Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/15622/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015№910/15622/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ЕР.СІ.КОМПАНІ"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання вчинити дії.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Степаненко Р.О. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 22.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ЕР.СІ.КОМПАНІ" про Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії на підставі Договору на розрахунково-касове обслуговування №6-131495 від 10.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі №910/15622/15, розгляд справи призначений на 06.07.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.07.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду міста Києва від 06.07.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2015 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, долучив документи до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання призначене на 22.07.2015 не з'явився.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.07.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ.ЕР.СІ.КОМПАНІ" (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) було укладено Договір №6-131495 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до п.1.1 якого банк відкрив клієнту поточний рахунок №26007613149501 у гривні та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунках, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк має право визначати і контролювати напрями використання клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3 Договору).

Згідно п. 3.2.1 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2 Договору); здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 год. до 15:00 год. крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3 Договору); забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок (п. 3.3.4 Договору).

Умовами п. 5.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1 Договору).

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що ним в період з 04.02.2015 по 02.06.2015 було ініційовано 17 грошових переказів на загальну суму 66 581,30 грн., для чого були подані до банку платіжні доручення: №12 від 04.02.2015 на суму 2 556,90 грн., №15 від 10.02.2015 на суму 2 399,00 грн., №16 від 03.03.2015 на суму 1 891,00 грн., №22 від 17.03.2015 на суму 12 007,00 грн., №21 від 08.04.2015 на суму 198,00 грн., №24 від 08.04.2015 на суму 5 157,00 грн., №25 від 08.04.2015 на суму 1 891,00 грн., №26 від 08.04.2015 на суму 198,00 грн., №28 від 21.04.2015 на суму 9 824,00 грн., №30 від 12.05.2015 на суму 7 266,60 грн., №31 від 12.05.2015 на суму 2 602,80 грн., №32 від 12.05.2015 на суму 270,00 грн., №33 від 12.05.2015 на суму 8 773,00 грн., №35 від 02.06.2015 на суму 7 265,00 грн., №36 від 02.06.2015 на суму 2 011,00 грн., №37 від 02.06.2015 на суму 231,00 грн. та №38 від 02.06.2015 на суму 2 040,00 грн. про перерахування коштів у вищевказаних сумах з рахунку позивача на рахунки отримувачів, що зазначені в платіжних дорученнях.

Вказані платіжні доручення були прийняті банком до виконання, про що свідчать відмітки банку на правих верхніх кутах зазначених платіжних доручень, однак станом на момент подання позову до суду та розгляду спору по суті переказ за ними проведений відповідачем не був, хоча на рахунку відповідача було достатньо коштів для виконання даних платіжних доручень, про що, зокрема, свідчить залучена до матеріалів справи банківська виписка з особового рахунку позивача №26007613149501 станом на 08.06.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України, Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 вказаної Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані платіжні доручення банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконані не були.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що його невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі запису на поточному рахунку позивача №26007613149501, відкритому у банку.

Судом встановлено, що станом на момент подання до банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги в зазначеній частині обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до виписки банку від 08.06.2015 залишок коштів на рахунку позивача №26007613149501 становить 69 220,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України), а відповідач не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати кошти з рахунку позивача на рахунки отримувачів, що зазначені в платіжних дорученнях: №12 від 04.02.2015 на суму 2 556,90 грн., №15 від 10.02.2015 на суму 2 399,00 грн., №16 від 03.03.2015 на суму 1 891,00 грн., №22 від 17.03.2015 на суму 12 007,00 грн., №21 від 08.04.2015 на суму 198,00 грн., №24 від 08.04.2015 на суму 5 157,00 грн., №25 від 08.04.2015 на суму 1 891,00 грн., №26 від 08.04.2015 на суму 198,00 грн., №28 від 21.04.2015 на суму 9 824,00 грн., №30 від 12.05.2015 на суму 7 266,60 грн., №31 від 12.05.2015 на суму 2 602,80 грн., №32 від 12.05.2015 на суму 270,00 грн., №33 від 12.05.2015 на суму 8 773,00 грн., №35 від 02.06.2015 на суму 7 265,00 грн., №36 від 02.06.2015 на суму 2 011,00 грн., №37 від 02.06.2015 на суму 231,00 грн. та №38 від 02.06.2015 на суму 2 040,00 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму простроченого зобов'язання у розмірі 2 803,73 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по перерахуванню коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, є підстави для застосування до нього встановленої законом або договором відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.1 Договору банківського рахунку за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 8.3 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Зокрема, згідно з пунктом 32.2 статті 32 цього Закону, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо виконання платіжних доручень позивача та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені.

Таким чином, враховуючи заявлені позивачем до стягнення періоди, за які нараховувались пеня, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, суд, здійснивши перерахунок прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі 2 803,73 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) перерахувати грошові кошти з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ЕР.СІ.КОМПАНІ" (03187, м.Київ, вул. Заболотного, буд. 34, кв. 34, код 36284953) №26007613149501 згідно платіжних доручень: №12 від 04.02.2015 на суму 2 556,90 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень 90 коп.), №15 від 10.02.2015 на суму 2 399,00 грн. (дві тисячі триста дев'яносто дев»ять гривень 00 коп.), №16 від 03.03.2015 на суму 1 891,00 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 00 коп.), №22 від 17.03.2015 на суму 12 007,00 грн. (дванадцять тисяч сім гривень 00 коп.), №21 від 08.04.2015 на суму 198,00 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.), №24 від 08.04.2015 на суму 5 157,00 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят сім гривень 00 коп.), №25 від 08.04.2015 на суму 1 891,00 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 00 коп.), №26 від 08.04.2015 на суму 198,00 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.), №28 від 21.04.2015 на суму 9 824,00 грн. (девять тисяч вісімсот двадцять чотири 00 коп.), №30 від 12.05.2015 на суму 7 266,60 грн. (сім тисяч двісті шістдесят шість гривень 60 коп.), №31 від 12.05.2015 на суму 2 602,80 грн. (дві тисячі шістсот дві гривні 80 коп.), №32 від 12.05.2015 на суму 270,00 грн. (двісті сімдесят гривень 00 коп.), №33 від 12.05.2015 на суму 8 773,00 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят три гривні 00 коп.), №35 від 02.06.2015 на суму 7 265,00 грн. (сім тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 00 коп.), №36 від 02.06.2015 на суму 2 011,00 грн. (дві тисячі одинадцять гривень 00 коп.), №37 від 02.06.2015 на суму 231,00 грн. (двісті тридцять одна гривня 00 коп.), №38 від 02.06.2015 на суму 2 040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 коп.).

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ЕР.СІ.КОМПАНІ" (03187, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 34, кв. 34, код 36284953) пеню у розмірі 2 803,73 грн. (дві тисячі вісімсот три гривні 73 коп.).

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ЕР.СІ.КОМПАНІ" (03187, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 34, кв. 34, код 36284953) судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.07.2015.

Суддя М.Є.Літвінова