Постанова

від 14.07.2015 по справі 808/3135/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року (о 16 год. 25 хв.) Справа № 808/3135/15 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Проект»

до Бердянської об'єднаної державної інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Проект» (далі - ТОВ «ОСОБА_1 Проект», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Бердянської об'єднаної державної інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати повністю податкову вимогу №236-23 від 04.03.2015 про сплату 47 094,40 грн. податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб, як таку, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ та Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III, зокрема, зазначає, що згідно ст. 129 ПК України платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. вказує, що ТОВ «ОСОБА_1 Проект» відповідно до норм діючого законодавства 02.02.2015 надало на виконання ПАТ «Комерційний банк «Надра» платіжне доручення №1 від 02.02.2015 на перерахунок 47 095,00 грн. єдиного податку з юридичних осіб за четвертий квартал 2014 року. Зазначене платіжне доручення було прийнято на виконання ПАТ «Комерційний банк «Надра» 02.02.2015, та як зазначено на самому платіжному дорученні і проведено 02.02.2015. Вважає, що цей висновок не спростовується ст. 45 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються нарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, оскільки, по-перше, цим Кодексом регулюються бюджетні відносини, тоді як платник податків не є безпосередньо суб'єктом бюджетних відносин і несе відповідні зобов'язання щодо платежів до бюджету та до державних цільових фондів на підставі норм законодавства про оподаткування, по-друге, ст. 45 визначається момент саме зарахування відповідних сум до бюджету, і зміст цієї норми не дає підстав для ототожнення термінів «зарахування» і «сплата» податків, зборів (обов'язкових платежів). На підставі викладеного, вважає, що спірне рішення суперечить діючому законодавству та є такими, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 13.07.2015 надав до суду клопотання (вх. № 29125) про розгляд справи без його участі.

Представник у судове засідання не з'явився, проте 14.07.2015 надав до суду клопотання (вх. № 29552) про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення від 14.07.2015 №8688/10/08 проти позову, у яких зазначив, що оскільки причиною несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ грошей, Податковий кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно від стягнення такого податкового боргу. Вважає, що ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і не зарахування їх в доходну частину державного або місцевих бюджетів - податкові зобов'язання або податковий борг, у такому разі не можуть бути погашеними. Вказує, що відкликання податкової вимоги встановлено ст. 60 ПК України, зокрема, податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; у день протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі. Оскільки непогашення податкового боргу платника податку, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету, просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ОСОБА_1 Проект» (ідентифікаційний код 37048100) зареєстроване як юридична особа 06.04.2010 виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №694043.

З метою сплати єдиного податку з юридичних осіб за 4 квартал 2014 року 02.02.2015 позивач подав до відділення №0704 ПАТ «Комерційний банк «Надра» платіжне доручення на перерахування на рахунок Місцевого бюджету м. Бердянська коштів у сумі 47 095,00 грн.

Листом від 20.02.2015 №2, який отримано податковою інспекцією 20.02.2015, підприємство повідомило відповідача, що єдиний податок за 4 кв. 2014 року сплачено у задекларованому обсязі повністю 02.02.2015.

Проте, на адресу позивача надійшла податкова вимога від 04.03.2015 №236-23 на суму 47 094,40 грн. з єдиного податку з юридичних осіб.

Вказана вимога була оскаржена позивачем у адміністративному порядку, а саме до Головного управління ДФС у Запорізькій області (скарга від 10.04.2015 №3), але рішенням від 17.04.2015 №2764/7/08-01-23-00-07 про результати розгляду первинної скарги податкова вимога залишена без змін, а скарга - без задоволення. Крім того, ТОВ «ОСОБА_1 Проект» звернулось зі скаргою від 27.04.2015 №5 до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 21.05.2015 №10783/6/99-99-23-05-15, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Вважаючи податкову вимогу №236-23 від 04.03.2015 такою, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства, позивач звернувся із позовом до суду про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема:

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Згідно з п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Приписами п. 294.1, 294.2 ст.294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку передбачено приписами ст. 295 ПК України, відповідно до п. 295.3, 295.4 якої платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ОСОБА_1 Проект» ініціювало переказ грошових коштів на р/р 31510969700011 в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, одержувач Місцевий бюджет м. Бердянська, на сплату єдиного податку платіжними дорученнями №1 від 02.02.2015 на суму 47 095,00 грн., а ПАТ «Комерційний банк «Надра» забезпечив фіксування дати прийняття розрахункових документів на виконання 02.02.2015.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу коштів закріплені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (надалі - Закон №2346-III)

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону №2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Ініціатором переказу у розумінні п.1.15 ст.1 Закону №2346-III вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пп.1 п.22.1. ст.22 Закону №2346-III ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням.

Відповідно із приписами п.22.4 ст.22 Закону №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

При цьому, банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 ст. 1 Закону №2346-III).

В п.8.1. ст.8 Закону №2346-III встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Крім того, відповідно до п.8.2 ст.8 Закону №2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

При цьому, відповідно до ст. 32 Закону №2346-III встановлена відповідальність банка, що обслуговує платника, та банка, що обслуговує отримувача, перед платником та отримувачем. Податковий кодекс України

В той же час, відповідно до положень п.129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

На підставі системного аналізу вищевикладених норм законодавства, суд дійшов висновку, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з того часу, коли вилучення частини його майна, призначеної для сплати до бюджету в якості податку, фактично відбулося. Таке вилучення відбувається у момент списання банком з рахунку платника відповідних коштів на оплату податкового зобов'язання, що, в свою чергу, свідчить і про сплату податку. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Таким чином, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Отже, з моменту прийняття ПАТ «Комерційний банк «Надра» платіжного доручення від 02.02.2015 №1, позивач завершив ініціювання переказу, тобто здійснив сплату податку.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення..

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана податкова вимога є протиправною, оскільки позивачем своєчасно (02.02.2015) подано відповідне платіжне доручення для перерахування єдиного податку з юридичних осіб у сумі 47 095,00 грн., про що свідчить відмітка Банку та виписка по особистому рахунку підприємства з 15.01.2015 по 10.02.2015, кошти для сплати були в наявності на розрахунковому рахунку позивача, проте були самовільно не перераховані банком, тобто їх не перерахування на вказаний рахунок бюджету виникло не з вини позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем були вчинені усі передбачені законом дії щодо своєчасної сплати єдиного податку до бюджету, у зв'язку із чим є безпідставним твердження відповідача щодо наявності в позивача податкового боргу за цей період. Про сплату вказаного податку було повідомлено відповідача листом, до якого було додано виписку з банківського рахунку. До того ж, суд зауважує, що законодавством взагалі не ставиться у залежність факт сплати податку від факту перерахування банківською установою сплаченої суми на відповідний бюджетний рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Скасувати повністю податкову вимогу №236-23 від 04.03.2015 про сплату 47 094,40 грн. податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Проект» (ідентифікаційний код 37048100) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак