Рішення

від 31.08.2009 по справі 37/182пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/182пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.08.09 р.                                                                                     Справа № 37/182пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Прилуцьких М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20374100

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донметпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33554649

про: розірвання договору оренди №1 від 01.01.2008р., стягнення суми основного боргу в розмірі 151708,56грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  не з'явився;

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.07.2009р. на 25.08.2009р., з 25.08.2009р. на 31.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь”, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донметпром”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №1 від 01.01.2008р., стягнення суми основного боргу в розмірі 151708,56грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення грошових зобов'язань за договором оренди  № 1 будівель, споруд та технологічного обладнання від 01.01.2008р., у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для розірвання договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди  № 1 будівель, споруд та технологічного обладнання від 01.01.2008р. з додатками,  додаткову угоду № 1 від 01.02.2008р., додаткову угоду 3 2 від 03.11.2008р., акти приймання-передачі наданих послуг та постанову Господарського суду Донецької області від 22.10.2008р. у справі № 42/54Б.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 612, 615, 761, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 43, 54-57, 66-68 Господарського процесуального кодексу України.

Безпосередньо у тексті позовної заяви Позивачем сформульоване клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді встановлення Відповідачу заборони проведення дій з відчуження основних фондів і накладання арешту на майно Відповідача на суму позовних вимог.  

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів не надав, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою  за матеріалами справи (зокрема – за реквізитами у спірному договорі).

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Представник Позивача у судовому засіданні 16.07.2009р. підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка учасників справи та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні 16.07.2009р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання (а.с. 10), згідно п.п.1.1., 1.2., та п. 5.4. якого Орендодавець передає у тимчасове платне користування Орендаря будівлі, споруди та обладнання, визначені у додатках №1 і 2 (а.с.11) на строк з 01.01.2008р. і до припинення дії договору за угодою сторін.

Пунктом 1.5. договору сторони встановили, що передача майна в оренду здійснюватиметься за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Положеннями розділу 2 договору на  Орендаря покладені наступні грошові зобов'язання:

·          зі сплати орендної плати, визначеної у додатку № 3 (а.с.а.с.12, 13) у загальній  сумі 14975,24грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця щомісячно в строк до 15 числа місяця наступного за звітним;

·          зі сплати послуг з енерго- і водозабезпечення, наданих Орендодавцем, додатково до орендної плати згідно виставлених рахунків. Підставою для оплати таких послуг є акт наданих послуг, підписаний представниками сторін.   

Умовами п. 3.2. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну сплати орендних платежів та наданих послуг до Орендаря застосується відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожен день прострочення.

Об'єкт оренди був переданий у користування Відповідачу за актом приймання-передачі (а.с.14 зворотна сторона), який є додатком № 4 до договору оренди.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2008р. (а.с.14) сторони внесли зміни до розрахунку орендної плати, встановивши її у розмірі 10564,42грн. на місяць.

Додатковою угодою № 2 від 03.11.2008р. (а.с.15-19)  сторони внесли зміни:

-          до додатків №1 і 2, які визначають перелік орендованого майна, змінивши кількість позицій,

-          до розрахунку орендної плати, встановивши її на рівні 20321,72грнн. на місяць;

-          до акту приймання-передачі об'єктів оренди.

В перебігу орендних правовідносин сторонами складалися та підписували акти приймання-передачі наданих послуг  за період листопад 2008р. – лютий 2009р. (а.с.а.с.20-23) на загальну суму 107034,98грн., які підтверджували надання послуг Орендарю з оренди приміщень, обладнання, землі, електрозабезпечення тощо та їх вартість.  

Посилаючись на наявність заборгованості у Орендаря станом на 01.11.2008р. у розмірі 50099,96грн. за попередні періоди, Позивач у сукупності із невиконаними грошовими зобов'язаннями  за період листопад 2008р. – лютий 2009р. вимагає стягнення з Відповідача 151708,56грн. та розірвання договору оренди.

Як вбачається із постанови Господарського суду Донецької області від 22.10.2008р. у справі №42/54Б (а.с.9) Позивача визнано банкрутом, з огляду на що відкрито ліквідаційну процедуру до 22.04.2009р., а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Франкфурта В.В.

