Рішення

від 18.06.2015 по справі 908/2875/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2015 Справа №908/2875/15

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Говор О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Карт Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 32489155,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиМ», м.Донецьк, ЄДРПОУ 23600560,

про стягнення 14 568,30 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Кривошеєва Г.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-Карт Україна», м.Київ, звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою №1875 від 21.04.2015р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиМ», м.Донецьк, про стягнення 14 568,30грн., у тому числі 10 798,78грн. суми основного боргу, 205,92 грн. 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання та 3 563,60 грн. інфляційних витрат.

Господарським судом Запорізької області ухвалою від 28.04.2015р. означений позов направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області на підставі 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.3.1.11 та п.3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №908/2875/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 08.05.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2875/15.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №02819К від 03.09.2012р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог та у копіях: договір поставки №02819К від 03.09.2012р. із додатками №2-6 та додатковою угодою №1 від 23.01.2013р. до нього, накладні №23680 від 30.09.2012р., №25717 від 31.10.2012р., №28368 від 30.11.2012р., №32959 від 31.12.2012р., №278 від 31.01.2013р., №4756 від 28.02.2013р., №5265 від 31.03.2013р., №15830 від 31.07.2013р., №18115 від 31.08.2013р., №21972 від 30.09.2013р., №24527 від 31.10.2013р., №25795 від 30.11.2013р., №28273 від 31.12.2013р., №2863 від 28.02.2014р., №5051 від 31.03.2014р., №8290 від 30.04.2014р., №11090 від 31.05.2014р., №12398 від 30.06.2014р., №14382 від 31.07.2014р., акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №20428 від 04.09.2012р., а також витяг по платежам за договором поставки №2803 від 26.12.2008р. та копії довіреності на представника, документів, що підтверджують правовий статус підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.174, 193, 234, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 49 Господарського процесуального кодексу України.

02.06.2015р. представником позивача через канцелярію суду надано супровідний лист №1902 від 22.05.2015р., яким до матеріалів справи долучено копії: витягу змін до статуту підприємства, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20634700 станом на 28.05.2015р. щодо відповідача, а також в оригіналі: довідка підтвердження №1901 від 22.05.2015р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та рішення з такого спору, витяг по платежам за договором поставки №02819К від 03.09.2012р.,

09.06.2015р. від позивача надійшли із супровідним листом №1912 від 08.2015р. копії: запиту №1904 від 29.05.2015р. до УДКСУ у м.Запоріжжі Запорізької області із підтвердженням його відправлення адресату, акту звірки взаємних розрахунків на 30.04.2015р., а також в оригінали: довідки банку №4976128.1-188390 від 04062015р. та №70-1-1/271 від 11.02.2015р.

09.06.2015р. представником позивача подано заяву №1911 від 05.06.2015р. про вжиття заходів до забезпечення позову.

18.06.2015р. із супровідним листом №1935 від 17.06.2015р. позивачем представлено суду лист УДКСУ у м.Запоріжжі Запорізької області №04-08/742-1668 від 05.06.2015р. про зарахування коштів та копію протоколу №21/11/13 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс», накладних №7845 від 30.04.2013р., №10469 від 31.05.2013р., №12994 від 30.06.2013р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, стверджував про неповну сплату відповідачем вартості поставленого дизтоплива за накладною №14382 від 31.07.2014р. у межах спірного правочину, наполягав на задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

03.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» (нині-Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-Карт Україна») (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛиМ» (Покупець) укладено договір №02819К, строком дії у відповідності до його п.7.1 до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання, з умовою автоматичної пролонгації у відповідності до п.7.2 договору.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 2.1 договору, Постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язався здійснювати постачання палива та/або надавати послуги покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов'язується приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у договорі та відповідних додатках до нього.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням старт-карток (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітній період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого Покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що містяться в електронних базах даних про використання старт-картки та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Відсутність у Покупця інформаційного чеку на отримане паливо/послуги чи не підписання пред'явником старт-карти інформаційного чеку, у відповідності до п.5.5 договору, не є підставою для відмови Покупця від оплати отриманого палива/послуг, зазначених в реєстрі операцій по старт-картам (п.2.4 договору).

Пунктами 4.1 та 4.3 до обов'язків Покупця, зокрема, віднесено своєчасна сплата вартості палива/послуг на умовах цього договору та підписання повноважною особою із скріпленням печаткою та поверненням Постачальнику одного оригінального примірнику (по кожній операції) видаткової накладної чи акту приймання-передачі палива та/або послуг. Невиконання останнього зобов'язання у встановлені договором строки або неотримання Постачальником мотивованої відмови від підписання означених документів, є згодою Покупця з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті приймання-передачі палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди.

Паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг). Перехід права власності та ризику випадкової загибелі (псування) палива відбувається в момент фактичного отримання палива/послуг та інформаційного чеку (п.5.2 договору).

Ціна на паливо/послуги, що постачається, відповідає роздрібній ціні на АЗС на день отримання палива (п.5.4 договору).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив поставку обумовленого вище товару відповідачу за видатковими накладними №23680 від 30.09.2012р., №25717 від 31.10.2012р., №28368 від 30.11.2012р., №32959 від 31.12.2012р., №278 від 31.01.2013р., №4756 від 28.02.2013р., №5265 від 31.03.2013р., №7845 від 30.04.2013р., №10469 від 31.05.2013р., №12994 від 30.06.2013р., №15830 від 31.07.2013р., №18115 від 31.08.2013р., №21972 від 30.09.2013р., №24527 від 31.10.2013р., №25795 від 30.11.2013р., №28273 від 31.12.2013р., №2863 від 28.02.2014р., №5051 від 31.03.2014р., №8290 від 30.04.2014р., №11090 від 31.05.2014р., №12398 від 30.06.2014р., №14382 від 31.07.2014р., у повному обсязі на загальну суму 351 481,79 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах скріплених печатками підприємств.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленої продукції, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

Предмет поставки означений правочином, ідентичні найменуванню товару, поставка якого здійснена за наведеними видатковими накладними.

Крім того, ці первинні документи містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення поставки відповідачу продукції та прийняття її останнім в межах договору поставки №02819К від 03.09.2012р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі продукції у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором поставки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.4.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2013р. до нього) встановлено, що в разі досягнення/перевищення розміру ліміту, Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо/надані послуги протягом 1 (одного) банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного в п.6.4.3 ліміту.

Згідно п.6.4.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2013р. до нього) розмір ліміту, що надається Покупцю не може перевищувати 4 000 грн.

Виходячи з фактичних обставин справи є наявним перевищення ліміту відповідачем.

Відтак, приймаючи до уваги дати поставок товару за первинними документами та викладені умови оплати, строк остаточного розрахунку за поставлений товар є таким, що настав.

Проте, відповідачем в результаті проведених ним операцій (банківські довідки №4976128.1-188390 від 04062015р., №70-1-1/271 від 11.02.2015р. та враховуючи дані витягу платежів за договором поставки №02819К від 03.09.2012р.) здійснена часткова оплата вартості отриманого дизпалива за вищенаведеними накладними у загальній сумі 340 683,01грн., внаслідок чого є неоплаченою вартість палива поставленого за накладною №14383 від 31.07.2014р. у сумі 10 798,78 грн.

Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 10 798,78 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 3 563,60 грн. за період прострочення з 02.09.2014р. по 21.04.2015р. на суму основного боргу 10 798,78 грн.

3% річних з простроченої суми - 205,92 грн. за наступним розрахунком: на суму 10 798,78 грн. у період з 02.09.2014р. по 21.04.2015р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, що не суперечить приписам діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення інфляційних витрат у межах заявлених позовних вимог, а саме в сумі 3 563,60 грн. та 3% річних, в розмірі визначеному позивачем - в сумі 205,92 грн.

Одночасно, позивачем подано заяву №1911 від 05.06.2015р. про вжиття заходів по забезпеченню позову та накладенню арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиМ» в межах суми заборгованості за позовною заявою; вжити заходи по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиМ» в межах суми заборгованості, що знаходяться на поточному рахунку: №26002375685500 у АТ «УкрСиббанк», код банку 351005.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписом п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011р., особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна

обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК ( 1798-12 ), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд

має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо

необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на позивача.

Проте, жодного доказу в підґрунтя поданої заяви суду не представлено.

З огляду на наведене, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Карт Україна», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиМ», м.Донецьк, про стягнення 14 568,30грн., у тому числі 10 798,78грн. суми основного боргу, 205,92 грн. 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання та 3 563,60 грн. інфляційних витрат, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиМ» (91480, Луганська область, Новоайдарський район, м.Щастя, вул.Матросова, б.14, ЄДРПОУ 23600560, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Карт Україна» (03110, м.Київ, Солом'янський район, вул.Солом'янська, б.11, ЄДРПОУ 32489155, банківські реквізити не зазначено) 14 568,30грн., у тому числі 10 798,78грн. суми основного боргу, 205,92 грн. 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання та 3 563,60 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 18.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2015р.

Суддя О.В. Кротінова