Рішення

від 22.09.2009 по справі 1/233пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/233пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.09.09 р.                                                                                     Справа № 1/233пн                               

за позовом: Орендного підприємства “КВАНТ” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені у сумі 1 064 грн. 50 коп.

Суддя                                         З.П. Азарова

Представники

Від позивача: Кольчик Д.І. – представник, Кольчик О.І. – представник, Кривец О.С. – представник, Кольчик І.К. - директор

Від відповідача: Ходикін С.В. – представник

В засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ:                                      В судовому засіданні 16.09.2009р.

                                                               оголошено перерву

Орендне підприємство “КВАНТ” звернулось з позовом до Товариства з  обмеженою  відповідальністю  “Український  промисловий  банк” м. Київ в особі Донецької філії про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: виконати платіжні доручення №№ 29 від 11.02.2009р., 35,36,37,38 від 23.02.2009р., 44 від 24.04.2009р., 45 від 14.05.2009р., 46 від 24.06.2009р., 48 від 15.07.2009р., 49,50,51,52,53 від 22.07.2009р., 55 від 18.08.2009р., 56 від 18.08.2009р., заявку на видачу готівки на виплату заробітної плати за червень 2009р. у сумі 14 035 грн. 16 коп. від 22.07.2009р. та стягнення пені у сумі 1 064 грн. 50 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: договір банківського рахунку № 596 від 24.10.2008р., платіжні доручення №№ 29 від 11.02.2009р., 35,36,37,38 від 23.02.2009р., 44 від 24.04.2009р., 45 від 14.05.2009р., 46 від 24.06.2009р., 48 від 15.07.2009р., 49,50,51,52,53 від 22.07.2009р., 55 від 18.08.2009р., 56 від 18.08.2009р., заявку на видачу заробітної плати за червень 2009р. від 22.07.2009р., лист № 01-247 від 18.08.2009р., повідомлення про невиконання платіжного документа №№ 593 від 11.02.2009р., 677, 678, 679, 680 від 24.02.2009р., 681 від 27.04.2009р., 948 від 14.05.2009р., 682 від 15.05.2009р., 964 від 24.06.2009р., 683 від 25.06.2009р., 506 від 16.07.2009р., 684, 685, 686, 687, 688 від 22.07.2009р., 689 від 30.07.2009р.

В судовому засіданні 16.09.2009р. банк не надав відзив, а його філія заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що платіжні доручення та заявка на видачу готівки позивача були прийняті до виконання, але у зв'язку з відсутністю грошових коштів на кореспондентському рахунку головного управління банку платіжні доручення оприбутковані на позабалансовий рахунок, про що видані повідомлення. Крім того, постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009р.був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009р. до 21.07.2009р. та призначена тимчасова адміністрація банку строком на один рік. Постановою Національного банку України № 447 від 05.08.2009р. продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009р. по 21.01.2010р. Стаття 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” передбачає, що протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення  на  підставі  виконавчих

документів  та  інших  документів,   за  якими  здійснюється  стягнення,

та  вжиття  заходів,  спрямованих   на   забезпечення   такого  стягнення

відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  інші фінансові (економічні)  санкції  за  невиконання  чи   неналежне   виконання зобов'язань  перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач пояснив, що грошові кошти за спірними платіжними дорученнями взагалі не були списані з поточного рахунку позивача, незважаючи на наявність грошових коштів на його рахунку. Заявка на виплату заробітної плати за червень 2009р. на суму 21 035 грн. 16 коп. була виконана частково у сумі 7 000 грн. 00 коп. Невиданою залишена готівка у сумі 14 035 грн. 16 коп.

В судовому засіданні 16.09.2009р. оголошена перерву для надання додаткових доказів відповідачем. Вимоги суду виконані.

Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, яка не прийнята судом, оскільки вона подана в порушення вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до прийняття рішення позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Предметом позову є зобов'язання виконати конкретні платіжні доручення, які не були виконані відповідачем до пред'явлення позову. Позивач у заяві просить виконати додаткові платіжні доручення, які не були заявлені у позовній заяві. До того ж вони були ініційовані після пред'явлення позову.

