Рішення

від 23.07.2015 по справі 903/577/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2015 р. Справа № 903/577/15

за позовом селянського (фермерського) господарства "ПАСІКА"

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси"

про стягнення 30 544,46 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Степанюк Я.М. - голова СФГ "Пасіка" відповідно до довідки з ЄДРПОУ .

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

В судовому засіданні 22.07.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: позивач - селянське (фермерське) господарство "ПАСІКА" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з ПРАТ "Ковельські ковбаси" 30 544,46 грн. заборгованості, з яких: 23 776,73 грн. - основного боргу, 5 409,58 грн. - інфляційних втрат, 265,76 грн. - 3% річних та 1092,39 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.05.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2015р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті .

Предстаник позивача в судових засіданнях 01.07.2015р., 15.07.2015р. та 22.07.2015р. просив суд заявлені позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Додатково, на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2015р. надав розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач вимог ухвали суду від 26.05.2015р., 01.07.2016р. та від 15.07.2015р. не виконав, в судове засідання 01.07.2015р., 15.07.2015р. та 22.07.2015р. уповноваженого представника не направив, витребуваних ухвалами суду документів не надав, так як ухвала про порушення провадження у справі повернулась до суду 08.06.2015р. з відміткою: "За закінченням терміну зберігання", а ухвали суду від 01.07.2015р. та 15.07.2015р. вручені представникам за довіреністю ПрАТ "Ковельські ковбаси"- 06.07.2015р. (а.с.40) та - 17.07.2015р. (а.с.43).

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

01.01.2014р. між селянським (фермерським) господарством "ПАСІКА" (Товаровиробник, Позивач) та приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" (Заготівельник, Відповідач) було укладено Договір поставки м`яса в живій вазі №11(а.с.22).

Відповідно до п.1.1. цього договору Товаровиробник зобов`язався продати Заготівельнику м`ясо в живій вазі (м`ясосировина), а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку визначеним цим Договором поставки прийняти та оплатити за товар.

Відповідно до з п.5.1. Договору поставки розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях, у безготівкому порядку - шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товаровиробника, або у готівковому порядку - шляхом видачі готівки з каси Заготівельника.

Згідно п.5.2. Договору, оплату за поставлену м`ясосировину Заготівельник проводить в межах 10 банківських днів з моменту прийомки м`яса в живій вазі, але не пізніше 30 календарних днів з моменту прийомки.

Судом встановлено, що в рамках виконання Договору поставки Позивач згідно приймальних квитанцій №С-00000311 від 03.12.2014р. та №С-00000312 від 29.12.2014р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 28 943,04 грн. (а.с.23-24).

Заготівельник частково виконав умови Договору поставки в частині оплати за товар, а саме здійснив проплату в сумі - 5 166,31 грн. Таким чином, сума основної заборгованості ПрАТ "Ковельські ковбаси" перед СФГ "ПАСІКА" склала - 23 776,73 грн.

Наявність вищезазначеної заборгованості підтверджується скріпленими підписами та печаттями сторін - актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.05.2015р.(а.29).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання виникли з Договору поставки №14 від 01.01.2014р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 092,39 грн., що діяла в період заборгованості, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№543/96-ВР від 22.11.1996.р) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.6.1 Договору сторони узгодили роміри сплати пені у разі прострочення Заготівельником строку внесення платежів в розмірі 1/2 облікової ставки НБУ, що діяла в період несплати, від вартості поставленої і неоплаченої м`ясосировини, за кожен день прострочення платежу. На підставі вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 092,39 грн. - підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 265,76 грн. за період прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок суми 3% річних зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 304,86 грн. Відтак вимога про стягнення 3% річних в розмірі 265,76 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 409,58 грн. за період прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок суми інфляційних втрат зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 9 545,55 грн. Відтак вимога про стягнення інфляційних в розмірі 5 409,58 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі - 30 544,46 грн., з яких: 23 776,73 грн. - основного боргу, 1 092,39 грн. - пені, 5 409,58 грн. - інфляційних втрат та 265,76 грн. - 3% річних підлягають до задоволення,

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 827,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" (Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 156 код ЄДРПОУ 30381257) на користь селянського (фермерського) господарства "ПАСІКА" (45060, Волинська обл., Ковельський р-он, с. Воля - Ковельська, код ЄДРПОУ 20127435) 30 544,46 грн. заборгованості, з яких: 23 776,73 грн. - основного боргу, 1 092,39 грн. - пені, 5 409,58 грн. - інфляційних втрат, 265,76 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

23.07.2015

Суддя В. О. Кравчук