Рішення

від 02.07.2009 по справі 3/46-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/46-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2009                                                                                                    Справа № 3/46-09

За позовом Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наук, 36013, м. Полтава, вул.. Шведська Могила, 1

До  Державного підприємства “Експериментальна база “Надія” Інституту свинарства імені О.В. Квасницького УААН, 38720, Полтавська область, Полтавський район, с. Тахтаулове, вул. Центральна, 5

Третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області, 36014, м. Полтава, вул.. Шевченка, 1

Про стягнення  90 050, 63 грн. в відшкодування понесених витрат на годівлю піддослідних свиней після їх передачі на баланс відповідача,

С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача                     відсутні (див. протокол судового засідання)

від відповідача           Дзюбенко О.Л. (див. протокол судового засідання)

від третьої особи          Гнипа Д.В. (див. протокол судового засідання )

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в порядку ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 19.05.2009р., 02.06.2009р.  з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: Стягується 90 050,63 грн. в відшкодування понесених витрат на годівлю піддослідних свиней після їх передачі на баланс відповідача.

Позивач надіслав на адресу суду клопотання від 01.07.2009р. (вхід. № 08545 від 02.07.2009р.) про підтримання позовних вимог в повному обсязі та можливість розгляду спору за відсутності представника.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, наданому в судовому засіданні 02.06.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд   в с т а н о в и в, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступного:

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

За приписами ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта.

Господарські зобов'язання можуть виникати з підстав, викладених в ст. 174 ГК України, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких що йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами послугував адміністративний акт –наказ директора Інституту свинарства імені О.В.Квасницького УААН Рибалка В.П. за  № 146а від 02.11.2005 року, за яким здійснено безкоштовну передачу на баланс відповідача дослідного молодняку в кількості 282 голів та 14 голів кнурів та зобов'язано ДП «Експериментальна база «Надія»організувати належний догляд, утримання, забір спермопродукції і забій контрольних партій дослідних тварин.

Факт передачі дослідних тварин підтверджується актом від 02.11.2005 року.

При цьому ні наказ № 146а, ні акт передачі тварин не містить даних про передачу будь-яких кормів для відгодівлі останніх.

В матеріалах справи відсутні докази передачі комбікорму позивачем, як і докази отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем, якими є видаткові накладні на отримання ТМЦ чи доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання позивача на вимогу КРУ в Полтавській області (за листом № 07-14/3635 від 11.01.2008р.) про вирішення питання щодо відшкодування Інституту понесених витрат в розмірі 90 050,63 грн. на годівлю піддослідних свиней після їх передачі на баланс ДП «Експериментальна база «Надія»без визначення суб'єкту здійснення відшкодування не є належним доказом для відшкодування спірної суми відповідачем.

Надані позивачем платіжні доручення на сплату комбікорму, закупленого у ТОВ «Тандем-2002»та ТОВ «Українське зерно»на загальну суму 139 554,23 грн., суд розцінив  як доказ в підтвердження купівлі комбікорму, а не доказом в підтвердження обов'язку відшкодування цих сум відповідачем.

З матеріалів справи проглядається, що комбікорм, придбаний у ТОВ «Тандем-2002»та ТОВ «Українське зерно», обліковувався у підзвітної особи –наукового співробітника Інституту Гирі В.М. та списувався останнім по мірі годівлі свиней, тобто корми витрачалися самим Інститутом, а вірніше його співробітником.

За відміченого, Інститут-позивач не довів щодо обов'язку відшкодування витрат в спірній сумі за рахунок відповідача.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити.

2. Копію цього рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в її вступній частині.

                    СУДДЯ                                                            БУНЯКІНА Г.І.

Примітка: Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

                  У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили  після розгляду справи апеляційною інстанцією.