Рішення

від 07.09.2009 по справі 12/2-1327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/2-1327

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2009 р.Справа № 12/2-1327

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Френдій Н.А.             

Розглянув справу

за позовом  Тернопільської обласної служби "Укрдержінвестекспертиза", вул.Грушевського, 8, м. Тернопіль,46001       

до   відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ 53,04053,    в особі Тернопільського регіонального управління ВАТ КБ "Надра", вул. Замкова, 6, м. Тернопіль,46008  

за участю представників від:

Позивача: Авдєєнко В.В. - голова ліквідаційної комісії

Відповідача: Катерняк О.М. –представник (дов.№1-11-6870 від 09.04.2009р.)

Суть справи:

          В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

          Тернопільська обласна служба "Укрдержінвестекспертиза" звернулася в господарський суд з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м. Київ, в особі Тернопільського регіонального управління ВАТ КБ "Надра"  -  52761грн.91коп., в тому числі коштів в сумі 52499грн.41коп.,що є власністю позивача, та  262грн.50коп.  пені.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимоги про повернення коштів, які знаходилися на поточному рахунку позивача, шляхом   перерахування його власних коштів в сумі 52499,41грн. згідно платіжного доручення №211 від 19.06.2009р. на його поточний рахунок в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький, і внаслідок порушення банком строків виконання  доручення клієнта відповідно до п.8.3. ст. 8, п. 32.2. ст.. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" останньому нараховано пеню.

          Відповідач  у відзиві на позов, та його повноважний представник в судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 52499,41грн. списано 19.06.2009р. з рахунку позивача та направлені на транзитний рахунок філії для відправки за призначенням на рахунок позивача у Хмельницькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»згідно платіжного доручення №211 від 19.06.2009р., проте, через недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку кошти повернуті на поточний рахунок позивача, а платіжне доручення №211 обліковується на позабалансовому рахунку 9804 відповідно до п. 1.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004р. №22; переказ коштів буде закінчено згідно до вимог чинного законодавства України за наявності грошових коштів на кореспондентському рахунку відповідача; також зазначив, що Національним банком України постановою правління НБУ №59 від 10.02.2009р. на підставі ст.ст. 75, 85 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»строком на один рік призначено в Банку тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, тобто до 10.08.2009р., а згодом Правління НБУ продовжило мораторій з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., а банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів і до цього ж  в період дії мораторію щодо банку не нараховується неустойка. Крім  того, відповідач зазначає, що предметом позову є стягнення грошових коштів по прийнятому до виконання платіжному дорученню, по якому переказ не завершено, таким чином має місце не порушення умов договору, а порушення платіжної дисципліни, отже предмет позову не відповідає необхідному способу захисту прав.

         В судовому засіданні 14.08.2009р. представник відповідача пояснив суду, що між сторонами не було укладено договору банківського рахунку в письмовій формі, а поточний рахунок відкрито позивачу на підставі відповідної заяви, що також підтвердив представник позивача. Крім того представник відповідача на питання суду щодо  використання тимчасовим адміністратором банку права, наданого йому статтею 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" припиняти будь-які операції банку, зокрема, припинення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку, зазначив, що таких рішень тимчасовим адміністратором не приймалось.

          В порядку ст.. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 14.08.2009р. до 11год.00хв. 07.09.2009р.          

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення представника позовача та відповідача, господарський суд  встановив:  

         02 квітня 2008 року на підставі заяви про відкриття рахунку Тернопільській обласній службі "Укрдержінвестекспертиза" у філії ВАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ відкрито поточний рахунок в національній валюті №26004000899001 без укладення договору банківського рахунку у письмовому вигляді, що підтверджується відповідачем у відзиві на позов, а також представниками сторін в судовому засіданні, отже до правовідносин, які виникли між сторонами, застосовуються загальні положення законодавства про договір банківського рахунку.

        Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк   зобов'язаний  вчиняти  для  клієнта  операції,  які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

         Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року N 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відкрито саме поточний рахунок. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

         Отже за усіх обставин позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє,  і його право власності в силу статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, є непорушним.

         Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем вимоги про повернення коштів, які знаходилися на поточному рахунку позивача, шляхом   перерахування його власних коштів в сумі 52499,41грн. згідно платіжного доручення №211 від 19.06.2009р. на його поточний рахунок в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький, та порушення наведених правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами та встановлюють заборону на обмеження  права позивача розпоряджатися своїми грошовими коштами на власний розсуд.

        Так, як слідує з матеріалів справи, 19.06.2009 року позивачем відповідачу було надано платіжне доручення №211 від 19.06.2009р. про перерахування коштів в сумі 52499,41грн. (залишку коштів) з його поточного рахунку  №26004000899001 на поточний рахунок позивача №26005770400681 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький.  Грошові кошти за вказаним розрахунковим документом були списані з рахунку позивача, проте на поточний рахунок  одержувача не надійшли, що також підтверджується відповідачем у відзиві на позов та довідкою Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" від 18.08.2009р. №522-28/67-590, несплачене платіжне доручення знаходиться на позабалансовому обліку, і вже після подання позовної заяви - 16.07.2009р. відповідачем було здійснено повернення списаних за наведеним платіжним дорученням коштів на поточний рахунок №26004000899001, що підтверджується випискою з банківського рахунку, наданого відповідачем, визнається та не оспорюється останнім.

      Разом з тим, не зважаючи на заяву позивача від 17.08.2009р. повернути кошти в сумі 52499,41грн. (залишок коштів) шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача №26005770400681 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький на підставі платіжного доручення №211 від 19.06.2009р., банком переказ коштів не здійснено, коштів позивачу не повернено.

       В якості підстав невиконання прийнятих на себе зобов'язань банк посилається на введений постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку  "Надра" мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.ст. 75, 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", після зняття якого кошти будуть зараховані на рахунки одержувачів.

         Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне:

         З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку  "Надра""  призначено у вказаному банку тимчасову адміністрацію на 1 рік - з 10.02.2009 року до 10.02.2010 року; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, а згодом продовжено мораторій 3 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.

       Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, що може вводитися Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюються ст. 2 та ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

        Так, відповідно до визначення термінів, що вживаються у зазначеному Законі (ст. 2), мораторій - зупинення  виконання  банком  зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення  виконання  цих  зобов'язань.

         Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.

          Мораторій не поширюється на  зобов'язання,  які  пов'язані  з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів..

         Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.

         Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (очевидно, під "боржником" в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

          Отже, власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового стану банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

        Згідно приписів статті 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" тимчасовий адміністратор має право: зокрема, продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

        Відповідач не надав до матеріалів справи документальних доказів використання тимчасовим адміністратором права, наданого йому статтею 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" припиняти будь-які операції банку.

        Слід зауважити, що право - обмежувати права клієнтів на безперешкодне розпорядження своїми коштами, зупиняти видаткові операції клієнтів банку, Законом України "Про банки та банківську діяльність", тимчасовому адміністратору не надано.

         Разом з тим, відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” №2346-111 від 05.04.2001р. розрахунково-касове обслуговування це є послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (пункт 1.37).

        В Постанові Національного банку про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 від 21.01.2004р. міститься аналогічне визначення розрахунково-касового обслуговування, згідно якої це надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому переказом коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.

         Відповідач, відкривши позивачу поточний рахунок, за цією угодою зобов'язаний приймати від позивача-клієнта та перераховувати грошові кошти, що належать клієнту на визначений останнім рахунок, тобто відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки прийняття та перерахування коштів це є лише послуга з боку банку.  

        Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставленого платіжного доручення підпадають під дію мораторію, введеного з 10.02.2009 року, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки кошти на рахунку позивача належали виключно позивачеві, а тому він не є кредитором банку в розумінні Закону України "Про банки та банківську діяльність", в свою чергу банк надавав позивачу лише послуги по перерахуванню коштів і не мав перед позивачем жодних зобов'язань майнового характеру, при цьому відсутність на кореспондентському рахунку банка коштів не звільняє останнього від обов'язку виконати платіжні документи клієнта.

       Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на приписи вищезазначеної постанови Правління Національного банку України не можуть бути взяті до уваги, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках).

        Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження  прав  клієнта  щодо   розпоряджання   грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

        Доказів обмеження права розпоряджання грошовими коштами на рахунку позивача  за рішенням суду у випадках, встановлених законом, суду надано не було.

        Відповідно до частин 1, 3  статті 1075 ЦК України договір банківського розрахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

        Приймаючи до уваги, що платіжне доручення №211 від 19.06.2009р. та заява позивача від 17.08.2009р. з вимогою повернути кошти в сумі 52499,41грн.  містили вимогу про перерахування залишку коштів в сумі 52499,41грн. (що підтверджується випискою банку про рух коштів на рахунку позивача) з його поточного рахунку  №26004000899001 на власний поточний рахунок позивача в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький, враховуючи, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 17.06.2009р. №241 здійснюється процедура припинення (реорганізації)Тернопільської обласної служби "Укрдержінвестеспертиза", суд розцінює  надане позивачем  платіжне доручення №211 від 19.06.2009р. банку про перерахування даних коштів з його поточного рахунку  №26004000899001 на свій же поточний рахунок №26005770400681 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький, та заяву від 17.08.2009р. з вимогою повернути кошти в сумі 52499,41грн.  як намір розірвати відносини щодо обслуговування банком поточного рахунку та як розпорядження клієнта банку видати залишок грошових  коштів шляхом перерахування на інший рахунок.

        В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

          Як було з'ясовано в ході розгляду справи при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, до теперішнього часу відповідач законні вимоги позивача не виконав, добровільно залишок грошових коштів не видав шляхом перерахування на інший рахунок, дані кошти безпідставно зберігаються відповідачем на поточному рахунку позивача, в зв'язку з чим відповідач порушив норми статті 41 Конституції України та приписи п. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, якими встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном,  власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

         Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

         Приймаючи до уваги, що кошти в сумі 52499,41грн. на поточному рахунку №26004000899001 у філії ВАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ є власністю Тернопільської обласної служби "Укрдержінвестекспертиза", беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів виконання приписів чинного законодавства та належного та своєчасного виконання зобов'язань щодо проведення розрахунків в національній валюті України по рахунку позивача згідно наданого власником рахунку розрахункового документу, а також доказів видачі (повернення) коштів, що є власністю позивача, приймаючи до уваги, що у відповідача відпали правові підстави, в силу яких ним утримувались кошти в розмірі 52499,41 грн., враховуючи приписи статей 653, 1075 та 1212 Цивільного кодексу України, суд вважає,  що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52499,41грн., що є власністю позивача, є такими, що підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені і підтверджені матеріалами справи.

        В частині 3 статті 1068 ЦК України  визначено обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти  в день надходження  до банку відповідного  розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором  банківського рахунка або законом.

        Відповідно до вимог статті 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (стаття 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

        Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (стаття 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (стаття 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

         Згідно статей 1091, 1092 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

          У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно згідно з Цивільним кодексом України та законів.

          Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором.

           Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

         Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та приймаючи до уваги, що судом встановлено факт невиконання відповідачем платіжного доручення №211 від 19.06.2009р. про перерахування коштів в сумі 52499,41грн. з його поточного рахунку  №26004000899001 на поточний рахунок позивача №26005770400681 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький, беручи до уваги, що  зобов'язання відповідача у спірних відносинах не є майновими (не носять майнового (грошового) характеру), суд вважає, що позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі 262,50грн. (який не перевищує 10 відсотків суми переказу), а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

         Доводи відповідача про те, що платіжне доручення буде виконано після відновлення платоспроможності банку, судом до уваги не приймаються, оскільки як встановлено судом, банк безпідставно утримує кошти на поточному рахунку позивача, тобто встановлений факт порушення законних та охоронюваних прав позивача, які підлягають захисту у встановленому порядку. Наміри відповідача здійснити будь-які дії у майбутньому не є підставою для звільнення від відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Державне мито та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

         Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" у  редакції,  що  діяла  на  день  звернення позивачем з позовом до суду, розмір витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу складав 315,00грн.

         Приймаючи до уваги, що позивачем згідно платіжного доручення №233 від 30.06.2009р. сплачено 325,00грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу, то відповідно зайво сплачені витрати в розмірі 10,00грн. підлягають поверненню.

         Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

     1.  Позов задовольнити.

     2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ 53, в особі Тернопільського регіонального управління ВАТ КБ "Надра", вул. Замкова, 6, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 25748024, на користь Тернопільської обласної служби "Укрдержінвестекспертиза", вул.Грушевського, 8, м. Тернопіль,  код ЄДРПОУ 24633158,  –кошти в сумі 52499грн.41коп., які є власністю позивача, 262грн.50коп. пені, 527грн.62коп. витрат по сплаті державного мита, 315грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3 .Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    4. Видати довідку Тернопільській обласній службі "Укрдержінвестекспертиза", вул.Грушевського, 8, м. Тернопіль,  код ЄДРПОУ 24633158, про повернення з Державного бюджету України, 10грн.00коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №233 від 30.06.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи №12/2-1327.

         На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.А. Френдій