Постанова

від 22.07.2015 по справі 910/10511/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 910/10511/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивачаНиконоров Є.В. (дов. від 08.01.2014 р.) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 910/10511/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті" простягнення 104 583,66 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті" про стягнення заборгованості в розмірі 184 583,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов усної домовленості на поставку товару за видатковими накладними №БП-0001045 від 17.04.2014 р. та № БП-0001379 від 17.04.2014 р. в частині своєчасної плати за поставлений товар, внаслідок чого у ТОВ "Прет-А-Паті" утворилась заборгованість у розмірі 184 583,66 грн.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 183 950,00 грн. та 3 % річних у розмірі 633,66 грн. за період з 18.04.2014 р. по 28.05.2014 р.

Під час розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 103 950,00 грн. та 633,66 грн. - 3 % річних, а всього - 104 583, 66 грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 80 000,00 грн.

Пізніше, місцевим господарським судом було зазначено, що за видатковою накладною № БП-0001045 від 17.04.2014 р. відповідачем було сплачено товар на суму 103 950,00 грн., а неоплаченим залишився товар за видатковою накладною № БП-0001379 від 17.04.2014 р. у розмірі 103 950, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. у даній справі (суддя Головіна К.І.), позов задоволено: стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" заборгованість у розмірі 103 950, 00 грн., 3% річних у розмірі 633,66 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідного експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в м. Києві та зупинено провадження у справі до закінчення зазначеної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. провадження у справі було поновлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Лобань О.І., суддя Майданевич А.Г., суддя Федорчук Р.В.), рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" 469,45 грн. 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р., а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. залишити в силі, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 22.07.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті", на підставі видаткових накладних № БП-0001045 від 17.04.2014 р. та № БП-0001379 від 17.04.2014 р. було досягнуто усної домовленості на поставку товару на загальну суму 207 900,00 грн.

З огляду на матеріали справи, на виконання вказаного договору поставки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті" товар на загальну суму 207 900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № БП-0001045 від 17.04.2014 р. та № БП-0001379 від 17.04.2014 р., товарно-транспортними накладними № 0001045 від 17.04.2014 р., № 0001379 від 17.04.2014 р., рахунком-фактурою № БП-0001063 від 17.04.2014 р.

Як було вказано судами, відповідач зі свого боку зобов'язання за домовленістю виконав неналежним чином, оплату товару здійснив частково, а саме - за видатковою накладною № БП-0001045 від 17.04.2014 р. сплатив за товар суму у розмірі 103 950,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 141 від 25.04.2014 р., № 4 від 25.06.2014 р.

Спір у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті" заборгованості у розмірі 103 950,00 грн. та 633,66 грн. 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо стягнення заборгованості та 3 % річних.

Так, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення у даній справі керувався висновком судової почеркознавчої експертизи № 1/тдд від 05.03.2015 р. проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в м. Києві в якій зазначено, що підпис на видатковій накладній № БП-0001379 від 17.04.2014 р. від імені директора ТОВ "Прет-А-Паті"- Климентьєва О.А., виконаний не Климентьєвим О.А., а іншою особою.

Крім того, у відповідності до вказаного висновку судової експертизи, підпис на видатковій накладній № БП-0001045 від 17.04.2014 р. від імені директора ТОВ "Прет-А-Паті"-Климентьєва О.А., виконаний не Климентьєвим О.А., а іншою особою, також, підпис в довіреності № 417/1 від 17.04.2014 р. в графі "підпис засвідчую" від імені директора ТОВ "Прет-А-Паті" - Климентьєва О.А., виконаний самим Климентьєвим О.А.

На підставі зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 103 950, 00 грн. суми основного боргу за видатковою накладною №БП-0001379 від 17.04.2014 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки товар відповідачем отримано не було, а вказана видаткова накладна директором ТОВ "Прет-А-Паті" підписана не була.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, задовольнив позовні вимоги лише у розмірі 469, 45 грн.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 3, 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення керівника підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Порядок видачі, реєстрації довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регулювався Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 р. за № 293/1318 (втратила чинність 01.01.2015 р.).

У відповідності до п. 2 вказаної Інструкції (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Приписами п. 9 Інструкції (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Пунктом 10 Інструкції (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреність №417/1 від 17.04.2014 р. виписана на 8, 250 тн поліпропилена, видана на ім'я Климентьєва О.А., засвідчена підписом директора та скріплена печаткою підприємства.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що при вирішенні даного спору, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено п. 9 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, а також не було встановлено чи повідомляв відповідач в порядку визначеному в інструкції, про анулювання або відкликання вищевказаної довіреності.

Також, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено інформацію з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 16.12.2014 р. №9641/9/26-55-10-02, в якій зазначено про реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року: податкову накладну №218 від 17.04.2014 р. на загальну суму 103 950, 00 грн. та податкову накладну №418 від 17.04.2014 р. на загальну суму 103 950, 00 грн.; податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 р., а також, про розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за квітень 2014 р.

Касаційна інстанція визнає помилковим і посилання суду апеляційної інстанції на протокол допиту свідка Галапуц К.К. в якому зазначено, що він жодного разу не перевозив вантаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Прет-А-Паті".

У вказаному протоколі Галапуц К.К. зазначив, що технічні характеристики його автомобіля "Фольцваген ЛТ35" д.н.з. АІ 5409 ЄВ не вміщують більше 2 т.

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що з наявної в матеріалах справи видаткової накладної № БП-0001379 від 17.04.2014 р. вбачається, що вона виписана на 4,125 т поліпропілену марки 500 Р Sabic.

А, з наданої позивачем товаро-транспортної накладної від 17.04.2014 р. № БП-0001379 на 4,125 т вбачається, що перевізником вказаного в накладній товару є Галапуц К.К. (підтверджується його підписом).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що судом апеляційної інстанції не було належним чином встановлено та перевірено відомості, які були викладені в даному протоколі стосовно вантажопідйомності транспортного засобу та стосовно особи перевізника.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати і про висновок судової почеркознавчої експертизи, який був покладений в основу рішення суду апеляційної інстацнії.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта, як один із видів доказів, для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Метою судової експертизи згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

При цьому, слід зауважити, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Призначаючи експертизу у справі, господарському суду необхідно виходити з того, що висновок експертизи має слугувати аргументом у процесі встановлення об'єктивної істини і не може бути замінений іншими засобами доказування.

Вимогами статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Як вбачається з висновку судової почеркознавчої експертизи № 1/тдд від 05.03.2015 р. проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в м. Києві, видаткові накладні від 17.04.2014 р. № БП-0001379 та № БП-0001045 від 17.04.2014 р. (за яку відповідач сплатив кошти у розмірі 103 950,00 грн.) директор ТОВ "Прет-А-Паті" - Климентьєв О.А. не підписував.

Однак, суд апеляційної інстанції дані обставини не врахував.

Відповідно ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. у справі №910/10511/14 господарського суду міста Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова