Постанова

від 06.07.2015 по справі 804/7716/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 р. Справа № 804/7716/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28.01.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для проведення перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» були надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» не могло у вересні 2014 року поставити зазначений у договорі товар, є безпідставними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» не зобов’язано перевіряти технічні, матеріальні потужності, фінансові ресурси контрагентів та жодних доказів на підтвердження висновків акту перевірки податковим органом не надано.

За результатами перевірки відповідачем в супереч вимогам чинного законодавства зроблено висновок про формальність здійснення фінансово-господарських операцій, та підставі цих висновків 28.01.2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, доводи викладені в позовні заяві підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 05.01.2015 року № 1 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» та подальшої їх реалізації у вересні 2014 року.

За результатами перевірки 14.01.2015 року був складений акт № 69/04-63/223/36942497, в якому встановлено порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме документально не підтверджено за вересень 2014 року реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання контрагент-постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» - контрагент - покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз», внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 62130,00 грн., у т.ч. за вересень 2014 року на суму ПДВ 62130,00 грн.

В ході проведення перевірки, працівниками податкової інспекції встановлено, що у перевіряємому періоді Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» на підставі договору поставки від 29.08.2014 року № 740812 на постачання товару (квадроцикли, тормозні колодки передні, фари, гайки, кронштейни) на загальну суму 372780,00 грн. (у тому числі ПДВ 62130,00 грн.). Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, які відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2014 року, включено до податкового кредиту відповідного періоду в загальній сумі 62130,00 грн.

В обґрунтування висновків про нереальність зазначених господарських операціях в акті перевірки зазначено наступне:

- документальне підтвердження первинними бухгалтерськими та податковими документами щодо транспортування товару від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» відсутні;

- товар придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» у вересні 2014 року на суму ПДВ 62130,00 грн. є імпортованим - податкові накладні, виписані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз», містять коди товару УКТ ЗЕД, однак згідно даних АІС «Податковий блок» встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» не імпортувало зазначені товари, вантажно-митні декларації у підприємства відсутні;

- аналізом ланцюга постачання, згідно даних ЄРП не встановлено придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» товарів, які було реалізовано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз»;

- у Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» відповідно до інформаційних баз даних, відомостей щодо наявності основних засобів або орендованих приміщень не виявлено, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» зареєстровано в якості платника ПДВ від 01.05.2014 року, а вже 27.11.2014 року свідоцтво платника ПДВ було анульовано.

У зв’язку з зазначеним, не встановлено реальність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокарголім»

28.01.2015 року на підставі акту перевірки від 14.01.2015 року №69/04-63/223/36942497 було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким підприємству позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 93195,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, однак рішенням від 09.04.2015 року за вих. №3388/10/04-36-10-07-09 Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишило спірне податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У зв’язку з відмовою в задоволенні первинної скарги позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення, яка рішенням від 13.05.2015 року за вих. №10046/6/99-99-10-01-01-25 залишила без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Позивач в підтвердження реальності здійснення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» надав копії первинних документів бухгалтерського обліку:

- договору поставки №740812 від 29.08.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокарголім»;

- видаткових накладних до договору поставки №740812;

- податкових накладних до договору поставки №740812;

- реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року;

- договору оренди №А-87 з ТОВ «Агора- Рент» від 01.01.2013 року;

- акту прийому - передачі майна в оренду до договору оренди №А-87;

- банківських виписок;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку: 281 склади за вересень 2014 року.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» товарів позивачем надані договори купівлі-продажу від 09.09.2014 року № 09/09/14/01 СФ, від 16.09.2014 року № 16/09/14/03 СФ, від 16.09.2014 року № 16/09/14/01 СФ, видаткові накладні до зазначених договорів, картку рахунку 631 за вересень 2014 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за вересень 2014 року.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року зазначено, що якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Відповідно пункта 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

До суду позивач не надав товарно-транспортні накладні на перевезення товару та подорожні листи, які б підтверджували перевезення придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім».

Натомість, наявність ТТН, та встановлення внесення в них правдивих відомостей у господарських відносинах, що передбачають транспортування товару, є визначальною підставою для встановлення реальності господарських відносин.

Також суд зазначає що при перевірці встановлено, що товар придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» у вересні 2014 року на суму ПДВ 62130,00 грн. є імпортованим, однак згідно даних АІС «Податковий блок» встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» не імпортувало зазначені товари та вантажно-митні декларації у підприємства відсутні.

Щодо посилання позивача на те, що, жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норми щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, тому позивач не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, то суд зазначає, що враховуючи відсутність документів на перевезення товару придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокарголім», та враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім» не імпортувало зазначені товари, наявності лише первинних документів недостатньо для спростування висновків податкового органу зазначених в акті перевірки від 14.01.2015 року №69/04-63/223/36942497.

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого по спірним операціям та відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги..

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Моторз» (код ЄДРПОУ 36942497) судовий збір в сумі 1677,51 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 липня 2015 року

Суддя ОСОБА_1