Рішення

від 23.07.2015 по справі 903/508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 р. Справа № 903/508/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ковель Волинської області

до приватного підприємства "Пелікан ДС", м. Херсон

про стягнення 13679, 24 грн.

представники сторін в засідання суду не прибули

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Пелікан ДС" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 8500 грн., пеню в розмірі 5179,24 грн. та послуги за надання правової допомоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові.

07.07.2015 року до суду повернулася ухвала від 01.07.2015р. про прийняття справи до розгляду, яка була направлена на юридичну адресу приватного підприємства "Пелікан ДС", з поміткою поштового підприємства "нет такой организации".

Відповідач в засідання суду не з'являвся, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи.

Ухвала про прийняття справи від 01.07.2015 року, направлена відповідачу у встановленому порядку за адресою реєстрації: 73008, Херсонська область, м.Херсон, вул.Ладичука, 150, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.05.2015 року.

Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач, з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісного користування належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 06.02.2012 р. було укладено договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1/12 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.) даний договір визначає взаємовідносини між позивачем та відповідачем, при організації і виконанні міських, міжміських і міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу.

Відповідно до п. 1.5. договору, в кожному конкретному випадку особливості перевезення вантажу узгоджуються сторонами шляхом підписання заявок на перевезення вантажу автотранспортом, котрі є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2012 р. сторонами було підписано транспортну заявку № 1 на перевезення вантажу по маршруту Познань (Польща) - Луцьк (Україна). Вантаж отримано замовником 14.02.2012 р. за місцем призначення.

Матеріали справи свідчать про те, що до договору були укладені додаткова угода від 30.12.2013 р. про продовження строку дії договору та додаткова угода № 2 від 17.03.2014 р. (далі іменуються "Угода 2") і додаткова угода № 3 від 13.04.2014 р. (надалі іменуються "Угода 3") відповідно до яких, сторони змінювали редакцію розділу 2 договору, що передбачав вартість мийки цистерн (тари, в якій здійснювалося перевезення вантажу), надалі разом іменуються "Угоди".

Пунктом 3.2. договору, сторони узгодили, що відповідач повинен розрахуватися із позивачем шляхом безготівкового розрахунку протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінали документів (рахунок-фактура № 3/12 від 14.02.2012 р., акт № 03/12 здачі-приймання робіт від 14.02.2012 р., міжнародна товарно-транспортна накладна) були направлені на адресу відповідача, які останній отримав 29.03.2015 р., що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8500 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію від 31.07.2014 року з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 8500 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав доказів добровільного погашення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, атому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.7. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості послуг позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ від суми заборгованості.

У зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за договором позивач нарахував відповідачу пеню за період з 10.04.2012 по 03.05.2015 в сумі 5179,24 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні про стягнення пені суд підлягають частковому задоволенню у сумі 630,53 грн., перерахувавши пеню за період з 10.04.2012 р. по 07.10.2012 р. за 181 днів або шість місяців відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально частково було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доказів на підтвердження надання правової допомоги (договір надання правової допомоги сторони, докази сплати за надання правової допомоги) суду не надано.

Таким чином, понесені позивачем витрати за надання правової допомоги належними доказами не підтверджено, а тому задоволенню не підлягають.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Пелікан ДС" (73008, м. Херсон, вул. Ладичука, 150, код ЄДРПОУ 36402209) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у відділенні "Ковельський філіал" ВГРУ Приватбанк, МФО 303440, код НОМЕР_1) - 8500 грн. 00коп. основного боргу, 630,53 грн. пені та 1219 грн. 47коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2015р.

Суддя В.П.Ярошенко