Рішення

від 14.09.2009 по справі 2600-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2600-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2009Справа №2-27/2600-2009

За позовом – ТОВ "Кредит Європа Лізинг", м. Київ, вул.. Мечникова, 2, 9 пов. Бізнес – центру «Парус»; м. Київ, вул.. Червоноармійська, 77-А

До відповідача - ТОВ "Мир один", м. Євпаторія, вул.. Інтернаціональна, 130

Про стягнення  115 309,80 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Пономаренко Н.О.

                                представники:

Від позивача –   Боровик, дор. у справі (04.09.), не з'явився (14.09.).  

Від відповідача –  Юсупова, дор. у справі (04.09.), не з'явився (14.09.).  

       Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача,  та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у вигляді прострочених  лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 22 від 14.12.07р. – 107 436,79 грн., пеню у сумі 6 627,22 грн., відшкодувати різницю між курсами обміну валют у розмірі 1245,79 грн., також просить стягнути судові витрати.  

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що він належним чином  виконував свої забовязання щодо сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу до того моменту поки  позивач виконував взяті  на себе забовязання. Так з листопада 2008 р. по теперішній час предмет лізингу потребує ремонту та знаходиться у непридатному  стані у зв'язку з чим  відповідач не може використовувати його за призначенням. Також вважає вимоги в частині нарахування та стягнення пені теж неправомірними з причини невизначеності її розміру. Відповідач вказав, що у договорі  не встановлений конкретний розмір пені,  тому і пеня стягуватися не може.

На підставі  викладеного, просить у позові відмовити.

Також ухвалою від 04.09.2009 р.  строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

04.09.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.09.2009 р. Після  перерви судове засідання  продовжено, сторони явку  представників не забезпечили.

Від позивача надійшло клопотання від 08.09.2009 р. про залучення до матеріалів справи документів, необхідних для розгляду справи.

Суд вказане клопотання  задовольнив.    

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва в порядку ст.. 77 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд  

встановив:

Відповідно до ч. 4  ст. 203 Цивільного кодексу  України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.. 626 ЦК України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір  є  двостороннім,  якщо  правами  та   обов'язками наділені обидві сторони договору.

До  договорів,  що  укладаються  більш  як двома сторонами (багатосторонні договори),  застосовуються загальні положення  про договір,  якщо  це  не  суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).   

14.12.2007 р.  між позивачем по справі ( Лізингодавець   ) і відповідачем по справі ( Лізингоотримувач ) було укладено договір фінансового лізингу  №22.

Відповідно до п. 2.1  вказаного договору позивач забовязався придбати і  передати  у володіння та користування відповідачу на певний строк майно, спеціально придбане позивачем у визначеного відповідачем постачальника відповідно до встановлених відповідачем специфікацій і умов, а відповідач забовязався прийняти цей предмет лізингу, користуватися ним,  сплачувати позивачу плату ( лізингові платежі ) та в кінці  строку дії  договору  придбати предмет лізингу  собі у власність за умовами сплати  всіх існуючих за цим договором платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень цього договору.

Відповідно до п. 2.3  вказаного договору відповідач самостійно обирає предмет лізингу та його постачальника, погоджує  строки поставки предмету лізингу та його комплектність, про що в письмовій  формі повідомляє позивача, шляхом направлення останньому рахунку – фактури постачальника про цей предмет лізингу.   

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору з метою виконання  цього договору позивач укладе договір поставки   предмету лізингу відповідно до умов. погоджених відповідачем згідно  до п. 2.3 договору ( договір поставки ) лише після сплати відповідачем  першого лізингового платежу і надання гарантій згідно статті 5 вказаного договору.  

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору позивач забовязався, зокрема, укласти згідно до цього договору договір поставки  предмету лізингу з  постачальником;  на прохання відповідача укласти договір про перевезення  предмету лізингу.

Відповідно до п. 1.2.2 вказаного договору майно, яке є предметом лізингу відповідно до цього договору є: екскаватор  гусеничний з  гідромолотом ЕО – 4225А – 07.

Відповідно до п. 1.2.3 вказаного договору  вартість майна, яка є предметом лізингу складає 146535 доларів США, що еквівалентно – 740001,75 грн. ( з  ПДВ )  за офіційним курсом Національного банку України на дату  підписання договору.   

Судом встановлено, що  між ТОВ «Техноторг -  Дон» ( Продавець ) з  одного боку, позивачем по справі ( покупець ) з  другого боку і відповідачем по справі з  третього боку було укладено договір  купівлі – продажу №6.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець передає,  а покупець  придбає товар на суму 1 004 050 грн.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору придбання товару здійснюється для передачі його в лізинг відповідачу по справі згідно договору фінансового лізингу №22.  

Відповідно до п. 4. 2 вказаного договору отримувачем товару за даним договором є  відповідач по справі.

25.12.2007 р. між сторонами по справі було укладено акт приймання – передачі предмету лізингу ( Додаток №3 договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р. ), відповідно до якого вбачається, що на підставі договору купівлі – продажу №6  ТОВ «Техноторг -  Дон»  передало у власність позивачу  по справі, відповідач по справі, який діє на підставі договору   фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р.,  прийняв предмет лізингу   - екскаватор  гусеничний з  гідромолотом ЕО – 4225А – 07, вартість я кого складає  740001,75 грн., що еквівалентно 146 535,00 доларів США.

При цьому у вказаному акті  приймання -  передачі зазначено, що  відповідач  перевірив якість, комплектність,  справність та відповідність  предмету лізингу умовам договору та підтвердив, що предмет лізингу відповідає встановленим відповідачем  специфікаціям і вимогам. Жодних недоліків, які б заважали нормальній експлуатації предмету лізингу відповідачем виявлено не було.

Також  сторони  підтвердили те, що до відповідача  переходять усі  ризики. пов'язані з  користуванням та володінням  предмету лізингу. Будь – які  претензії щодо предмету лізингу можуть бути пред'явлені  відповідачем по справі  виключно Продавцю.

З моменту підписання цього акту забовязання  позивача з передачі предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними.

Вказаний  акту приймання -  передачі предмету лізингу від 25.12.2007 р. був  підписаний представниками  сторін по справі  та завірений відповідними печатками.

Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»  сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.  Лізингові платежі можуть включати:  а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;  в) компенсацію відсотків за кредитом;  г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до глави 1 договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р.  перший лізинговий платіж ( авансовий платіж ) складає 29307,00 доларів США.

Загальна сума  лізингових платежів за виключення першого лізингового платежу складає 165937 доларів США.

Вартість  викупу  майна,  яке є предметом лізингу, складає 500 доларів США.

Кількість лізингових періодів -  60.

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору фінансового лізингу відповідач забовязувався сплачувати позивачу  платежі відповідно до графіку лізингових платежів, визначеному у Додатку 2 до даного договору. Будь –які затримки  стосовно строків сплати вважатимуться  затримкою платежів.   

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК  України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем у виконання  взятих на себе  забовязань за договором фінансового лізингу №22  було оплачено наступні  лізингові платежі:

- №1 у сумі 14175,83 грн., платіжним дорученням №92 від 15.01.2008 р.;

-  №2 у сумі 14175,83 грн., платіжним дорученням №112 від 13.02.2008 р.;

- №3 у сумі 14175,83 грн., платіжним дорученням №121 від 14.03.2008 р., №122  від 17.03.2008 р.;

- №4 у сумі 14175,83 грн., платіжним дорученням №133 від 15.04.2008 р.;

- №5 у сумі 14175,83 грн., платіжним дорученням №157 від 13.05.2008 р.;

- №6 у сумі 13626,48 грн., платіжним дорученням №176 від 17.06.2008 р.;

- №7 у сумі 13592,23 грн., платіжним дорученням №194 від 16.07.2008 р.;

- №8 у сумі 13597,00 грн., платіжним дорученням №230 від 19.09.2008 р.;

- №9 у сумі 13620,91 грн., платіжним дорученням №240 від 30.09.2008 р.;

- №10 у сумі 13811,46 грн., платіжним дорученням №2472 від 21.10.2008 р.;

- №11 у сумі 16234,13 грн., платіжним дорученням №260 від 21.11.2008 р.

Однак відповідачем було  не сплачено лізингові платежі №№12, 13, 14, 15, 16 на загальну суму 107436,79 грн.

Вказаний факт відповідачем по справі не заперечується.

Відповідач свої заперечення проти позову обґрунтовує тим,  що з  листопада 2008 р. по теперішній час предмет лізингу потребує ремонту та знаходиться у непридатному стані в зв'язку з чим відповідач не може використовувати  його за призначенням.

Однак вказане є  безпідставним в зв'язку з наступним.

Відповідно до   ст.. 11 ЦК  України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.   

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої  цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

          Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.5 договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р. сторони за цим договором  погодилися про те, що позивач по справі не відповідає за предмет лізингу, його основні характеристики чи особливі умови  функціонування. Відповідальністю позивача є  виключно  придбання  предмету лізингу  на умовах, прийнятних для відповідача, що і було позивачем виконано.

Відповідно до п. 6.7 вказаного договору позивач не  нестиме відповідальність  перед  відповідачем по справі у тих випадках, коли  постачальник    не  поставив  предмет лізингу і призначений час або за будь – які  недоліки предмету лізингу, допущені  постачальником  порівняльно з  замовленням.  

Відповідно до п. 6.10 вказаного договору відповідач відмовився від будь – яких претензій/позовів проти  позивача стосовно права власності, поставки, якості,  кількості, інших характеристик, технічної допомоги, замовлення, обслуговування під час гарантійного строку та після гарантії, або стосовно прихованих  та/або явних дефектів предмету лізингу тощо.

