Постанова

від 21.07.2015 по справі 925/470/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 925/470/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційні скаргиТОВ "Трейдфілд Україна", Державного агентства резерву України та Державного підприємства "Златодар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі господарського суду№ 925/470/14 Черкаської області за заявоюТОВ "Трейдфілд Україна" до Державного підприємства "Златодар" про визнання банкрутом розпорядник майнаПетченко І.В. у судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Трейдфілд Україна":Черноуз Б.І. (довіреність №004 від 20.02.2015 року), Державного агентства резерву України:Жабокрицька В.А. (довіреність №1685/0/4/-15 від 09.07.2015 року), Державного підприємства "Златодар":Кірса В.В. (довіреність від 29.03.2015 року), Генеральної прокуратури України:Збарих С.М. (посвідчення №028728 від 05.09.2014 року). ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву ТОВ "Трейдфілд Україна" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Златодар" (далі - боржника) відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 3).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2014 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року, порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Златодар", визнано вимоги ініціюючого кредитора на суму 15 118 202, 27 грн. основного боргу та 6 090, 50 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Петченко І.В., яку зобов'язано у строк до 11.06.2014 року подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та реєстр вимог кредиторів на затвердження, призначено у справі попереднє судове засідання (том 1, а.с. 87 - 93, 209 - 216).

Судове рішення мотивоване встановлення обставин наявності у боржника підтвердженої належними доказами безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 15 118 202, 27 грн., що виникла на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року у справі №925/1374/13, та їх незадоволення в ході виконавчого провадження протягом більш як трьох місяців.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.01.2015 року (суддя Чевгуз О.В.) за результатами проведення попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства "Златодар", в тому числі з вимогами ініціюючого кредитора - ТОВ "Трейдфілд Україна" на суму 15 049 382, 27 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення та 6 090, 50 грн. судового збору у першу чергу задоволення. Згідно мотивувальної частини ухвали суду зазначені вимоги - це виражені в грошових одиницях майнові вимоги кредитора щодо відшкодування боржником, як зберігачем, вартості неповерненого зерна кукурудзи загальною вагою 7353,58тон, заявлені відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 23 Закону про банкрутство (том 7, а.с. 170 - 182).

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання в частині розгляду вимог ініціюючого кредитора, Перший заступник прокурора міста Черкаси С.Овчаренко звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16.01.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про відхилення кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна", обґрунтовуючи тим, що в ході розгляду вимог ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні суд першої інстанцій не надав належної оцінки обставинам скасування Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року у справі №925/1374/13 рішення місцевого господарського суду від 04.11.2013 року про стягнення з боржника заборгованості, на підставі якої, як безспірної, було порушено дану справу про банкрутство, та прийняття за результатами нового розгляду справи №925/1374/13 господарським судом Черкаської області рішення від 13.11.2014 року про відмову в позові, яке набрало законної сили. Відтак, вимоги ініціюючого кредитора до боржника не можуть вважатися безспірними в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство, оскільки не підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили та його належним виконанням органами державної виконавчої служби упродовж трьох місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Доманської М.Л., суддів: Шипка В.В., Сотнікова С.В.) апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Черкаси задоволено, ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.01.2015 року скасовано, провадження у справі №925/470/14 про банкрутство Державного підприємства "Златодар" припинено (том 9, а.с. 247 - 250). Апеляційний суд дійшов висновку про недоведення ініціюючим кредитором факту безспірності вимог, на підставі яких було порушено дану справу про банкрутство, з огляду на встановлення обставин скасування судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості, вимоги щодо якої покладено в основу заяви ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, та прийняття за результатами нового розгляду справи судового рішення про відмову в позові, у зв'язку з чим, скасував ухвалу попереднього судового засідання та припинив в цілому провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ "Трейдфілд Україна", Державне агентство резерву України та Державне підприємство "Златодар" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову апеляційного суду від 20.05.2015 року, а ухвалу суду першої інстанції від 16.01.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статей 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 10, 15, 16, 23, 83 Закону про банкрутство, статей 4 1 , 33 - 35, 43, 80, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржники зазначили про неналежну оцінку апеляційним судом доказів, наданих ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності його вимог до боржника, зокрема, рішенню господарського суду про стягнення з боржника збитків на суму 15 049 382, 27 грн. та 68 820 грн. судового збору, яке на момент проведення у справі підготовчого засідання набрало законної сили та не було скасоване судом вищої інстанції, та помилковість у зв'язку із цим висновків апеляційного суду про припинення провадження у даній справі про банкрутство в цілому, як безпідставно порушеного. Також, за твердженням боржника, оцінюючи підставність порушення справи про банкрутство під час апеляційного перегляду ухвали про затвердження реєстру в частині вимог ініціюючого кредитора, апеляційний суд вийшов за межі предмета апеляційного оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ініціюючого кредитора - Черноуза Б.І., Державного агентства резерву України - Жабокрицьку В.А., боржника - Кірсу В.В. та прокурора Генеральної прокуратури України Збариха С.М., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили , і постановою про відкриття виконавчого провадження , згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили ; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора .

Відтак, безспірність грошових вимог кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин обґрунтованого порушення виконавчого провадження органами виконавчої служби за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задоволити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму.

Виходячи з положень статті 16 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство на предмет обґрунтованості його вимог, їх безспірності та вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство. При цьому, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною 3 статті 10 цього Закону .

Частинами 1, 2 статті 83 Закону про банкрутство передбачено перелік підстав, з яких господарський суд може припинити провадження у справі про банкрутство, серед яких, згідно пункту 11, є така: "господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника ". А також визначено, що з даної підстави провадження у справі може бути припинено лише до визнання боржника банкрутом .

Статтею 1 Закону про банкрутство неплатоспроможність визначено як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Отже, встановлення господарським судом обставин скасування судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів, на підставі якого ініціюючим кредитором подано заяву про порушення справи про банкрутство, є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство згідно пункту 11 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство на стадії розпорядження майном (санації) боржника, оскільки такі грошові вимоги ініціюючого кредитора не можна вважати безспірними в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство, а боржника таким, що має ознаки неплатоспроможності, визначені абзацом 9 частини 1 статті 1 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у березні 2014 року ТОВ "Трейдфілд Україна" звернулося до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Златодар" з підстав неспроможності останнього виплатити кредиторську заборгованість перед ініціюючим кредитором в розмірі 15 118 148, 27 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням боржником, як зберігачем (зерновий склад), договору складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року, внаслідок чого ініціюючому кредитору було завдано збитків на суму вартості неповерненого йому, як поклажодавцю, майна (том 1, а.с. 4 - 32). Суди встановили, що як доказ безспірності грошових вимог до боржника ініціюючий кредитор надав рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року у справі №925/1374/13 про стягнення з Державного підприємства "Златодар" на користь ТОВ "Полігрейн Агро", правонаступником якого є ТОВ "Трейдфілд Україна", 15 049 382, 27 грн. збитків та 68 820 грн. судового збору, та виданим на його виконання наказом господарського суду (том 1, а.с. 10 - 18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі зазначеного наказу господарського суду органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження згідно постанови ВП №41061833 від 05.12.2013 року (том 1, а.с. 19) .

Вирішуючи питання про порушення провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні від 23.04.2014 року, місцевий господарський суд встановив обставини надання ініціюючим кредитором належних та достатніх доказів на підтвердження безспірності його кредиторських вимог до боржника на суму 15 118 148, 27 грн., які в повному обсязі зараховано судом до складу грошового зобов'язання, що стало підставою для прийняття ухвали про порушення даної справи про банкрутство відповідно до частини 3 статті 10 Закону про банкрутство (залишена без змін судом апеляційної інстанції) (том 1, а.с. 87 - 93, 209 - 216).

Розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора у попередньому засіданні, суд першої інстанції встановив обставини подання ним уточненої заяви з грошовими вимогами до боржника за вих. №057/Ю від 21.11.2014 року, в якій зазначено про прийняття господарським судом Черкаської області рішення від 13.11.2014 року у справі №925/1374/13 про відмову у задоволенні позову до Державного підприємства "Златодар" про стягнення на користь ініціюючого кредитора 15 203 210, 40 грн. збитків, у зв'язку з чим просив визнати його вимоги у даній справі про банкрутство на суму 15 049 382, 27 грн. збитків, завданих неповерненням переданого на зберігання боржнику зерна кукурудзи загальною масою 7353,58 тонн, що підтверджується первинними документами (договором складського зберігання кукурудзи та виданими зерновим складом (боржником) складськими квитанціями) (том 5, а.с. 9 - 22).

З огляду на встановлене, місцевий господарський суд дійшов висновку про майновий характер вимог ініціюючого кредитора, їх обґрунтованість належними доказами та заявлення у дану справу про банкрутство у грошовому еквіваленті в порядку для подання конкурсних вимог, що узгоджується з положеннями абзацу 4 частини 2 статті 23 Закону про банкрутство та є підставою для визнання ТОВ "Трейдфілд Україна" кредитором боржника з вимогами на суму 15 049 382, 27 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення та на суму 6 090, 50 грн. судового збору у першу чергу задоволення (том 7, а.с. 170 - 182).

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу попереднього засідання в частині розгляду вимог ініціюючого кредитора, не погодився з висновками суду першої інстанції про підставність порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство та припинив його в цілому, з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року у справі №925/1374/13 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з Державного підприємства "Златодар" на користь ТОВ "Полігрейн Агро", правонаступником якого є ТОВ "Трейдфілд Україна", 15 049 382, 27 грн. збитків та 68 820 грн. судового збору, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області, за результатами якого прийнято рішення від 13.11.2014 року про відмову в позові з підстав відсутності доказів звернення поклажодавця до зернового складу (боржника) з вимогою про повернення переданого на зберігання майна (зерна кукурудзи) (том 5, а.с. 14 - 22). Зазначене рішення місцевого господарського суду в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалося і набрало законної сили.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 15 118 202, 27 грн., які обґрунтовано рішенням господарського суду, що набрало законної сили, але в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції з наступною відмовою в позові судом першої інстанції, не можуть бути автоматично включені до реєстру вимог кредиторів у попередньому засіданні, не підтверджують стану неплатоспроможності боржника у процедурі розпорядження майном на етапі формування реєстру вимог кредиторів, не підтверджують належного проведення виконання судового рішення органами державної виконавчої служби упродовж трьох місяців щодо вимог ініціюючого кредитора.

Відтак, керуючись пунктом 11 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство, який дозволяє припинити провадження у справі про банкрутство до моменту введення ліквідаційної процедури, суди дійшли вірного висновку про припинення провадження у справі за заявою такого ініціюючого кредитора на стадії розпорядження майном (формування реєстру вимог кредиторів).

Доводи касаційних скарг про помилковість висновків апеляційного суду про припинення в цілому провадження у даній справі про банкрутство з посиланням на обставини наявності в ініціюючого кредитора вимог до боржника інших конкурсних кредиторів на момент проведення у справі попереднього засідання, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки положення пункту 11 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство надають суду такі повноваження. А інші конкурсні кредитори боржника не позбавлені можливості захистити свої права шляхом порушення за власною ініціативою провадження у справі про банкрутство за наявності безспірних вимог до боржника.

Доводи боржника про вихід апеляційного суду за межі апеляційного перегляду спростовуються положеннями статті 101 ГПК України про обов'язок суду апеляційної інстанції в повному обсязі переглянути справу, що дозволяє апеляційному суду дослідити підставність прийняття рішення про порушення провадження у справі про банкрутство на етапі введення окремих процедур банкрутства.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду України згідно Постанови №09/008 від 30.12.2008 року у справі №Б15/77-07 про те, що законність здійснення провадження у справі про банкрутство на всіх її процедурах може бути встановлена лише у випадку належної оцінки судами, згідно з нормами статті 43 ГПК України, підставності порушення провадження у справі про банкрутство в цілому.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду не вбачає правових підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі №925/470/14, тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ТОВ "Трейдфілд Україна", Державного агентства резерву України та Державного підприємства "Златодар" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі №925/470/14 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський