Рішення

від 21.09.2009 по справі 57/230-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/230-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                            Справа № 57/230-09

вх. № 7162/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Представник позивача - Холодов Л.Ю., дов. від 08.09.09р.

Представник  відповідача - Караваєв О.О. - заступник начальника юридичного відділу, дов. №66 від 18.03.09р.   

розглянувши справу за позовом Селянського (фермерського) господарства"Славутич", с. Сахновщина  

до  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків  

про визнання договору оренди продовженим

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Селянське (фермерське) господарство „Славутич” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати продовженою дію договору оренди № 3546-Н/166 від 20.02.2008 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (відповідачем) та Селянським (фермерським) господарством „Славутич” (позивачем) на два роки до 20.02.2011 року на умовах передбачених договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він належним чином виконує свої зобов'язання за договором, тому у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” має переважне право на укладання договору оренди на новий термін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 вересня 2009 року об 11:45 год.

У призначеному 21 вересня 2009 року судовому засіданні позивач позов підтримував у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у призначеному судовому засіданні просить покласти вирішення даного спору по суті на розсуд суду, проте через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву (вх. № 22838 від 21.09.2009 року), в якому зазначив, що в діях Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області  відсутні порушення чинного законодавства, а питання продовження договору оренди повинно вирішуватись у відповідності з вимогами ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, згідно якої у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 лютого  2008 року, з метою приведення діючого договору оренди № 166 від 01.07.2004 року до господарського кодексу України, укладено додаткову угоду, відповідно до якої, сторони домовились викласти договір № 166 від 01.07.2004 року у новій редакції: договір оренди № 3546-Н/166 від 20.02.2008 року (далі –договір), згідно з яким орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області (далі відповідач) передав, а орендар – Селянське (фермерське) господарство „Славутич” (далі - відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – нежитлове приміщення площею 360,0 кв.м, за адресою: Харківська обл.., смт Сахновщина, вул.. Південовокзальна,45, що перебуває на балансі Головного управління МНС України в Харківській області (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 20.09.2007 року становить 13900 грн. Майно передавалось в оренду з метою зберігання сільськогосподарської продукції (розміщення складу).

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами та балансоутримувачем  20 лютого 2008 року та скріпленим їх печатками.

Пунктами 10.1, 10.3 договору передбачено, що договір укладено на один рік, що діє з 20 лютого 2008 року по 20 лютого 2009 року включно, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін.

Проте, як вказує позивач, на протязі дії договору оренди, позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки орендаря, після закінчення строку договору він продовжує користуватися орендованим майном, та сплачувати орендні платежі; повідомлення про припинення договору оренди від орендодавця (відповідача) у місячний термін після закінчення строку дії договору не отримував, отже, на думку позивача, договір вважається продовженим  на новий строк. Однак відповідачем факт продовження договору не визнається, він посилається на необхідність проведення конкурсу та укладання нового договору. Позивач  вважає посилання відповідача щодо продовження терміну дії договору №  3546-Н/166 від 20 лютого 2008 року на конкурсних засадах неправомірними, оскільки позивач є належним користувачем орендованих приміщень, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

          Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором. Аналогічні за змістом норми містяться в частині 4 статті 284 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ”.

Матеріалами справи доведено, що відповідач у встановлений законом місячний термін після закінчення терміну дії договору не надав відповідачу заяви про припинення договору оренди № 3546-Н/166 від 20 лютого 2008 року, в зв'язку з чим, суд сприймає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного договору  продовженим на  два роки до 02 лютого 2011 року.

До того ж, суд критично ставиться до заперечень відповідача, що продовження договорів оренди державного та комунального майна у 2009 року здійснюється на конкурсних засадах, з огляду на таке:

Підстави та порядок оголошення конкурсу на оренду державного майна регулюються статтею 7, частиною 7 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ” та наказом Фонду державного майна України №2149 (із змінами) “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна ” згідно яких, на конкурсних засадах  орендар визначається орендодавцем лише за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб.

У відзиві на позовну відповідач посилається лише на ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, проте матеріалами справи  спростовано наявність у нього передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна” підстав для оголошення конкурсу на оренду зазначеного державного майна.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 (пунктом 5.4) визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому зазначеним  законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок —скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

За таких обставин, господарський суд вважає про відсутність у відповідача передбачених  Законом України “Про оренду державного та комунального майна” підстав для оголошення конкурсу на оренду державного майна: нежитлового приміщення площею 360,0 кв.м, за адресою: Харківська обл.., смт Сахновщина, вул.. Південовокзальна,45, що перебуває на балансі Головного управління МНС України в Харківській області.

У відповідності з ч. 3 ст. 17 цього ж Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

За змістом  ч. 1 ст. 17 Закону  України “Про оренду державного та комунального майна” термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом  1 наказу Фонду державного майна України  №1821 від 29.06.2005 р. “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна” , запроваджено мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за  умови якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 10.06.2009 року № 1498 – V змінено частину 4 статті 73, яка викладена в наступній редакції: „Орендар, який належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більш ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна”.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивач  належним чином виконував свої обов'язки орендаря, дані про можливе використання  відповідачем зазначеного майна для власних потреб відсутні, тому позивач - Селянське (фермерське) господарство „Славутич” має переважне право на укладення договору оренди державного майна: нежитлове приміщення площею 360,0 кв.м, за адресою: Харківська обл.., смт Сахновщина, вул.. Південовокзальна,45, що перебуває на балансі Головного управління МНС України в Харківській області на новий запропонований ним термін.

Враховуючи вказані обставини,  вищезазначені норми чинного законодавства, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, що спростовує викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання продовженою дію договору оренди № 3546-Н/166 від 20 лютого 2008 року до 20 лютого 2011 року, на умовах передбачених договором, згідно з яким, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, ЄДРПОУ 23148337) передало, а Селянське (фермерське) господарство „Славутич” (64501, Харківська обл.., Сахновщинський район, с. Сахновщина, вул.. Орджонікідзе, 7, кв.1, код ЄДРПОУ 30959861) прийняло у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 360,0 кв.м, за адресою: Харківська обл.., смт Сахновщина, вул.. Південовокзальна,45, що перебуває на балансі Головного управління МНС України в Харківській області, правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193, 202, 284, 291 Господарського кодексу України, ст..ст. 6, 11, 15, 16, 283, 509, 525, 526, 598, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 764 Цивільного кодексу України, ст.. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 43-1,43-3,44, 47-49, 68, 82-85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати продовженою дію договору оренди № 3546-Н/166 від 20 лютого 2008 року, на умовах передбачених договором, згідно з яким, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, ЄДРПОУ 23148337) передало, а Селянське (фермерське) господарство „Славутич” (64501, Харківська обл.., Сахновщинський район, с. Сахновщина, вул.. Орджонікідзе, 7, кв.1, код ЄДРПОУ 30959861) прийняло у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 360,0 кв.м, за адресою: Харківська обл.., смт Сахновщина, вул.. Південовокзальна,45, що перебуває на балансі Головного управління МНС України в Харківській області на два роки до 20 лютого 2011 року.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 24 вересня 2009 року

справа № 57/230-09