Рішення

від 20.07.2015 по справі 916/2400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/2400/15

За позовом: Одеської національної морської академії (м. Одеса);

До відповідача: Виробничо-комерційної фірми "Проектгідробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса);

про стягнення 57873,94 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Дяговець Т.М. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Одеська національна морська академія (далі - Позивач, виконавець) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми "Проектгідробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач, замовник) про стягнення за договором №10/2014 на надання науково-технічної розробки від 11.07.2014р. заборгованості у розмірі 40000,00 грн., інфляційні втрати - 17383,26 грн., 3% річних - 490,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №10/2014 на надання науково-технічної розробки від 11.07.2014р. зобов'язань, рахунок-фактуру №12 від 21.01.2015р., акт здачі-прийомки від 28.01.2015р., виписку по рахунку позивача на доказ часткової сплати відповідачем заборгованості.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

У судовому засіданні від 24.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11 липня 2014 року позивачем та відповідачем укладено договір №10/2014 на надання науково-технічної розробки (далі - Договір), згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконання науково-технічної роботи, а саме розробку та моделювання постановки судна типу "Panamax" (CH-65) до причалу №19 ДП "ІМТП" з урахуванням експлуатації пірсу з причалами №18а та №18б ДП "ІМТП" та моделювання та обгрунтування безпечного проходу судна типу "Panamax" (CH-65) "західним" проходом ІМТП за умову будівництва частини пірсу з причалами №18а та №18б ДП "ІМТП".

Разом з тим, п.1.2 Договору сторони узгодили, що наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної роботи, що є предметом Договору, визначаються Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", іншими нормативно-правовими актами, а також умовами, визначеними Договором, додатковими угодами та додатками до нього.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

Між тим, відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до ч.1 ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно п.3 ч.1 ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.2.1 Договору вартість науково-технічної роботи по договору складає 50000,00 грн., та відповідно до якого замовник за виконану науково-технічну розробку перераховує виконавцю грошові кошти в розмірі, передбаченому у п.2.1 цього Договору, на протязі 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-здачі розробки, та після виставлення рахунку.

Відповідно до п.3.2 Договору замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-здачі та звітних документів, що перелічені в п.3.1 цього Договору, зобов'язався надіслати виконавцю підписаний акт приймання-здачі науково-технічної роботи та здійснити оплату по виставленому рахунку.

Позивач вказує, що 21 січня 2015 року виставив відповідачу рахунок-фактуру №12 (а.с.17).

Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги відповідачу, про що сторонами був складений та підписаний відповідний акт від 28.01.2015р. здачі-прийомки за договором №10/2014 від 11.07.2014р. (а.с.18).

Згідно п.4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором виконавець та замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Позивач звертався листом №10/613 від 13.03.2015р. до відповідача з проханням сплатити вартість виконаної науково-технічної роботи за Договором (а.с.19).

Також позивач звернувся до відповідача із претензією №04/750 від 07.04.2015р. із вимогою повернути грошові кошти за виконану роботу у розмірі 50000 грн. (а.с.20), яку останній отримав 17.04.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20 - зворотній бік).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач належно виконував умови договору, надавав визначені сторонами послуги, проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково.

Так, як вбачається з виписки по рахунку від 05.05.2015р., відповідач сплатив частково заборгованість за Договором у розмірі 10000,00 грн. (а.с.21).

Відтак, заборгованість за Договором складає 40000,00 грн., також позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 05.02.2015р. по 04.05.2015р. (включно) у розмірі 16503,26 грн. (на суму заборгованості 50000,00 грн.) та за період з 05.05.2015р. по 11.06.2015р. (включно) у розмірі 880,00 грн. (на суму заборгованості 40000,00 грн.) та 3% річних за період з 05.02.2015р. по 04.05.2015р. (включно) у розмірі 365,75 грн. (на суму заборгованості 50000,00 грн.) та за період з 05.05.2015р. по 11.06.2015р. (включно) у розмірі 124,93 грн. (на суму заборгованості 40000,00 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем інфляційних втрат за період з 05.02.2015р. по 11.06.2015р. (включно) у розмірі 17383,26 грн. та 3% річних за період з 05.02.2015р. по 11.06.2015р. (включно) - 490,68 грн., встановив їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягає стягненню заборгованість у розмірі 40000,00 грн., інфляційні втрати - 17383,26 грн., 3% річних - 490,68 грн.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської національної морської академії до відповідача Виробничо-комерційної фірми "Проектгідробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 57873,94 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "Проектгідробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7, оф. 6, код ЄДРПОУ 20943531) на користь Одеської національної морської академії (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 01127799) заборгованість у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати - 17383 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 26 коп., 3% річних - 490 (чотириста дев'яносто) грн. 68 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24 липня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков