Постанова

від 08.04.2009 по справі 13/513-пн-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 08 квітня 2009 р.                                                                                   

№ 13/513-ПН-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

                               Кравчука Г.А.

суддів:

                               Мачульського

Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Херсонської міської ради

на рішення

Господарського суду Херсонської

області

від

28.10.2008р.

у справі

№13/513-ПН-08

Господарського суду

Херсонської області

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1

до

Кредитної спілки

"Альфа-Кредит"

про

визнання права власності на

майно, -

В С Т А Н О В

И В:

Позивач, звернувшись до суду з

позовом, просив визнати за ним право власності на нерухоме майно -офісне

приміщення, яке знаходиться в будинку 159 по вул. Перекопській у м. Херсоні, у

складі: офісу -літера А, загальною площею по зовнішнім обмірам 96, 5 м2 та

прибудови -літера А-1, загальною площею по зовнішнім обмірам 46, 3 м2,

по внутрішнім обмірам у складі: санвузла 1 загальною площею 1, 7 м2,

кімнати 2 загальною площею 35, 1 м2, кімнати 4 загальною площею 32,

8 м2, прибудови кімната 3 загальною площею 38, 6 м2,

ґанку 1 загальною площею 5, 1 м2, ґанку 2 загальною площею 5, 1 м2,

обґрунтовуючи позов тим, що він є власником цього приміщення, а відповідачем це

право оспорюється.

Оскарженим рішенням Господарського

суду Херсонської області від 28.10.2008р. (суддя Закурін М.К.) вказаний позов

задоволено.

В касаційній скарзі Херсонська

міська рада просить вказане рішення скасувати і передати справу на новий

розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування місцевим

господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення

норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не

надійшло.

Сторони та особа, яка подала

касаційну скаргу, не використали наданого законом права на участь своїх

представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку

судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до

уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що

касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим

господарським судом, відповідно до нотаріально посвідченого договору

купівлі-продажу від 05.12.2007 року позивач придбав у власність трикімнатну

квартиру №2 в будинку №159 по вул. Перекопській у м. Херсоні, загальною площею

46, 8 м2 і договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів

(витяг з реєстру № 5081931 від 05.12.2007 р.).

Крім того, позивач зареєстрував

право власності на квартиру у встановленому порядку, що підтверджено Витягом про

реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16929757 від 05.12.2007 р.

Являючись суб'єктом господарської

діяльності, у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію від 12

вересня  2003 року, позивач, в процесі

господарської діяльності, здійснив реконструкцію та переобладнання житлової

квартири в приміщення офісу збудувавши власними силами фактично офісне

приміщення, у зв'язку з чим воно складається з: офісу -літера А, загальною

площею по зовнішнім обмірам 96, 5 м2 та прибудови -літера А-1, загальною

площею по зовнішнім обмірам 46, 3 м2. По внутрішнім обмірам офіс

складається з: санвузла 1 загальною площею 1, 7 м2, кімнати 2

загальною площею 35, 1 м2, кімнати 4 загальною площею 32, 8 м2,

прибудови кімната 3 загальною площею 38, 6 м2, ґанку 1 загальною

площею 5, 1 м2, ґанку 2 загальною площею 5, 1 м2.

Також в процесі господарської

діяльності позивач звернувся до відповідача з проханням про надання кредиту для

розвитку бізнесу, проте останнім було відмовлено в цьому з посиланням на

невідповідність фактичного розміру приміщень документам на них. Тим самим, як

вважає місцевий господарський суд, відповідач висловив сумів щодо наявності у

позивача права власності на спірне майно.

Визнання за позивачем права

власності на вищевказане майно послужило причиною звернення з позовом до

господарського суду.

Розглядаючи даний позов суд першої

інстанції виходив із наявності самочинно збудованого позивачем нерухомого

майна, наявності правової норми, яка передбачає можливість визнання за рішенням

суду за особою, яка здійснила таке будівництво, права на це майно, а також

виходив із того, що це не порушує права інших осіб.

Про те вказаних обставин не

достатньо для того, щоб вважати що між сторонами виник спір щодо наявності у

позивача права власності на спірне майно, і що даний позов підлягає

задоволенню.

Так, згідно приписів ст.1 ГПК

України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до приписів ст.42

цього кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах

змагальності.

Виходячи із змісту наведених норм

права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані

законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Між тим судове рішення ґрунтується

на суперечливих доводах суду.

Так, в описовій частині судового

рішення зазначено, що відповідач позов визнав повністю.

Про те, в мотивувальній частині

цього ж рішення вказуються, що право власності відповідачем оспорюється.

Таким чином ухвалюючи рішення про

задоволення позову та визнання права власності на майно за позивачем, місцевий

господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та

обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється

чи не визнається право власності позивача на вказане майно.

Таким чином вже з цих підстав

судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а згідно вказаних норм права

суд має з'ясовувати які права чи охоронювані законом інтереси позивача порушуються,

не визнаються чи оспорюються.

Також, розглядаючи позов суд першої

інстанції припустився і інших порушень норм матеріального та процесуального

права.

Так, відповідно до ч.1 ст.376 ЦК

України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються

самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній

ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи

належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і

правил.

Між тим, із судового рішення не

вбачається за якою, чи якими, із ознак, визначених у цій нормі, вказані об'єкти

вважаються самочинним будівництвом.

Також, судом не перевірено чи всі

споруди є пов'язаними з фундаментом, а відтак чи підлягають державній

реєстрації, виходячи з положень п.1.6 Тимчасового положення про порядок

реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства

юстиції України від 07.02.2002 року з наступними змінами.

Задовольняючи позов, місцевий

господарський суд не звернув увагу на те, що згідно ч.3 ст.376 ЦК

України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за

рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на

земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної

ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих

обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням

позивача питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під

збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає

можливість будівництва на ній, оскільки із встановлених судом обставин справи

вбачається, що позивачем здійснено прибудову.

Крім того, з урахуванням положень

ст.ст.1-3, 16, 17 Закону України "Про основи містобудування", суд мав

з'ясувати чи відповідають самочинно збудовані об'єкти Державним стандартам,

будівельним нормам і правилам, а відтак чи вони є безпечними для експлуатації.

З викладеного вбачається, що судове

рішення може стосуватись прав і обов'язків особи, яка подала касаційну скаргу і

не була залучена до участі у справі, а відтак підлягає скасуванню відповідно до

приписів ст.111-10 ч.2 п.3 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті

4-7, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за

результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і

об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судове рішення, прийняте у справі,

вказаним вимогам не відповідає, а відтак підлягає скасуванню з направленням

справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду

необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та

вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119 п. 3, 11110 ч.ч.1, 2 п.3, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу Херсонської

міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду

Херсонської області від 28.10.2008р. скасувати, справу передати на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                

Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                    

Г.М. Мачульський

               В.І. Шаргало