Постанова

від 10.09.2009 по справі 14/78-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/78-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2009 року                                    Справа №  14/78-09

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Пруднікова В.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 25.08.2009р. № 547)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –Фурсов Вадим Віталійович, довіреність № 010-01/3382  від 20.05.09;

відповідача-1 –Воловик Максим Олександрович, довіреність № б/н  від 14.08.09;

відповідача-2 –представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.20, 43-44, т.2);

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу приватного підприємства “ДІК” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  19.05.2009 року                                    

у справі №  14/78-09                            

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Київ

до  В/1 –приватного підприємства “ДІК”, м.Дніпропетровськ

В/2 –товариства з обмеженою відповідальністю “Киїрівеньторг”, м.Київ

про  стягнення 2 340 733,33 грн.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009р. (дата підписання 15.06.2009р.) (суддя Панна С.П.) по справі № 14/78-09 за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” м.Київ (далі –ВАТ “Укрексімбанк”) до приватного підприємства “ДІК” м.Дніпропетровськ (далі –ПП “ДІК” (перший відповідач)), товариства з обмеженою відповідальністю “Киїрівеньторг” м.Київ (далі –ТОВ “Киїрівеньторг” (другий відповідач)) про стягнення 2 340 733,33 грн. позов було задоволено та стягнено солідарно з обох відповідачів на користь позивача в особі філії ВАТ “Укрексімбанк” в м.Донецьку 2 300 000,00 грн. основного боргу, 40 733,33 грн. пені, 23407,33 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.134-135, т.1).   

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором факторингу , укладеному між позивачем та другим відповідачем та фактом неналежного виконання зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару відповідачем-1 відповідачу-2 або позивачеві за договором факторингу; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.541, 543, 1077 ЦК України, ст.350 Господарського кодексу України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач-1 по справі –ПП “ДІК” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи, зокрема:

          - господарським судом порушено вимоги ст.1081 ЦК України, оскільки у першого відповідача відсутні будь-які договірні відносини з позивачем;

          - господарський суд дійшов до невірного висновку щодо солідарної відповідальності відповідача-1, так як ні договором купівлі-продажу, ні договором факторингу, ні додатки до них не передбачають обов'язку ПП “ДІК” нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями відповідача-2 перед  банком, а відповідач-1 не є стороною по договору факторингу;

          - господарським судом безпідставно не взято до уваги факт відсутності у відповідача-1 обов'язку по оплаті товару в зв'язку з його поверненням відповідачу-2.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач –ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Київ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного удового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 –ТОВ “Киїрівеньторг” м.Київ –вважає, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, визнає свою заборгованість перед позивачем частково в частині стягнення основного боргу, підтверджує факт повернення відповідачу-1 товару на загальну суму 2 300 000 грн. по договору купівлі-продажу № 0102 від 01.02.2007р.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід         змінити на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

28.04.2007р. між ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Київ (позивач по справі, “фактор” за договором) та ТОВ “Киїрівеньторг” м.Київ (відповідач-2 по справі, “клієнт” за договором) було укладено договір факторингу № 5107Y2, відповідно до якого “клієнт” відступає “факторові” право грошової вимоги до боржників згідно з переліком, а фактор передає грошові кошти в розпорядження “клієнта” на умовах цього договору в межах лімітів боржника та індивідуального ліміту “клієнта” на строк, визначений у п.2.5 договору, за плату, визначену в п.2.4 договору (п.2.1 р.2 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 р.2 договору передбачено, що протягом дії договору кожне право грошової вимоги до боржника вважається придбаним фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору стосовно реєстру, але не раніше дати сплати фактором клієнту повної суми за цим правом грошової вимоги. У випадку, якщо відповідно до цього договору клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника, всі інші права вимоги клієнта, що випливають з відповідного контракту з боржником переходять до фактора разом з відступленими правами грошової вимоги.  

Пунктом 2.5 р.2 договору факторингу сторони передбачили, що строк факторингу –це період, що розпочинається з дати виплати фактором клієнту повної суми за кожним відступленим за цим договором правом грошової вимоги і закінчується визначеною у реєстрі датою виконання боржником зобов'язань за відповідною угодою, але не пізніше 27.04.2008р., що є кінцевим терміном погашення заборгованості перед банком за здійсненим фінансуванням за цим договором.   Пунктом 3.2.9 р.3 договору сторони визначили, що обов'язком клієнта є зокрема, у випадку повернення боржником клієнту товарів, які були поставлені боржнику за угодою, протягом двох банківських днів повідомити фактора про такі випадки, з вказівкою на причини і день їх виникнення, погасити факторові суму фінансування у частині, невиконаній боржником та, у разі повернення боржником клієнту товарів, які були поставлені боржнику за угодою, передати факторові товарно-транспортну накладну або інший документ, що підтверджує факт повернення товару.  

Пунктом 6.4 р.6 договору факторингу сторони передбачили, що у випадку, якщо боржник в судовому порядку оспорює свої зобов'язання за контрактом чи за окремою угодою та рішенням суду встановлюється відповідальність клієнта за дійсність відступленого права грошової вимоги, а саме, факт невиконання чи неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за контрактом чи за окремою угодою, а також у випадках розірвання контракту чи окремої угоди з боку боржника, клієнт зобов'язаний повернути факторові сплачену ним повну суму у її невиконаній боржником частині, та у разі, якщо таку угоду (такі угоди) не було виконано в строк, сплатити факторові за весь період прострочення виконання угоди плату за здійснення розрахунків за договором, встановлені для періоду прострочення виконання угоди по факторингу, забезпеченому порукою клієнта, в розмірі, визначеному п.2.4.1.2.2, протягом трьох банківських днів з дня виявлення обставин, зазначених у цьому пункті.  

Пунктом 7.2 р.7 договору сторони визначили порядок застосування норм інституту поручительства, згідно зі ст.ст.553-339 ЦК України (а.с.22-23, т.1), відповідно до якого відповідач-2 виступає перед банком, як поручитель щодо виконання боржниками клієнта зобов'язань по оплаті коштів за угодами, право вимоги яких відступлено “клієнтом” “факторові”.

Відповідно до умов Договору (п. 2. 1) та вищезазначених Додаткових угод до нього відповідач-2 відступив позивачу права грошової вимоги до відповідача-1 за договором купівлі-продажу № 0102 від 01.02.07 р. на загальну суму 2 300 000,00 грн. за відвантажений товар (а.с.62-76, т.1).

На виконання вимог ст. 1082 Цивільного Кодексу України та договору факторингу, відповідач-1 був повідомлений про відступлення прав грошової вимоги за договором купівлі-продажу № 0102 від 01.02.07 р. Відкритому акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України", що підтверджується повідомленням від 28.04.07 р., відповідно до якого відповідач-1 визнав грошові зобов'язання перед ВАТ "Укрексімбанк" за будь-якими поставками, що відбулися за договором купівлі-продажу № 0102 від 01.02.07 р. з 28.04.07 р., та прийняв на себе зобов'язання виконувати свої платіжні зобов'язання за договором купівлі-продажу № 0102 від 01.02.07 р. на користь ВАТ "Укрексімбанк" (а.с.77-78, т.1).    

01.02.07р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу № 0102 від 01.02.07 р., згідно умов якого відповідач-2 зобов'язався передати у власність відповідача-1 товар, а відповідач-1 - прийняти цей товар та оплатити його вартість (п. 1. 1 Договору (а.с.79-82, т.1)).

Відповідно до п. 2. 1 договору купівлі-продажу № 0102 від 01.02.07 р. (з урахуванням додаткової угоди до нього від 25.06.07 р.), відстрочка оплати відповідачем переданого йому товару, складає 90 календарних днів з моменту підписання товарних накладних. Отже, строк оплати за відвантажений товар за видатковою накладною РН-0000463 від 24.09.08 р. сплинув 23.12.08 р., строк оплати за відвантажений товар за видатковою накладною РН-0000470 від 25.09.08 р. сплинув 24.12.08 р., а строки оплати за відвантажений товар за видатковими накладними РН-0000476 від 29.09.08 р., РН-0000477 від 29.09.08 р., РН-0000478 від 29.09.08 р., РН-0000484 від 29.09.08 р., РН-0000483 від 29.09.08 р. сплинули 28.12.08 р.

Отже, по вищевказаним накладним в межах договору  № 0102 було здійснено поставки продукції на загальну суму 2 300 000, 00 грн.

Докази перерахування відповідаче-1 або відповідачем-2 позивачеві 2 300 000,00 грн. відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи жодною із сторін відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Відповідно до п.5.2.5 договору факторингу Моментом переходу до фактора права власності на відступлені йому клієнтом права грошової вимоги до боржника за Угодою є дата укладення сторонами додаткової угоди до цього Договору щодо відступлення клієнтом фактору прав грошової вимоги, у якій визначається реєстр, що містить таке право грошової вимоги, але не раніше дати сплати фактором клієнту повної суми за цим правом грошової вимоги.

Факт оплати банком клієнтові 2 300 000,00 грн. не спростовується жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, визнається сторонами, підтверджується фактом встановлення індивідуального ліміту (п.2 додаткової угоди № 1/5 від 04.07.2008р., підписаної сторонами (а.с.62-63, т.1)).

Договором факторингу сторони за договором передбачили, що у випадках несвоєчасної сплати факторових сум, зазначених у п.п.5.3.3-5.3.5 Договору, клієнт сплачує факторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплачених коштів за кожен день прострочення (п. 6. 3 Договору).    

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31.12.2008р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було оформлено акт звірки про відсутність заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2 (а.с.114, т.1).

Згідно наданих до справи видаткових накладних (а.с.115-121, т.1) відповідач-2 прийняв від відповідача-1 повернення товару на суму 2 300 000,00 грн.

Із відзиву на апеляційну скаргу відповідача-2 вбачається, що заборгованість по договору купівлі-продажу № 0102 від 01.02.2007р. відповідача-1 перед відповідачем-2 відсутня, оскільки протягом листопада 2008 року було повернуто товар на суму 2 300 000,00 грн. по договору № 0102 від 01.02.2007р.

Отже, у відповідача-1 відсутні будь-які зобов'язання по договору купівлі-продажу № 0102 від 01.02.2007р. в розумінні ст.174 Господарського кодексу України, ст.509 ЦК України щодо оплати вартості поставленого, а в подальшому повернутого товару.

За цих обставин в позові про стягнення 2 300 000,00 грн. та пені з відповідача-1 слід відмовити.

Щодо вимог позивача в частині стягнення 2 300 000,00 грн.  з відповідача-2, то позов в цій частині вимог слід задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Частинами 1, 3 ст.1081 ЦК України регламентовано, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як зазначалось вище, пунктом 3.2.9 договору факторингу передбачений обов'язку відповідача-2 у випадку повернення товарів, які були поставлені відповідачу-1 погасити банку суму фінансування протягом 2-х банківських днів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позові вимоги про стягнення 2 300 000,00 грн. підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2. Оскільки факт прострочення повернення 2 300 000,00 грн. відповідачем-2 за договором факторингу мав місце, то вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими на підставі п.6.3 р.6 договору факторингу, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, ст.ст.549-551 ЦК України та підлягають задоволенню в сумі 40 733 грн. 33 коп. (за період з 23.12.2008р. по 21.01.2009р.).

Щодо посилання позивача на наявність солідарного обов'язку у відповідачів через наявність в договорі факторингу умов поруки, то ці доводи не приймаються, оскільки: по-перше, відповідач-1 не є стороною за договором факторингу, тому умови поруки щодо відповідача-1 не можуть бути застосовані; по-друге, у відповідача-1, як боржника, відсутні зобов'язання по договору № 0102 від 01.02.2007р. по оплаті перед відповідачем-2.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу приватного підприємства “ДІК” м.Дніпропетровськ –задовольнити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009р. по справі № 14/78-09 –змінити.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Киїрівеньторг”, м.Київ на користь відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Київ 2 300 000,00 грн. основного боргу, 40 733 грн. 33 коп. пені, 23 407 грн. 33 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю “Киїрівеньторг”, м.Київ на користь приватного підприємства “ДІК” м.Дніпропетровськ 11703 грн. 67 коп. витрат по держмиту сплачених при подачі апеляційної скарги.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-1 –відмовити.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.  

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    В.В.Прудніков

Дата виготовлення в повному обсязі 17.09.2009р.