Рішення

від 22.09.2009 по справі 4779-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4779-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2009Справа №2-2/4779-2009

за позовом  СПД  Стрюкова Володимира Васильовича (Херсонська обл.,  Нижнесерогозський р-н, с.Нижні Торгаі, вул.Мишкурова, 97)                  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контим" (АР Крим, м.Красноперкопськ, вул..Чапаєва, 27, кв.2)

про стягнення 204 000,00 грн.  

                                                                                                           Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Стрюков В.В. – СПД, св.-во у справі.

Від відповідача:  не з'явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення  204 000,00грн заборгованості за надані послуги.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір №1/09 від 14.01.2009р про надання послуг на надання інформаційної, консультативної та іншої інтелектуальної допомоги для складення бізнес – проекту та безпосереднє складення бізнес – проекту по подальшому розвитку та розширенню мережі споживачів продукції (кальцинованої соди, щебеню, металопрокату) з метою збільшення обсягів продаж і розмірів бізнесу відповідача. Позивачем на виконання умов договору була повністю здійснена передбачена договором робота на загальну суму 210 000,00грн, тоді як відповідач у порушення умов договору лише частково оплатив надані позивачем послуги, а саме сплатив 6 000,00грн, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 204 000,00грн, яка погашена не була, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

22 вересня 2009 року до суду від відповідача надійшов відзив №32 від 21.9.2009р, відповідно до якого ТОВ "Контим" позовні вимоги визнає у повному об'ємі та просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник  відповідача  у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому рахунку відзив на позовну заяву, не надав,  хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст..901 ЦК України).

Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Між ТОВ «Контим», як замовником, та СПД  Стрюковим Володимиром Васильовичем, як виконавцем, був укладений договір про надання послуг №1/09 від 14.01.2009р, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання інформаційної, консультативної та іншої інтелектуальної допомоги для складення бізнес – проекту, а також безпосереднє складення бізнес – проекту по подальшому розвитку та розширенню мережі споживачів продукції (кальцинованої соди, щебеню, металопрокату) з метою збільшення обсягів продаж і розмірів бізнесу замовника.

Розмір та порядок оплати послуг передбачений розділом 4 договору, відповідно до якого за надані послуги та підготовку документів,, організацію проведення робіт, пов'язаних з виконанням умов договору, виконавцю сплачується сума відповідно до атів виконаних робт підписаних сторонами та пред'явлених рахунків за надані послуги у розмірі 5% від суми обґрунтовано розрахованого економічного ефекту, підкріпленого розрахунками бізнес – проекту,при цьому мінімальна вартість виконаних робіт (без врахування здійснених витрат) повинна складати не менш ніж 30 мінімальних зарплат,встановлених законодавством  на момент складення акту виконаних робіт. У продовж 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт замовник сплачує виконавцю суму відповідно до пред'явленого рахунку (п.4.1, 4.2.1 договору).

Позивач у виконання умов договору у повному об'ємі виконав передбачені договором роботи. Відповідач прийняв складений позивачем бізнес – проект з економічними  розрахунками й дослідженням ринку на паперовому носії – 135 аркушів. Сторони підтвердили розрахункову суму економічного ефекту (близько 5 000 000,00грн щорічного доходу) і сума винагороди, що підлягає оплаті позивачу в розмірі 210 000,00грн без ПДВ.

Відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт від 29.4.2009р. сторони підтвердили виконані роботи у повному об'ємі, якісно та у встановлений строк.

На підставі викладеного, позивач пред'явив відповідачу рахунок №1 від 06.5.2009р на суму 210 000,00грн.

Відповідач у порушення умов договору  свої зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг належним чином не виконав, не здійснив повну оплату за виконані робота, а лише, відповідно до рахунку, який знаходиться у матеріалах справи, 07.7.2009р сплатив 6 000,00грн, в результаті чого  на момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем склалася заборгованість у сумі 204 000,00грн, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом на  13.7.2009р підписаним сторонами.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 204 000,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок. Більш того, відповідно до відзиву відповідача №32 від 21.9.2009р на позовну заяву, відповідач повністю визнав наявність вказаної заборгованості.

Таким чином, позов  про стягнення 204 000,00грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

Позивачем при зверненні з позовом до суду не в повному об'єму були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому що відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. №825, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  по господарським справам сплачуються  у  розмірі 236,00грн, тоді як СПД Стрюковим В.В.  відповідно до квитанції №0391001086 від 01.9.2009р. сплачено 118,00грн. у зв'язку з чим з позивача підлягає стягненню у бюджет недосплачене державне мито.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 24.9.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти відзив відповідача №32 від 21.9.2009р на позовну заяву.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Контим" (АР Крим, м.Красноперкопськ, вул..Чапаєва, 27, кв.2, ЄДРПОУ 33958991, р/р 26009054905185 у КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436) на користь СПД  Стрюкова Володимира Васильовича (Херсонська обл.,  Нижнесерогзський р-н, с.Нижні Торгаі, вул.Мишкурова, 97, ЄДРПОУ 2693618271, р/р 26051054903243 у КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436) 204000,00грн боргу, 2 040,00грн державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Стягнути з СПД  Стрюкова Володимира Васильовича (Херсонська обл.,  Нижнесерогзський р-н, с.Нижні Торгаі, вул.Мишкурова, 97, ЄДРПОУ 2693618271, р/р 26051054903243 у КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436) у доход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)  118,00 грн. витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.