Рішення

від 20.07.2015 по справі 916/1866/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/1866/15

За позовом Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 10846,72грн.

та

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка"

про визнання договору недійсним

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від прокурора: Озерова О.Д., довіреність №05/1-1880вих-15 від 12.05.2015р.

Від ОМР: Асташенкова О.І., довіреність №222/исх-гс від 11.06.2015р.

Від КП "Гідропарк "Лузанівка": Панарін Д.М., довіреність від 10.02.2015р.

Від ФОП ОСОБА_3: ОСОБА_6, довіреність від 25.05.2015р.

В судовому засіданні 09.06.15р. по справі було оголошено перерву до 07.07.2015р. о 11:15хв., а також в судовому засіданні 07.07.2015р. по справі було оголошено перерву по справі до 20.07.015р. о 10:00хв., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 10846,72грн. за договором пайової участі №14 від 16.02.2012р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2015р. порушено провадження у справі №916/1866/15.

26.05.2015р. від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява в порядку ст.60 ГПК України (вх№2257/15 від 26.05.2015р.) до Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" про визнання договору №14 від 16.02.2012р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3 недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2015р. було прийнято зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх№2257/15 від 26.05.2015р.) до Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" про визнання договору №14 від 16.02.2012р. недійсним, для спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/1866/15.

09.06.15р. від ОМР надійшла заява (вх.№2-3222/15 від 09.06.15р.) про застосування строків позовної давності, згідно якої просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Так у заяві зазначає про те, що предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 16.02.2012р. №14, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та ФОП ОСОБА_3, а строк позовної давності стосовно визнання недійсним зазначеного договору сплинув 16.02.2015р. Натомість, позивач у своїй зустрічній позовній заяві взагалі не зазначив з яких підстав ним було пропущено строк позовної давності. Таким чином, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, це свідчить про те, що строк пропущено без поважних причин, що також підтверджується і в постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2014р. по справі №916/1926/14.

09.06.15р. від Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" надійшло клопотання (вх.№1470/15 від 09.06.15р.) про залучення до матеріалів справи додатку до акту встановлення меж земельної ділянки.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи наданий доказ по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2015р. строк вирішення спору по справі №916/1866/15 було продовжено за клопотанням ФОП ОСОБА_3 до 20.07.2015р., в порядку ст. 69 ГПК України.

07.07.15р. від Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" надійшло клопотання (вх.№17203/15 від 07.07.15р.) про залучення до матеріалів справи доказів по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі

Відповідач ФОП ОСОБА_3 проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№14721/15 від 09.06.15р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що з договору про пайову участь в утримані об'єктів благоустрою №14 від 16.02.2012р. вбачається, що КП "Гідропарк "Лузанівка" уклав договір з СПД ОСОБА_3, тобто з іншою особою, а не з ФОП ОСОБА_3, який є відповідачем по цій справі. Також спірний Договір підписаний на ОСОБА_3, а третьою особою. Є різниця між сумою Договору та наданим помісячним розрахунком суми боргу. Жодних послуг за вказаним Договором не надано. Також, звертає увагу суду на той факт, що власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Одеса, «Лузановка» пляж - є фізична особа ОСОБА_3.

09.06.15р. від прокурора надійшов відзив на зустрічну позовну заяву(вх.№14722/15 від 09.06.15р.), згідно якого зазначає про необхідність застосувати до зустрічних позовних вимог строк позовної даності та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог. Так в обґрунтування відзиву на зустрічний позов зазначає про те, що підставами для визнання договору недійсним представник ФОП ОСОБА_3 зазначає, що договір пайової участі в утриманні об'єкту благоустрою на умовах договору може бути укладено з власником тимчасової споруди, а ФОП ОСОБА_3 є власником об'єкту нерухомості. Крім того, договір укладено не з ним. Такі доводи суперечать даним обставинам, оскільки по-перше, Законом України «Про благоустрій населених пунктів» не заборонено укладати договори з власниками нежитлового приміщення; по-друге, відповідачем не надано доказів, що спірний об'єкт після неодноразових реконструювань набув статусу нерухомого майна, яке не є тимчасовою некапітальною спорудою; по-третє, спірний Договір №14 від 16.02.2012р. укладений уповноваженою особою від імені ОСОБА_3 - ОСОБА_8, яка діяла від його імені за дорученням № ВМХ 447744 від 02.07.2010р., що не є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, звертає увагу суду на те, що представником відповідача було добровільно укладено спірний договір, з яким відповідача було ознайомлено, самостійно укладено додаткове погодження до договору стосовно продовження строку його дії, проведена часткова оплата в сумі 9234,16грн., що підтверджується розрахунком суми боргу. Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався з позивачем станом на час розгляду справи, а саме: не сплатив заборгованість в сумі 10846,72грн. Також, невірним є посилання представника ФОП ОСОБА_3 на те, що об'єкт нерухомості знаходиться поза межами території гідропарку. Так, згідно рішення Одеської міської ради від 20 квітня 2004р. «Про упорядкування діяльності комунальних підприємств на прибережній території», а також внесення змін до нього від 16 квітня 2013р. №3352-УІ року, було встановлено тимчасові межи території, що обслуговуються комунальними підприємства: «Гідропарку «Лузанівка» - від урізу моря уздовж розважального комплексу «Малину, межею парку «Лузанівський», уздовж Миколаївської дороги до бази відпочинку «Сан-Марін» і урізу моря. Тобто, земельна ділянка, на якій розташований бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться на території КП «Гідропарк «Лузанівка». Підтвердження тому, є до додаток до акту встановлення і узгодження в натурі меж земельної ділянки КП «Гідропарк Лузанівка». Крім того, безпідставним є посилання представника ФОП ОСОБА_3, що КП «Гідропарк «Лузанівка» є комерційним підприємством, в інтересах якого прокуратура не мала права подавати позов. КП «Гідропарк «Лузанівка», відповідно до статуту є не комерційним, а комунальним підприємством, яке відповідно до п.2.2.1 створено міською радою для благоустрою та утримання території пляжів, зеленої зони прибрежної території у належному порядку, організації повноцінного відпочинку жителів та гостей міста на пляжах. Комунальне підприємство не веде підприємницьку діяльність, підприємство діє згідно чинного законодавства України, розпоряджень міського голови, рішень Одеської міської ради та виконавчого комітету, розпоряджень уповноваженого органу. Крім того, на балансі підприємства знаходяться інженерні мережі, будівлі споруди. Тому КП «Гідропарк «Лузанівка» є балансоутримувачем частини будівель на території КП «Гідропарк «Лузанівка», крім споруд та будівель, що знаходяться у приватній власності.

09.06.15р. від Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" надійшов відзив на зустрічний позов(вх.№14723/15 від 09.06.15р.), згідно якого проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі. Так у відзиві зазначає про те, що Комунальним підприємством «Гідропарк «Лузанівка» були укладені наступні договори про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою: №14 від 16.02.2012р., строк дії до 30.04.2013р.; №14/1 від 16.02.2012р., строк дії до 30.04.2013р.; №14 терміном дії з 01.05.2013р. до 31.12.2013р.; 14/1 терміном з 01.05.2013р до 31.12.2013р. -№ 139 терміном з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. На протязі терміну дії вищевказаних договорів боржник частково виплачував суми пайової участі або не виплачував зовсім, тому станом на 31.12.2014р. перед КП «Гідропарк «Лузанівка» накопився борг у розмірі 69325,42грн. Раніше направлялись претензії щодо погашення заборгованості, яка утворилась на протязі 2-х років. Претензії від 13.08.2013р. №237/01-36 і №237/01-48; претензії від 03.10.2013р. №299/01-26 і № 299/01-28, а також останнє попередження в 2014 році від 28.08.2014р. №299. Також було направлено останнє попередження у вигляді претензії від 16.03.2015р. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.02.2012р. №64 встановлено розміри пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також, власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою». Згідно рішення Одеської міської ради від 20 квітня 2004р. «Про упорядкування діяльності комунальних підприємств на прибережній території», а також внесення змін до нього від 16.04.2013р. №3352-УІ, було встановлено тимчасові межи території, що обслуговуються комунальними підприємства: «Гідропарку «Лузанівка» - від урізу моря уздовж розважального комплексу «Малину, межею парку «Лузанівський», уздовж Миколаївської дороги до бази відпочинку «Сан-Марін» і урізу моря. Тобто, земельна ділянка, на якій розташований бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться на території КП «Гідропарк «Лузанівка». Підтвердження тому, є до додаток до акту встановлення і узгодження в натурі меж земельної ділянки КП «Гідропарк Лузанівка». Комунальне підприємство не веде підприємницьку діяльність, підприємство діє згідно чинного законодавства України, розпоряджень міського голови, рішень Одеської міської ради та виконавчого комітету, розпоряджень уповноваженого органу. Крім того, на балансі підприємства знаходяться інженерні мережі, будівлі споруди. Тому КП «Гідропарк «Лузанівка» є балансоутримувачем частини будівель на території КП «Гідропарк «Лузанівка», крім споруд та будівель, що знаходяться у приватній власності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси за результатами опрацювання інформації дирекції Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" щодо дотримання вимог суб'єктом господарювання Земельного та Водного кодексів України при використанні земель водного фонду для розміщення об'єктів рекреаційного призначення, встановлено наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований 09.01.2007р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської як фізична особа-підприємець, за номером запису 2556000000005384, код НОМЕР_1.

ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність на території Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка", що знаходиться на узбережжі Чорного моря за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 «а».

Згідно договору купівлі-продажу від 21.12.2005р., зареєстрованого за №5897 ОСОБА_3 на праві власності належать нежитлові приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 93,5кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 200кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.12.2005р.

Об'єкт розташований в пляжній зоні міста Одеси на узбережжі Чорного моря, що знаходиться на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського (територія Гідропарку «Лузанівка»).

Право власності належним чином зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 10.01.2006р., про що зроблено запис №3906 в книзі 50 неж-24, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №9524799 від 10.01.2006р.

В наступному цей об'єкт було реконструйовано власником і на даний час його площа складає 609,6кв.м, на земельній ділянці 451,3кв.м.

16.02.2012р. між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка"(підприємство) та СПД ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір №14 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, а саме: - стаціонарного об'єкту бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно якого підприємство здійснює заходи з благоустрою об'єктів, що утримують, а користувач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою.

За умовами п.1.2 договору, форма пайової участі користувача - грошова, розмір якої визначається згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків, затверджених відповідно до підпункту 2 пункту а ст.28 підпункту 1 пункту а ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів", рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. №1631-УІ „Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції", рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №64 від 16.02.2012р. „Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі для утримання об'єктів благоустрою".

Користувач сплачує щомісячну суму пайової участі, розмір якої визначено згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для утримання об'єктів благоустрою, вказаного в додатку №1 до даних договорів. (п.4.1. договору).

У відповідності до п. 7.1. договору, строк дії договору з 16.02.2012р. до 30.04.2012р.

Сторони згідно додатку №1 до договору погодили щомісячну суму коштів, які повинен був сплачувати відповідач позивачу за лютий-квітень 2012р.(1 місяць лютий 2012р. - 492,93грн., 2 місяць березень 2012р. 1021,06грн., квітень 2012р. - 1021,06 грн., а всього 2535,05грн.)

Зазначена сума сплачена відповідачем у повному обсязі.

Крім того, згідно додаткового погодження до договору №14 від 16.02.2012р. яке підписано сторонами 20.04.2012р. та додатку №2 до договору, строк дії договору продовжено з 01.05.2012р. до 30.04.2013р., додатково погоджено щомісячну суму коштів, які повинен був сплачувати відповідач позивачу на п'ять місяців з травня 2012р. по вересень 2012р. в сумі по 3403,54 грн., а з жовтня 2012р. по квітень 2013р. по 1021,06грн., а всього за додатковим договором 24165,12грн.

Проте, відповідач умови додаткового погодження до договору не виконав у повному обсязі, оскільки не сплатив позивачу суми пайової участі за договором №14 станом на час звернення з позовом до суду в розмірі 10846,72грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за договорами №57 на день звернення з позовом до суду становив 10846,72грн. (за травень 2012р.- 3403,54грн., за червень 2012р. - 3403,54грн., за липень 2012р. - 3403.54грн. та частково за вересень 2012р. - 636,10грн.).

28.08.2014р. Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" було надіслано відповідачу попередження за №299 щодо необхідності погашення боргів за договорами пайової участі, але відповідач відповіді не надав, борг не погасив.

Таким чином, не зважаючи на закінчення дії договору, ігноруючи нагадування орендодавця, відповідачем безпідставно не сплачено у строк суму за договором пайової часті, чим завдано певних збитків бюджету міста, що призвело до неможливості в повній мірі розпоряджуватись комунальним майном та виконувати накладені на комунальне підприємство функції з благоустрою території «Гідропарку «Лузанівка», заступник прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка", звернувся до суду з метою захисту інтересів держави з даною позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 10846,72грн. за договором пайової участі №14 від 16.02.2012р.

При цьому, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" про визнання договору №14 від 16.02.2012р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3 недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає про те, що 16.02.2012р. між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка"(підприємство) та СПД ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір №14 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, а саме: - стаціонарного об'єкту бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно якого підприємство здійснює заходи з благоустрою об'єктів, що утримують, а користувач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою.

Предметом договору є участь в утриманні об'єктів благоустрою, а саме стаціонарного об'єкту - бар ІНФОРМАЦІЯ_1, площею 232,8кв.м, а не тимчасової споруди.

Так у зустрічній позовній заяві зазначає про те, що вищевказаний Договір є недійсний, та протирічить ч. 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до якої, власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем, а відтак, є таким, що не створює будь-яких правових наслідків в силу приписів ст. 216 ЦК України.

Зі змісту договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 16.02.2012р. №14, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3, вбачається що він укладений не з власником стаціонарного об'єкту, та відносно не тимчасової споруди, а саме - нежитлового приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, в зустрічній позовній заяві позивач посилається на те, що на Договорі стоїть підпис не ОСОБА_3, а не встановленої особи, таким чином, на час укладення спірного правочину право власності на нежитлове приміщення СПД ОСОБА_3 не належало, договір був укладений від імені ОСОБА_3, особою, яка не мала права його укладати й укладений договір відносно капітальної, а не тимчасової споруди, що порушує ч. 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Більш того, у зустрічній позовній заяві зазначає про те, що бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований не на території, підвідомчій КП „Гідропарк „Лузанівка". Та взагалі КП „Гідропарк „Лузанівка" не є балансоутримувачем об'єкту благоустрою - Гідропарк „Лузанівка".

Відповідно до п 2. «Мета і предмет діяльності Підприємства» Статуту КП «Гідропарк «Лузанівка» передбачено, що Підприємство створене для задоволення міських, суспільних потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності, з метою отримання прибутку в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 5.3, вищевказаного Статуту зазначено, що джерелами формування майна Підприємства є: 5.3.1. Грошові і матеріальні внески Засновника; 5.3.2. Прибутки, одержані від реалізації продукції, послуг інших видів господарської діяльності; 5.3.3. Кредити банків та інших кредиторів; 5.3.4. Майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку. 5.3.5 Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

Таким чином отримання комерційним підприємством КП «Гідропарк «Лузанівка» грошових коштів в якості грошової компенсації пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків з власників нежитлових приміщень не передбачено Статутом підприємства та є неправомірною, в розумінні п.4 ст.15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів".

На підставі викладеного просить суд визнати договір №14 від 16.02.2012р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, укладений між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3 недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших право чинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, та умови додаткового погодження до договору не виконав у повному обсязі, бо не розрахувався з Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка", а саме: не сплатив суми пайової участі за договором №14 в розмірі 10846,72грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 10846,72грн. (за травень 2012р.- 3403,54грн., за червень 2012р. - 3403,54грн., за липень 2012р. - 3403.54грн. та частково за вересень 2012р. - 636,10грн.) є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, та підлягає судом задоволенню.

Відносно зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Як встановлено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною є обов'язковою умовою визнання його недійсним.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.1 ст.628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно норм ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільно-правових відносин, а саме свобода договору, яка наділяє осіб правом вільно вирішувати питання про укладення договору, про вибір контрагентів, про визначення умов договору.

Статтею 67 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так Законом України «Про благоустрій населених пунктів» не заборонено укладати договори з власниками нежитлового приміщення.

Також, ФОП ОСОБА_3 не надано доказів, що спірний об'єкт після неодноразових реконструювань набув статусу нерухомого майна, яке не є тимчасовою некапітальною спорудою.

Викладене свідчить про необґрунтованість доводів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, таким чином договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, та судом встановлено, що 16.02.2012р. між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3 було укладено договір №14 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою.

З матеріалів справи вбачається, що від імені СПД ОСОБА_3 було підписано договір ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності №ВМХ 447744 від 02.07.2010р., в межах своїх повноважень, а отже судом встановлено, що ОСОБА_8 мала право на підписання договору №14 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 16.02.2012р.

Таким чином договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, 09.06.15р. від ОМР надійшла заява (вх.№2-3222/15 від 09.06.15р.) про застосування строків позовної давності, згідно якої просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Так у заяві зазначає про те, що предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 16.02.2012р. №14, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та ФОП ОСОБА_3, а строк позовної давності стосовно визнання недійсним зазначеного договору сплинув 16.02.2015р. Натомість, позивач у своїй зустрічній позовній заяві взагалі не зазначив з яких підстав ним було пропущено строк позовної давності. Таким чином, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, це свідчить про те, що строк пропущено без поважних причин, що також підтверджується і в постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2014р. по справі №916/1926/14.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 16.02.2012р. між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка"(підприємство) та СПД ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір №14 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, тоді як фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду лише 26.05.2015р., на що звертає увагу Одеська міська рада.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, з аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який звернувся до господарського суду Одеської області з даним зустрічним позовом пропущений строк позовної давності.

Під час розгляду справи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не було надано доказів, правового обґрунтування, які б могли слугувати підставою для визнання договору недійсним чи задоволення його вимог, а отже посилання на недійсність договору на думку суду є безпідставні, та недоведеними, а тому не підлягає задоволенню вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" про визнання договору №14 від 16.02.2012р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3 недійсним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 10846,72грн. за договором пайової участі №14 від 16.02.2012р., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" про визнання договору №14 від 16.02.2012р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, укладеного між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та СПД ОСОБА_3 недійсним, не обґрунтована, матеріалами справи не підтверджена, тому задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65069, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-а, код ЄДРПОУ 30376928) заборгованість за договором пайової участі №14 від 16.02.2012р. у розмірі 10846(десять тисяч вісімсот сорок шість)грн.72коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65069, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, код отримувача ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) витрати по сплаті судового збору у сумі 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

4. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.07.2015р.

Суддя С.Ф. Гут