Постанова

від 03.07.2015 по справі 810/1797/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2015 року № 810/1797/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пухівський вентиляційний завод" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 № 0000012204.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, також просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Пухівський вентиляційний завод» зареєстроване як юридична особа 12.07.2007, перебуває як платник податків на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У листопаді 2014 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Базіс-Вент" (код за ЄДРПОУ 37571778) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 21.11.2014 №744/10-06-22-4/35124850, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, оформленим від імені ТОВ "Базіс-Вент", на загальну суму 337 984 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 № 0000012204, яким ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 506 976 грн., з яких 337 984,00 грн. - за основним платежем, та 168 992,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на наявності ознак нереальності здійснення фінансово-господарських операцій позивачем, які спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків для здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Такий висновок податкового органу суд вважає необґрунтованим у зв'язку з наступним.

У перевіряємий період ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Базіс-Вент".

Згідно Договору поставки від 26.02.2013 № 2602-1 ТОВ "Базіс-Вент" (продавець) зобов'язується продати ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" (покупець) вентиляційне обладнання та фільтруюче обладнання, а покупець зобов'язується сплатити його вартість.

Так, ТОВ "Базіс-Вент" на адресу позивача видані податкові накладні від 30.07.2014 №64 на суму 674 115,00 грн., у т.ч. ПДВ - 112 352,50 грн.; від 30.07.2014 №69 на суму 152 154,00 грн., у т.ч. ПДВ - 25 359,00 грн.; від 31.07.2014 №72 на суму 1 201 635,60 грн., у т.ч. ПДВ - 200 272,60 грн.

Судом встановлено, що реальність господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними від 30.07.2014 №64, від 30.07.2014 №69, від 31.07.2014 №72; видатковими накладними від 30.07.2014 №РН-0000383, від 30.07.2014 №РН-0000379, від 31.07.2014 №РН-0000386.

Згідно Акту перевірки позивачем оплачено ТОВ "Базіс-Вент" грошові кошти за поставлений товар, що відображено в рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками".

Вказані документи досліджувались в ході перевірки, про що відображено в Акті, і на їх підставі позивачем сформовано дані податкової звітності.

Суми податку на додану вартість, сплачені в ціні отриманих товарів, включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року, відображено у реєстрах податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій за перевіряємий період.

Вказані обставини не заперечувались податковим органом та підтверджується відомостями, викладеними в Акті перевірки.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на обставинах, викладених в листі ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з яким зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Базіс-Вент" по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за липень 2014 року.

Так, у даному листі зазначено, що зустрічну звірку не проведено у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою.

Крім того, в даному листі зазначено, що ТОВ "Базіс-Вент" у липні 2014 року сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ "Піраміда Сіріус".

Згідно детальної інформації по платнику ТОВ "Базіс-Вент" щодо результатів автоматичного співставлення обліковується розбіжність в розмірі 392 085,61 грн. по ТОВ "Піраміда Сіріус", оскільки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до бази даних внесено Акт від 01.09.2014 №2658/26-55-22-08/39183903 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Піраміда Сіріус" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014.

На думку податкового органу, у зв'язку відсутністю у ТОВ "Піраміда Сіріус" фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій та відсутністю підтвердження факту придбання ТМЦ, перевіркою не встановлено факту постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу від ТОВ "Піраміда Сіріус" до ТОВ "Базіс-Вент" та в подальшому від ТОВ "Базіс-Вент" до ТОВ "Пухівський вентиляційний завод", у зв'язку з чим позивачем не підтверджено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Базіс-Вент".

У той же час суд, дослідивши перелічені документи, оформлені сторонами вказаного правочину, дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 у справі №804/15715/14 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Сіріус», у результаті якої складено Акт від 01.09.2014 № 2658/26-55-22-08/39183903 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року»; визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903) у інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», які здійснені на підставі Акту від 01.09.2014 року № 2658/26-55-22-08/39183903 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року»; зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903), які відображені в податкових деклараціях за період: з 01.06.2014 по 01.09.2014 у інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», які змінені на підставі Акту від 01.09.2014 року №2658/26-55-22-08/39183903 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Сіріус» (код ЄДРПОУ 39183903) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 у справі №804/15715/14 набрала законної сили 16.04.2015 на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015.

Таким чином, доводи відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача - ТОВ "Базіс-Вент" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції вірно відображені у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. "а" п.198.1, п.198.2, абз. 1 п.198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.

Правочини, що відображають здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Базіс-Вент", належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства та відображено у податковій звітності позивача.

У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом у Акті перевірки не вказано жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентом на виконання правочинів, а саме - відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, тощо.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання вентиляційного та фільтруючого обладнання, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується те, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Крім того, судом встановлено, що вентиляційне та фільтруюче обладнання використано позивачем для виготовлення вентиляційних деталей, які у подальшому було реалізовано ТОВ "Епіцентр К", КП "Житлоінвестбуд-УКБ", ТОВ "Базіс-Вент", що підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказані правочини між позивачем та його контрагентом є реальним, товарним, взаємним, оплатним, таким, що відбувався та потягнув за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Базіс-Вент" здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом.

Натомість, зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства по вказаних вище операціях ґрунтуються виключно на податковій інформації, наведеній в Листі ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Крім цього, відповідно до Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є за визначенням ЦК України оспорюваним, факт його укладення сторонами з таким наміром повинен бути встановлений виключно судом.

Такий висновок узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, згідно якої питання встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду виключно у судовому порядку у разі наявності відповідної суперечки.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Оскільки жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, суд вважає, що посилання в Акті перевірки на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі викладеного суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Базіс-Вент" безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони з клопотанням про відшкодування судових витрат не звертались, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 97, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.01.2015 №0000012204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.