Рішення

від 22.07.2015 по справі 914/1958/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015 р. Справа№ 914/1958/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудспец", м.Жовква Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагнерпласт-Україна", м.Львів

про стягнення 15 692,30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Венгелевський Б.Б. - представник (довіреність б/н від 10.06.2015р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудспец" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагнерпласт-Україна" про стягнення 15 692,30 грн., з яких 8 640,00 грн. - основний борг, 529,76 грн. - 3% річних, та 6 522,54 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.07.2015р. ухвалою суду від 08.07.2015р. розгляд справи відкладено на 22.07.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Станом на 22.07.2015р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 08.07.2015р., що направлялась на адресу відповідача зазначену позивачем у позовній заяві, а також зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 79056, м.Львів, вул.Польова, 46 Д.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою

місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 22.07.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

10.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагнерпласт-Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудспец" (виконавець) укладено договір №14 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів, а замовник - оплатити послуги виконавця.

Відповідно до п.2.2.2. договору замовник зобов'язаний вчасно оплачувати виконані роботи згідно виставлених рахунків та/або актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник оплачує послуги по перевезенню в розмірі, визначеному в актах виконаних робіт та/або накладних.

Згідно із п.3.2. договору оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як стверджує позивач, ним було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 8 640,00 грн., однак відповідач не виконав свій обов'язок по оплаті за надані послуги перевезення.

Позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України було нараховано відповідачу 529,76 грн. - 3% річних та 6 522,54 грн. - інфляційних втрат.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 15 692,30 грн., з яких 8 640,00 грн. - основний борг, 529,76 грн. - 3% річних, та 6 522,54 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи 10.05.2013р. між сторонами укладено договір №14 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів, а відповідач - оплатити послуги позивача.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 15.05.2013р. на суму 8 640,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати вказаної заборгованості, відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8 640,00 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6 522,54 грн. - інфляційних втрат є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 3% річних в розмірі 529,76 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із п.3.2. договору оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 на суму 8 640,00 грн. підписаний сторонами 15.05.2013р. Тобто останнім днем, визначеним відповідно до умов договору, для оплати за послуги перевезення вантажу є 25.05.2013р. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивач нараховує 3% річних за період з 26.05.2013р. по 10.06.2015р.

Однак слід зазначити, що 25.05.2013р. є вихідним днем (субота). А відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, враховуючи положення ч.5 ст.254 ЦК України, останнім днем, визначеним відповідно до умов договору для оплати за послуги перевезення вантажу слід вважати 27.05.2013р. (понеділок), а не 25.05.2013р.

Відтак, враховуючи наведене, позивачу слід було здійснювати нарахування 3% річних починаючи з 28.05.2013р., а не з 26.05.2013р.

Отже судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за період з 28.05.2013р. по 10.06.2015р. Відповідно до вказаного перерахунку розмір 3% річних становить 528,34 грн., а не 529,76 грн.

Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 528,34 грн. - 3% річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1276 від 12.06.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 826,83 грн. - судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагнерпласт-Україна" (79056, м.Львів, вул.Польова, 46 Д, код ЄДРПОУ 38208371 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудспец" (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Вокзальна, 14, код ЄДРПОУ 36762546) 8 640,00 грн. - основного боргу, 528,34 грн. - 3% річних, 6 522,54 грн. - інфляційних втрат та 1 826,83 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 27.07.2015р.

Суддя Петрашко М.М.