги

кредиторів задовольняються у загальному порядку боржником, або за наслідком

розгляду спору в позовному провадженні згідно позовних вимог поточного

кредитора. Такі вимоги не можуть включатися до складу конкурсних вимог

кредиторів при затвердженні мирової угоди на стадіях розпорядження майном або

санації, оскільки вони набувають статусу конкурсних грошових вимог тільки з

моменту введення ліквідаційної процедури.

Як встановлено судами мирова угода

від 15.09.2008року затверджувалась на стадії розпорядження майном , була

підписана головою правління ВАТ "Калуська автобаза" Гавкалюком Р.М.,

як керівником боржника, та головою комітету кредиторів - представником

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхобуд" Палагнюком Й.Д., а

також погоджена рішенням комітету кредиторів боржника від 12.09.2008р., згідно

якого "за" укладення мирової угоди проголосували кредитори більшістю

"492" голоси "проти - 414" голосів (том 5, а.с. 29-35).

Відтак, суди дійшли

обґрунтованих  висновків про прийняття

мирової угоди з дотриманням спеціальної процедури її укладення відповідно до

положень статей 35-37 Закону.

Матеріалами справи підтверджується,

що пунктом 2.1 мирової угоди передбачається списання грошових вимог Калуської

ОДПІ на суму 274092,33 грн., як вимог третьої черги (том 5, а.с. 30).

Доводи інспекції про

дискримінаційне списання її кредиторських вимог, як кредитора третьої  черги в порівнянні з розстроченням інших

кредиторських вимог третьої черги, колегією суддів Вищого господарського суду

України вважаються необґрунтованими з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується,

що на момент розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів у 2003році до

вимог третьої черги, крім вимог ДПІ, було включено грошові вимоги Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 15

486,74грн., Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в

особі Калуської міської виконавчої дирекції на суму 15486, 74грн.,

Івано-Франківського обласного центру зайнятості на суму 11691,52грн.,

Управління пенсійного фонду України в місті Калуші на суму 139961,90грн. (том

1, а.с. 175, 178-179). В частині розгляду грошових вимог зазначених кредиторів

ухвала суду першої інстанції набрала законної сили відповідно до Постанови ВГСУ

від 23.06.2004року (том 1, а.с. 240-244).

Відповідно до Законів України від

31.05.2005року №2597-ІУ та від 17.11.2005року №3108-ІУ до вимог другої черги

віднесено зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування та зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння

шкоди життю та здоров"ю громадян . За приписами Преамбули Основ

законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

№16/98-ВР від 14 січня 1998 року (далі - Основ) зазначений нормативний акт

відповідно до Конституції України визначає принципи та загальні правові,

фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального

страхування громадян в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 4

Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового

державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на

випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно частини 5 статті 6 Основ

страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного

страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

Отже, на момент розгляду мирової

угоди у справі про банкрутство, що мало місце у 2008році, вимоги фондів

соціального страхування відповідно до зазначених змін набули статусу вимог

другої черги в силу закону, незалежно від того, що у 2003році їх було

затверджено в реєстрі, як вимоги третьої черги.

Отже, інспекцією не доведено

дискримінацію її прав, як кредитора третьої черги, оскільки інші кредитори

третьої черги на момент затвердження мирової угоди в справі про банкрутство

набули статусу кредиторів другої черги відповідно до зазначених змін

законодавства, а інспекція залишилась єдиним кредитором з вимогами віднесеними

до третьої черги задоволення в силу Закону та комітетом кредиторів боржника

прийнято рішення більшістю голосів щодо списання її вимог.

Доводи управління ПФУ про

необхідність включення до умов мирової угоди у справі про банкрутство його

поточних грошових вимог спростовуються наведеним вище аналізом положень статей 25,

36 Закону, з яких вбачається набуття поточними кредиторськими вимогами статусу

конкурсних вимог тільки з моменту відкриття ліквідаційної процедури, а, відтак,

включення поточних вимог на стадії розпорядження майном до реєстру вимог

кредиторів та до мирової угоди, яка укладалася на стадії розпорядження майном,

законодавством про банкрутство не передбачено.

З огляду на викладене, колегія

суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду

касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України,

погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та не вбачає

підстав для скасування ухвали господарського суду Івано-Франківської області

від 16.10.2008 року про затвердження мирової угоди у справі про відкритого акціонерного

товариства «Калуська автобаза»та постанови Львівського апеляційного

господарського суду від 13.01.2009 року у справі.

На підставі викладеного та

керуючись статтями 106, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційні скарги Калуської об'єднаної

державної податкової інспекції та управління Пенсійного фонду України в місті

Калуші Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 13.01.2009 року та ухвалу господарського суду

Івано-Франківської області від 16.10.2008 року залишити без змін.

Головуючий                                                                       

Н. Ткаченко

Судді                                                                                           Л.

Катеринчук

О. Яценко