Розглянувши  матеріали  справи,  додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд  встановив,  що 24.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії та Орендне підприємство “КВАНТ” уклали договір банківського рахунку № 596, згідно якому банк зобов'язався відкрити поточний рахунок у національній валюті та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання, і здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України в т.ч. до нормативно-правових актів Національного банку України та умов договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору банк зобов'язався своєчасно здійснювати зарахування грошових коштів на рахунок клієнта, своєчасно виконувати розпорядження клієнта на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення, надавати клієнту на наступний робочий день після проведення банківської операції виписки за рахунком з доданням необхідних документів.

На виконання умов договору позивач, який є клієнтом банку, передав банку для здійснення переказу готівки отримувачам платіжні доручення №№ 29 від 11.02.2009р. на суму 1 782 грн. 08 коп., 35 від 23.02.2009р. на суму 77 грн. 00 коп., 36 від 23.02.2009р. на суму 50 грн. 00 коп., 37 від 23.02.2009р. на суму 73 грн. 00 коп., 38 від 23.02.2009р. на суму 2 000 грн. 00 коп., 44 від 24.04.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 45 від 14.05.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 46 від 24.06.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 48 від 15.07.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 49 від 22.07.2009р. на суму 400 грн. 00 коп., 50 від 22.07.2009р. на суму 136 грн. 38 коп., 51 від 22.07.2009р. на суму 103 грн. 00 коп.,  52 від 22.07.2009р. на 100 грн. 00 коп., 53 від 22.07.2009р. на суму 3 499 грн. 27 коп., 55 від 18.08.2009р. на суму 200 000 грн. 00 коп., 56 від 18.08.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., заявку на видачу заробітної плати за червень 2009р. від 22.07.2009р. на суму 21 035 грн. 16 коп.

З наданих копій платіжних доручень, що банк прийняв їх до виконання, про що свідчить штамп банку, тому слід вважати, що грошові кошти на рахунку позивача були достатніми для здійснення розрахункових операцій. Однак платіжні доручення не були виконані, заявка на виплату заробітної плати була виконана частково у сумі 7 000 грн. 00 коп., тому позивач вважає, що ці дії порушують права клієнта і він пред'явив позов, який підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8.2 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнтів, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження. Банки та клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання. Пункт 3 статті 1068 Цивільного кодексу України також встановлює, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 24.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” зазначено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання. Крім того відповідно до п. 22.9 вказаного Закону банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банку кредиту. В судовому засіданні встановлено, що на момент ініціювання переказу на рахунку клієнта грошові кошти були достатніми.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 договору передбачено, що клієнт має право: безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України; за умови наявності коштів на рахунку отримувати готівкові кошти у межах попередньо поданої заявки та надання відповідних документів у випадках, передбачених чинним законодавством України; вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених договором послуг.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність. Банк порушив умови договору, не виконав доручення клієнта та заявку на виплату заробітної плати у повному обсязі при наявності його грошових коштів на рахунку.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Оскільки кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку, належать йому (клієнту) на праві власності, то вони підлягають конституційному захисту як об'єкт права власності.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що на грошові кошти за спірними платіжними дорученнями про зняття готівки та на заявку на виплату заробітної плати розповсюджується дія мораторію, введеного Правлінням Національного банку України з 21.01.2009р. до 21.07.2009р. та продовженим до 21.01.2010р.,  оскільки платіжні доручення про зняття готівки позивача були прийняті банком до виконання, грошові кошти  не були  списані  з  рахунку  і не направлялися до Розрахункової палати Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”  м.  Київ.  Тимчасовий   адміністратор   банку  не скористався наданим йому статтею  80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” правом припиняти будь-які банківські операції. Відповідач не надав суду такого розпорядження тимчасового адміністратора. Крім того, відповідно до статті 2 вищезазначеного Закону мораторій  -  зупинення  виконання  банком  зобов'язань перед кредиторами   та   зобов'язань   щодо  сплати  податків  і  зборів (обов'язкових  платежів)  та  зупинення  заходів,  спрямованих  на забезпечення  виконання  цих  зобов'язань. У даній справі предметом спору є невиконання банком розрахункової операції клієнта при наявності у нього грошових коштів на рахунку. Тому, на думку суду, застосування мораторію не впливає на зобов'язання банку з проведення розрахункових операцій при наявності грошових коштів у клієнта за відсутністю розпорядження тимчасового адміністратора про припинення операцій. Банк відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, зобов'язавшись виконувати доручення клієнта про здійснення платежів, як повірений клієнта, не виконав свої обов'язки і клієнт правомірно звернувся з позовом.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договором банківського рахунку сторони передбачили, що вони дотримуються вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України. За приписами статті 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, який є центральним банком України і його правовий статус визначається Законом України “Про Національний банк України”. Статтею 56 вказаного Закону закріплено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, вони є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти вказаного банку видаються у формі постанов його Правління, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлена відповідальність банків при здійсненні переказу. Так, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ та строків завершення переказу, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дня порушення до дня виконання зобов'язань, але в сумі, що не перевищує 1 % суми платежу у разі порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ коштів.

Разом з тим, стаття 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що у разі оголошення мораторію банк не відповідає  за  невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань. За змістом статті цієї норми на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за невиконання банком зобов'язань щодо виконання платіжних доручень клієнта за договором банківського рахунка, не підлягають стягненню, оскільки на час розгляду справи діє мораторій. З моменту закінчення дії  мораторію  на  задоволення  вимог кредиторів, що передбачено статтею 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” неустойка (штраф,  пеня),  а також суми завданих збитків, які банк  зобов'язаний  відшкодувати кредиторам за    грошовими зобов'язаннями,  можуть  бути  заявлені  до сплати в розмірах,  що існували на дату введення мораторію,  якщо інше не передбачено цим Законом. Вказане свідчить про те, що позовні вимоги до банку про стягнення штрафних санкцій та збитків можуть бути пред'явлені тільки після відміни мораторію. Тому безпідставними є позовні вимоги про стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань, які пред'явлені в період дії мораторію.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                          В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Орендного підприємства “КВАНТ” задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357325, свід. пл. ПДВ № 35482036, НБ 216341, Індивідуальний податковий № 193573226650) в особі Донецької філії (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 93, МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084, Свід. Пл. ПДВ № 32482036), а саме:  виконати платіжні доручення Орендного підприємства “КВАНТ” (83001, м. Донецьк, пр. Гурова, 2, п/р 26001060287282 у Донецькому РУ “Приватбанк”, МФО 335496, код ЄДРПОУ 04726372) №№ 29 від 11.02.2009р. на суму 1 782 грн. 08 коп., 35 від 23.02.2009р. на суму 77 грн. 00 коп., 36 від 23.02.2009р. на суму 50 грн. 00 коп., 37 від 23.02.2009р. на суму 73 грн. 00 коп., 38 від 23.02.2009р. на суму 2 000 грн. 00 коп., 44 від 24.04.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 45 від 14.05.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 46 від 24.06.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 48 від 15.07.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., 49 від 22.07.2009р. на суму 400 грн. 00 коп., 50 від 22.07.2009р. на суму 136 грн. 38 коп., 51 від 22.07.2009р. на суму 103 грн. 00 коп.,  52 від 22.07.2009р. на 100 грн. 00 коп., 53 від 22.07.2009р. на суму 3 499 грн. 27 коп., 55 від 18.08.2009р. на суму 200 000 грн. 00 коп., 56 від 18.08.2009р. на суму 1 589 грн. 88 коп., заявку від 22.07.2009р. на видачу готівки на виплату заробітної плати за червень 2009р. в сумі 14 035 грн. 16 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк” (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26) в особі Донецької філії (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 15, к/рах 3901701335924 в ТОВ “Укрпромбанк” м. Київ, МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084) на користь Орендного підприємства “КВАНТ” (83001, м. Донецьк, пр. Гурова, 2, п/р 26001060287282 у Донецькому РУ “Приватбанк”, МФО 335496, код ЄДРПОУ 04726372) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення  оголошено у засіданні та набирає  законної сили після закінчення десятиденного  строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя