Рішення

від 22.09.2009 по справі 62/136-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

62/136-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.                                                            Справа № 62/136-09

вх. № 6521/4-62

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача - Шпунт В.В., дов. №3 від 02.01.09р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Харків  

до  Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" м. Харків  

про тлумачення змісту договору

ВСТАНОВИВ:

 Позивач - ТОВ "Високі енергетичні технології"  до господарського суду Харківської області з позовною заявою про тлумачення умов договору оренди №59Н/О від 18.04.08р. укладеного між ним та відповідачем - ВЕП "Держпром".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.09р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на  02.09.09р. о 15:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.09р. у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, неявкою представника  позивача у судове засідання, а також необхідністю витребування у сторін  документів необхідних для вирішення спору по суті, розгляд справи було відкладено на 22.09.09р. о 10:30 год.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача судом встановлено наступне.

Між сторонами по справі було укладено договір з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна №59 Н/О від 18.04.08р. за яким Балансоутримувач (відповідач по справі) взяв на себе зобов"язання забезпечувати обслуговування орендованого позивачем майна, яке знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Котлова, 54, літ. "Б-1", загальною площею 133,3 кв.м., а також утримання прибудинкової території. А Орендар (позивач по справі) зобов"язався відшкодовувати витрати Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним загальної площі в цій будівлі.

Згаданими нежитловими будівлями відповідач користується на підставі договору оренди комунального майна №59 Н від 18.04.08р., укладеного між

позивачем та Харківською обласною радою.

Відповідно до п. 2.1 орендар (позивач) зобов"язався відшкодовувати (сплачувати) балансоутримувачу (відповідачу), пропорційно займаної площі, суми витрат на обслуговування орендованого майна (експлуатаційні послуги), які складають 3,38 грн. за 1 кв.м. загальної площі, що становить на місяць 3,38 грн. х 133,3 кв.м. = 450,55 грн., окрім того ПДВ 20% - 90,11 грн., загалом з урахуванням ПДВ -  540,66 грн. Згідно п.2.2 цього ж договору орендар (позивач) зобов"язався перераховувати суму витрат на обслуговування орендованого майна (експлуатаційні послуги) балансоутримувачу (відповідачу) щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця.

Позивач у позовній заяві про тлумачення умов договору з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна №59 Н/О від 18.04.08р., посилаючись на те, що до складу експлуатаційних витрат, передбачених пунктом 2.1. цього договору, відповідачем включено суми, які не можуть бути віднесені до складу таких витрат, просить суд витлумачити фразу "Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на виконання вказаних робіт" в п.1.1 договору №59Н/О від 18.04.08р. наступним чином:

- Орендар компенсує фактично понесені Балансоутримувачем витрати, безпосередньо спрямовані на виконання робіт, пов"язаних з обслуговуванням приміщень і прибудинкової території та створення умов для здійснення господарської діяльності в межах, визначених законодавством. При цьому Балансоутримувач не включає до складу вказаних витрат ті свої витрати, які безпосередньо не пов"язані з виконанням таких робіт (зокрема податок на землю), а також ті витрати, розмір яких не може бути доведений документально, а також не додає до них свій прибуток рентабельності.

А також витлумачити фразу "суми витрат на обслуговування майна (експлуатаційні послуги), до складу яких Балансоутримувачем включаються лише суми витрат фактично понесених та безпосередньо спрямованих на виконання робіт, пов"язаних з обслуговуванням приміщень і прибудинкової території та створення умов для здійснення господарської діяльності в межах, визначених законодавством. При цьому Балансоутримувач не включає до складу вказаних витрат ті свої витрати, які безпосередньо не пов"язані з виконанням таких робіт (зокрема податок на землю), а також ті витрати, розмір яких не може бути доведений документально, а також не додає до них свій прибуток за нормою рентабельності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови,  навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови. Відповідно до частин 1, 2 статті 213 названого Кодексу зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Пунктами 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються  нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.  При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом,

намірами сторін (ч.3 ст.213 ЦК України).

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Крім того, відповідно до ст. 213 ЦК України, тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір; тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.

Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу визначено, що договір є обов'язковим до виконання.

Дослідивши зміст договору №59Н/О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна від 18 квітня 2008р. та надавши оцінку пункту 1.1 та 2.1 цього договору, суд дійшов висновку, що  сторони, укладаючи договір №59Н/О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна від 18 квітня 2008р. чітко виразили своє волевиявлення щодо пунктів 1.1, 2.1 його умов і жодних передумов для різного тлумачення вказаних пунктів не вбачається.

Подаючи позов про тлумачення цих умов договорів, позивач фактично поставив питання про їх зміну, вказуючи на те, що в договорі повинно бути зазначено, що  «Орендар компенсує фактично понесені Балансоутримувачем витарти, безпосередньо спрямовані на виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням приміщень і при будинкової території та створення умов для здійснення господарської діяльності в межах, визначених законодавством. При цьому Балансоутримувач  не включає до складу вказаних витрат ті свої витрати, які безпосередньо не пов'язані з виконанням таких робіт (зокрема податок на землю), а також ті витрати, розмір яких не може бути доведений документально,  а також не додає до них свій прибуток за нормою рентабельності.», а також визначено, що «суми витрат на обслуговування орендованого майна (експлуатаційні послуги), до складу яких Балансоутримувачем включаються лише суми витрат, фактично понесених та безпосередньо спрямованих на виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням приміщень і при будинкової території та створення умов для здійснення господарської діяльності в межах, визначених законодавством. При цьому Балансоутримувач  не включає до складу вказаних витрат ті свої витрати, які безпосередньо не пов'язані з виконанням таких робіт (зокрема податок на землю), а також ті витрати, розмір яких не може бути доведений документально,  а також не додає до них свій прибуток за нормою рентабельності.».

Враховуючи, що позовні вимоги фактично стосуються внесення змін в укладений договір №59Н/О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна від 18 квітня 2008р., а не безпосередньо тлумачень його положень, суд доходить висновку, що за своєю суттю такі позовні вимоги суперечать правилам тлумачення змісту правочину, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України, з огляду на що суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні.  

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 213, 628, 637 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення по справі №62/136-09 підписано 23.09.09р.