Рішення

від 21.07.2015 по справі 922/3658/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 922/3658/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ", м. Харків до Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків про стягнення 370388,57 грн. за участю представників:

позивача - Топчий Л.І., довіреність № 1 від 05.01.2015 року;

відповідача - Бабанських-Коц Л.А., довіреність № 32-20-14-17661/0/9-14 від 23.12.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ", м. Харків (позивач) 23.06.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків про стягнення 370388,57 грн., що складається з: 209884,50 грн. основного боргу за Договором б/н від 29.11.2013 р., 157381,68 грн. індексу інфляції та 3122,39 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати та 22,56 грн. поштових витрат. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем, в порушення своїх зобов'язань за вищевказаним Договором б/н від 29.11.2013 р. несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з проведення інвентаризації земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Богодухівського, Вовчанського та Харківського районів Харківської області, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась вищевказана сума заборгованості. В якості правових підстав даного позову позивач посилається, зокрема, на приписи статей 15, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3658/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 липня 2015 року о 12:40.

20.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли письмові пояснення та правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 28938) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

20.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28839) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

21.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 29195). Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених в позовній заяві.

Враховуючи, що матеріали господарської справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим господарська справа № 922/3658/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

На підставі Постанови Кабінету міністрів України № 513 від 23.05.2012 р. "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" зі змінами та доповненнями, 29 листопада 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" (виконавцем) та відповідачем - Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (замовником) було укладено Договір б/н (далі-Договір) (т.с. І а.с. 11-13), у відповідності до умов п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере зобов'язання надати послуги інженерні: інвентаризація земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Богодухівського, Вовчанського та Харківського районів Харківської області (код згідно з ДК 016-2010 71.12.1) загальною площею 1500,00 га (далі-послуги), відповідно до Технічного завдання, викладеного в Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з умовами п.3.1 вищевказаного Договору вартість послуг за цим Договором складає 299835,00 грн., в тому числі ПДВ - 49972,50, відповідно до Акцептованої замовником пропозиції конкурсних торгів виконавця з надання послуг, визначених п. 1.1 цього Договору.

У відповідності до календарного плану, який є додатком №2 до вищевказаного Договору від 29.11.2013 р., строки надання послуг та порядок розрахунків визначені в два етапи:

- 1 етап - підготовчі та польові роботи, термін виконання - до 13 грудня 2013 р., сума до сплати - 209884,50 гривень;

- 2 етап - камеральні роботи, термін виконання - до 20 грудня 2013 р., сума до сплати - 89950,50 гривень.

Всього - 299835,00 грн. (т.с. І зворотній а.с. 15).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що замовник здійснює оплату за надані послуги виконавцю не пізніше 10 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, за умови надходження замовнику з Державного бюджету коштів на оплату цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за зазначеним вище Договором від 29.11.2013 р. належним чином та у повному обсязі у відповідності до календарного плану на суму 299835,00 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що 12.12.2013 року листом за № 1212/1 позивач інформував відповідача про закінчення виконання підготовчих та польових робіт, передбачених першим етапом Календарного плану, у зв'язку із чим, направив останньому для підписання відповідні акти приймання - передачі наданих послуг, які були підписані відповідачем лише 20.12.2013 року.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивачем наголошено про те, що з огляду на закінчення виконання камеральних робіт, передбачених другим етапом Календарного плану позивач інформував відповідача відповідними листами від 19.12.2013 р. за вих. №№ 1912/1, 1912/2, 1912/3, 1912/4, разом з вказаними листами відповідачу були направлені акти приймання - передачі технічної документації від 19.12.2013 року та акти приймання - передачі наданих послуг, які були підписані відповідачем 20.12.2013 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, факт надання послуг за спірним Договором від 29.11.2013 р. підтверджується підписаними між сторонами без будь - яких зауважень та претензій та скріпленими печатками актами приймання - передачі наданих послуг (т.с. І а.с. 16-25).

Результати послуг, а саме: розроблені технічні документації по відповідним районам у розрізі сільських рад, були передані позивачем відповідачу. Даний факт підтверджується відповідними актами, які наявні в матеріалах справи (т.с. І а.с. 26-29).

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.32 Закону України "Про землеустрій", передбачено, що розробники документації із землеустрою зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Позивачем вищезазначені матеріали були передані до Фонду, про що свідчать вищевказані акти приймання-передачі.

З огляду на умови вже згаданого вище п.4.2. Договору, замовник здійснює оплату за надані послуги не пізніше 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг, за умови надходження замовнику з Державного бюджету коштів на оплату цих послуг.

Однак, відповідач, оплату виконаних позивачем послуг у встановлений п. 4.2. Договору своєчасно та в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 209884,50 грн.

У зв'язку з наявною заборгованість та з метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 3001/3 від 30.01.2015 р., в якій повідомив останнього про наявну заборгованість з проханням її погасити.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач, у своїй відповіді Листом від 30.01.2015 р. за вих. № 32-20-14-4415/0/9-15 наявну перед позивачем заборгованість в розмірі 209884,00 грн. визнав та гарантував її погашення після отримання затвердженого кошторису на 2015 рік та після надходження коштів для виконання зазначених зобов'язань (т.с. І а.с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості, між сторонами було складно та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків (т.с. І а.с.30), з якого вбачається, що станом на 01.01.2015 року кредиторська заборгованість відповідача на користь позивача склала 209884,50 гривень.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а також те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 209884,50 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення з відповідача 157381,68 грн. інфляційних втрат та 3122,39 грн. 3% річних, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань позивачем визначений вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 3122,39 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 157381,68 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених останнім у відзиві на позовну заяву стосовно визначення строку виконання грошового зобов'язання відповідачем, суд зазначає про наступне.

Головне управління Держземагенства у Харківській області є територіальним органом Держаного агентства земельних ресурсів України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядження бюджетними коштами здійснюється останнім виключно на підставі вимог бюджетного законодавства.

Так, Договір б/н від 29 листопада 2013 року сторонами було укладено на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 513 від 23.05.2012 р. "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" зі змінами та доповненнями.

Згідно з ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими кошторисами.

Умовами пункту 1.2. спірного Договору від 29.11.2013 р. передбачено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У разі зменшення обсягів закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків, сторони зобов'язуються внести зміни до договору, а замовник - прийняти та оплатити фактично надані послуги.

Таким чином, відповідач, як замовник та розпорядник бюджетних коштів, знав про реальне фінансування видатків та мав право зменшити обсяги закупівлі послуг або призупинити їх, але з його боку таких дій вчинено не було.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від обов'язку оплати отриманого відповідачем товару, з огляду на позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446. Так, Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Щодо стягнення з відповідача 22,56 гривень поштових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

У відповідності до абзацу 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Крім того, у справі "Суханов та Ільченко проти України", Європейський суд з прав людини у рішення від 26.06.2014 року по вказаній справі зазначив про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що направлення копії позовної заяви та додатків до неї є обов'язком позивача в розумінні статті 56 ГПК України, наявність доказів, покладених в обґрунтування поштових витрат, зокрема поштовий чек на вказану суму та опис поштового вкладення від 22.06.2015 р., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 22,56 грн. поштових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в даному разі на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Держземагенства у Харківській області (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16, код ЄДРПОУ: 38385479, р/р №35214003005237 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ: 34015360, р/р №26004060098505 у відділенні №1 ХГРУ "ПриватБанк" м. Харків, МФО 351533) - 209884,50 грн. заборгованості за Договором б/н від 29.11.2013 р.;157381,68 грн. інфляційних втрат; 3122,39 грн. 3 % річних; 22,56 грн. поштових витрат та 7407,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв