Рішення

від 20.07.2015 по справі 916/2486/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/2486/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлід"

про стягнення 82979,32грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Зінченко А.Ф. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 20.07.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Зінченко А.Ф. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлід" про стягнення заборгованості в сумі 84479,32грн. яка складається з основного боргу в сумі 48885,95грн., пені в розмірі 12164,37грн., 3% річних в сумі 799,16грн. та інфляційних витрат в розмірі 22629,84грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2015р. було порушено провадження по справі №916/2486/15 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

08.07.2015р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82979,32грн. яка складається з основного боргу в сумі 47385,95грн., пені в розмірі 12164,37грн., 3% річних в сумі 799,16грн. та інфляційних витрат в розмірі 22629,84грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлід" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 39А.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 20.07.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

07.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлід" (Покупець) був укладений договорі поставки №2/ОН (далі - договір).

Відповідно п.11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 07.08.2013р. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.11.2 договору).

Позивач зазначив, що оскільки від покупця не було письмових повідомлень про припинення дії договору, згідно п.11.2 договору, він автоматично пролонгований на кожний наступний рік. Тобто на момент розгляду справи в суді він є чинним.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний у порядку та строки, висловлені договором, передати у власність покупця нержавіючий металопрокат ( далі - товар), асортимент, кількість і ціна якого вказується у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями (п.2.1 договору).

Прийом товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами на складі у відповідності до умов поставки, згідно з діючим законодавством України та умовами договору (п.2.3. договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України: за кількістю - згідно із накладною, за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється.

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній (п.2.5 договору).

Розділом 3 договору передбачені умови оплати товару. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2 договору). Порядок розрахунків: покупець сплачує 100% вартості товару протягом 17 календарних днів після постачання товару (п.3.3 договору). Загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором за період його дії (п.3.4 договору). Покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, звірити стан розрахунків, а також оформити та підписати Акт звірки (п.3.5 договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 282176,05грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Оскільки товар був прийнятий особисто директором відповідача, довіреності на тримання товару не видавались.

Проте, відповідачем отриманий товар був оплачений частково в сумі 234790,10грн., в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 47385,95грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за договором №2/ОН від 07.08.2012р.. щодо розрахунку за отриманий товар, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №2/ОН від 07.08.2012р. в сумі 47385,95грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №2/ОН від 07.08.2012р., а саме не сплатив позивачу в повному обсязі вартість отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 12164,37грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за товар, що поставляється, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строків.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12164,37грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №2/ОН від 07.08.2012р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 799,16грн. та інфляційні витрати в сумі 22629,84грн. Розглянувши надані позивачем розрахуни трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлід" трьох відсотків річних в сумі 799,16грн. та інфляційні витрати в сумі 22629,84грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Запереченні відповідача до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Металлід" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 39А.; код:36611877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд.5; код:36441934) 47385 (сорок сім тисяч триста вісімдесят п'ять)грн. 95 коп. - основного боргу, 12164 (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири)грн. 37 коп. - пені, 799 (сімсот дев'яносто девять)грн. 16 коп. - 3% річних, 22629 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять дев'ять)грн. 84 коп. - інфляційних витрат та 1827 (одну тисячі вісімсот двадцять сім)грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 липня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна