Рішення

від 17.09.2009 по справі 08/1880

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08/1880

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" вересня 2009 р.                                                                                       Справа №  08/1880

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:від позивача –представник не з'явився,від відповідача –представник не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачатовариства з обмеженою відповідальністю «Авіста –СМ»

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»

простягнення  21 864,84  грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 21 864,84 грн. у тому числі: 13 156, 28 грн. основного боргу по договору купівлі-продажу №03/04-07 від 01 березня 2007 року,  2 407,60 грн. пені, 696, 38 грн. - 3% річних, 5 604,58 грн. інфляційних  та відшкодування у зв'язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2009 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. В судові засідання призначених на 27.08.2009, 10.09.2009 та 17.09.2009 представник позивача не з'явився, клопотанням від  10.08.2009 просив справу розглянути за відсутності представника позивача, оскільки в матеріалах справи є всі необхідні докази, наявність яких дозволяє вирішити спір за його відсутності.

Відповідач  відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання  не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про місце та час розгляду справи в установленому порядку. Нез'явлення представника відповідача  не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 06.08.2009, судом встановлено наступне.

01 березня 2007 року сторони уклали договір  купівлі-продажу №03/04-07 (далі - договір) , відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) передає у власність покупця (відповідач у справі)  будівельні та покрівельні матеріали (обладнання) (далі - товар) за цінами, вказаними у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар.

          У пункті 3.1 договору сторони встановили, що оплата за товар  проводиться не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

          Згідно п. 5.1 Договору  за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1%  від вартості  неоплаченого товару  за кожний день прострочки платежу.

          На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму   15 916,37 грн., що підтверджується видатковою накладною № АВ-0003427, довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, іншими матеріалами справи.

          В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розраховувався частково лише в сумі  2 760,09 грн., заборгованість на час подання позову становить 13 156,28 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає  договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України)  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.            

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України  та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення проти позову.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 13 156,28 грн. основного боргу за поставлений товар.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував 2 407,60 грн. договірної пені в розмірі 0.1% від вартості неоплаченного товару за кожний день прострочення платежу.

Розмір пені, яка підлягає до стягнення не відповідає приписам чинного законодавства, а саме Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення пункту 49 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 та згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Положення ж Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

          Суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 1 197, 59 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення пені відмовляє.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже відповідач обґрунтовано нарахував 5 604,58 грн. інфляційних та 696,38 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

На підставі  ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу  пропорційно до задоволеного позову, витрати по сплаті державного мита у сумі  206,54 грн. та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу у сумі  297,57грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

       ВИРІШИВ:

Позов задовольнити  частковою.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд -2»( м. Умань, вул. Енергетична, 1, код 33133679)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіста-СМ»( м. Київ, вул. Стрийська, 4, код 32211263) –13 156, 28 грн.  заборгованості , 1197, 59 грн. пені, 696, 38 грн. три проценти річних, 5 604,58 грн. інфляційних, 206,54 грн. витрат по держмиту та 297,57 грн.  витрат на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позовні відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                            О.І. Кучеренко