До того ж, відповідно до п. 8.2  вказаного договору  відповідач і  позивач дійшли згоди про те, що пошкодження предмету лізингу, навіть таке, що не підлягає усуненню, рівно як і знищення предмету лізингу, не звільняють лізингоодержувача ( відповідача по справі ) від обов'язку сплати лізингових платежів та не є підставою для звернення до лізингодавця з  вимогою про зменшення лізингових платежів та припинення інших забовязань згідно цього   договору.  

З урахуванням вищевказаного, вихід з ладу предмету лізингу зовсім  не є підставою  для звільнення  відповідача ( як  лізингоотримувача )  від сплати лізингових платежів на користь лізингодавця.

Відповідно до п. 1.5 договору фінансового лізингу №22 для сплати всіх платежів відповідні суми будуть перераховуватися  у валюту платежу ( гривню ) за офіційним  курсом Національного банку України + 1,5% на дату  пред'явлення рахунку – фактуру до сплати.  У разі затримки  сплати платежів, на суму пені буде  виписано окремий  рахунок згідно до умов  даного договору.

З урахуванням  вказаного, заборгованість у вигляді відшкодування різниці між курсами обміну валют за договором фінансового лізингу №22 складає 1245,79 грн.

Також відповідач вважає вимоги в частині нарахування та стягнення пені теж неправомірними з причини невизначеності її розміру. Відповідач вказав,  що у договорі  не встановлений конкретний розмір пені,  тому і пеня стягуватися не може.

Вважає вимоги в частині нарахування та стягнення пені теж неправомірними з причини невизначеності її розміру. Відповідач вказав, що у договорі  не встановлений конкретний розмір пені,  тому і пеня стягуватися не може.

З вказаного суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання забовязання, тобто вона  необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання забовязання боржника. Пеня є тривалою неустойкою,  яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного у строк ( визначений строк ) забовязання, при цьому, саме грошового.    

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР ( за наступними змінами і доповненнями ) цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками  та  одержувачами  грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання    грошових    зобов'язань.    Суб'єктами     зазначених правовідносин  є  підприємства,  установи та організації незалежно від форм власності та господарювання,  а  також  фізичні  особи  - суб'єкти   підприємницької   діяльності.   Дія   цього  Закону  не поширюється на порядок нарахування та  сплати  пені,  штрафних  та фінансових  санкцій  за  несвоєчасну сплату податків,  податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і  позабюджетних фондів,  передбачених  чинним  законодавством  України, а також на відносини,   що  стосуються  відповідальності  суб'єктів  переказу грошей  через  платіжні системи.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2  Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» з   дати    набрання   чинності   Законом   України   "Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ),  тобто з 14 січня 1997 року,  розмір пені  за  прострочку  платежу  повинен  встановлюватися  за згодою сторін,  тобто  в  договорі  (стаття  1  Закону).

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» якщо  сторони  у  відповідному  договорі  не  встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»,  пеня  стягненню не підлягає,  за винятком випадків,  коли розмір пені встановлений  чинними  актами  законодавства.  

Однак відповідно до п. 3.12  вказаного договору фінансового лізингу №22 у випадку несвоєчасного виконання  відповідачем забовязань по сплаті лізингових та інших платежів, позивач матиме право нараховувати пеню за кожен день затримки, в розмірі 0,10 % від суми заборгованості.   

З урахуванням  вказаного у договорі згодою сторін визначено розмір пені за прострочку  платежу, а тому твердження відповідача є безпідставними.

Розмір пені за період з 15.11.2008 р. по 06.05.2009 р. складає 6627,22 грн.     

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги підлягають  задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.            Позов задовольнити.

     2.   Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю  "Мир один", м. Євпаторія, вул.. Інтернаціональна, 130, ( р/р 26000059631300 в АКІБ «УкрСіббанк», відділеня №618 в м. Євпаторія, МФО 351005, ЄДРПОУ 32994819 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Кредит Європа Лізинг", м. Київ, вул.. Мечникова, 2, 9 пов. Бізнес – центру «Парус»; м. Київ, вул.. Червоноармійська, 77-А, ( р/р 26501100000056 в ЗАТ «Кредит Європа Банк», МФО 380366, ЄДРПОУ 35059482 )  заборгованість у розмірі   107 436,79 грн., пеню у сумі 6 627,22 грн., різницю між курсами обміну валют у розмірі 1245,79 грн.

        3.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  "Мир один", м. Євпаторія, вул.. Інтернаціональна, 130, ( р/р 26000059631300 в АКІБ «УкрСіббанк», відділеня №618 в м. Євпаторія, МФО 351005, ЄДРПОУ 32994819 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Кредит Європа Лізинг", м. Київ, вул.. Мечникова, 2, 9 пов. Бізнес – центру «Парус»; м. Київ, вул.. Червоноармійська, 77-А, ( р/р 26501100000056 в ЗАТ «Кредит Європа Банк», МФО 380366, ЄДРПОУ 35059482 )  судові витрати по сплаті держмита у сумі 1153,10 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу  у сумі 118,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.