Згідно ухвали Господарського процесуального кодексу України від 13.08.2009р. у справі № 42/54Б (а.с.27), роздрукованої з інформаційної бази „Діловодство Господарського суду Донецької області”, станом на момент  вирішення справи №37/182пд ліквідаційна процедура відносно Позивача триває і арбітражного керуючого   Франкфурта В.В. не усунуто від виконання повноважень ліквідатора банкрута.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та своєї позиції до відома суду не довів.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про стягнення заборгованості та розірвання договору, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482;

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді розірвання договору оренди.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання  від 01.01.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 15 числа  місяця наступного за звітним та зі сплати послуг за електро – і водозабезпечення згідно виставлених на підставі підписаних актів наданих послуг рахунків відповідно до умов договору оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання  від 01.01.2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного або припинення грошових зобов'язань у інший передбачений чинним законодавством спосіб Відповідачем до матеріалів справи не надано -  внаслідок чого за період листопад 2008р. – лютий 2009р. утворилась відповідна заборгованість. При цьому, факт користування Відповідачем об'єктом оренди в означений період підтверджують підписані сторонами акти приймання-передачі  (а.с.а.с.20-23) наданих послуг.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Водночас, зазначені акти приймання-передачі наданих послуг підтверджують і надання Відповідачеві іншій (крім орендних) послуг, які за умовами п. 2.3. договору оренди сплачуються додатково до орендних платежів згідно виставлених рахунків, підставою для яких виступають означені акти. Відтак, сама лише наявність актів за відсутністю виставлених рахунків щодо таких послуг унеможливлює визначення строку настання моменту виконання грошових зобов'язань, а отже – і їх прострочення. Оскільки Позивачем до матеріалів справи не було надано означених рахунків та доказів їх виставлення (отримання) Орендарем, остільки у суду відсутні підстави для встановлення факту прострочення останнім виконання обов'язку зі сплати визначених у актах послуг за електроенергію, у тому числі – за перевищення договірних розмірів споживання, телефонний зв'язок та нараховану суму ПДВ. Решта складових за змістом умов пунктів 2.1., 2.2. договору оренди та додатку № 3 сплачуються в структурі орендної плати незалежно від виставлених рахунків щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на наведені висновки, суд здійснивши вилучення із загальної суми актів приймання-передачі за період листопад 2008р. – лютий 2009р. вартість додаткових послуг, які не входять до орендних платежів, та перерахувавши нараховану суми ПДВ, дійшов висновку, що відносно вказаного періоду позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню – у розмірі 81286,88грн.

Решта вимог за означений період судом відхиляються як доказово не доведені щодо наявності у Позивача права на отримання цих коштів (настання моменту платежу) та його порушення. В свою чергу, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України доведена наявність певного суб'єктивного права/інтересу та факту його порушення є обов'язковими умовами застосування відповідного судового захисту.

Аналогічна позиція суду щодо недоведеності належними доказами стосується і вимог відносно стягнення заборгованості у сумі 50099,96грн., яка за твердження Позивача сформувалася станом на 01.11.2008р. Дійсно, до матеріалів справи не тільки не було надано жодних первинних документів у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” на підтвердження проведення відповідних господарських операцій між сторонами (на кшталт актів приймання-передачі наданих послуг), але й акту звірення розрахунків, згадуваного за текстом позовної заяви. За таких обставин, у суду не має можливості за наявними у справі документами встановити ані структуру означеної заборгованості та моменту її виникнення, ані її наявності як такої та приналежності до договору оренди, положеннями якого обґрунтовані позовні вимоги.

Щодо вимог про розірвання договору оренди договору оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання  від 01.01.2008р. , судом встановлене наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Виходячи з підстав з підстав цієї позовної вимог, у розумінні їх (підстав) визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення Відповідачем його умов у вигляді невиконання обов'язку щодо сплати орендних платежів.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов'язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У світлі приписів ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем належним чином не виконана, внаслідок чого утворилась заборгованість, щодо якої суд дійшов висновку, зазначеному вище, про її стягнення.  

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив Позивач, укладаючи такий договір.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20374100) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донметпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554649) про розірвання договору оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання від 01.01.2008р. та стягнення суми основного боргу в розмірі 151708,56грн.  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донметпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20374100)  суму основаного богу у розмірі 81286,88грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання від 01.01.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20374100) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донметпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554649).

4. У задоволені решти вимог щодо стягнення заборгованості відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство  „Донметпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20374100)  витрати по сплаті державного мита в сумі 897 грн.87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 175 грн.14 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.08.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Попков Д.О.                               

Вик. Левшина Я.О. (тел. 305-61-06)

надруковано примірників – 3:

1 -Господарському суду Донецької області,

2 -  Позивачу,3 – Відповідачу.