Рішення

від 21.07.2015 по справі 925/959/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 925/959/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участі представників сторін: позивача - Григор'єва М.І. за довіреністю, відповідача - Суденка А.М. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплектуніверсал» до товариства з обмеженою відповідальністю «Акведук», про стягнення 132 267 грн. 66 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплектуніверсал» звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Акведук» (далі - відповідач) про стягнення 72615 грн. 00 коп. основного боргу з оплати вартості отриманого товару, 53728 грн. 13 коп. відшкодування втрат від інфляції, 5924 грн. 13 коп. 3% річних від простроченої суми, що разом складає 132267 грн. 66 коп., та відшкодування судових витрат.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (вх. № 17473 від 20.07.2015 року), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з мотивів безпідставності і необгрунтованості позовних вимог, а саме: умовами договору поставки сторони цього договору не встановили порядок і строки оплати товару, вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про термінове виконання зобов'язання оплатити товар позивач не направляв, тому термін виконання як зобов'язання щодо сплати основного боргу, так і відшкодування інфляційних втрат і 3% річних за його прострочення не настав; крім того, за умов договору поставки спірне зобов'язання відповідача не є грошовим, тому за його порушення не можуть застосовуватись наслідки, передбачені ст. 625 ч. 2 ЦК України.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовував посиланням на невірне тлумачення норм законодавства представником відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Із видаткових накладних № 116 від 10.08.2012 року на суму 122250 грн., № 129 від 20.08.2012 року на суму 142625 грн., № 130 від 29.08.2012 року на суму 102600 грн., № 131 від 31.08.2012 року на суму 102600 грн., № 134 від 31.08.2012 року на суму 112660 грн., № 137 від 03.09.2012 року на суму 246240 грн., № 181 від 28.09.2012 року на суму 3900 грн. вбачається, що у період серпня - вересня 2012 року позивач, як постачальник, поставив відповідачу, як покупцю, товар (мінеральні добрива NPK, амофос і контейнери КМР-1,0) на загальну суму 832 875 грн. 00 коп. (а.с.11-17).

Згідно з поясненнями представника позивача в засіданні суду і виписками із його банківського рахунку від 09.08.2012 року на суму 122250 грн., від 16.08.2012 року на суму 244500 грн., від 23.08.2012 року на суму 102600 грн., від 31.08.2012 року на суму 112660 грн., 12.09.2012 року на суму 25650 грн., від 13.09.2012 року на суму 51300 грн., від 18.09.2012 року на суму 25650 грн., від 20.09.2012 року на суму 25650 грн., від 23.10.2012 року на суму 50000 грн., відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 760260 грн. (а.с.18-26). Заборгованість становить 72615 грн. і складається із недоплати по видатковій накладній № 137 від 03.09.2012 року на суму 68715 грн. і неоплати по видатковій накладній № 181 від 28.09.2012 року.

23.11.2012 року позивач за вих. № 23/11-1 направив відповідачу лист, у якому вказав на наявність загальної заборгованості в сумі 72615 грн. та просив перерахувати вказані кошти на його рахунок (а.с. 27).

09.02.2015 року позивач за вих. № 090215-1 повторно засобами поштового зв'язку направив відповідачу вимогу, у якій вказав на наявність заборгованості в сумі 72615 грн. та вимагав її сплатити у семиденний термін (а.с. 28-29, 30-31).

Вимоги позивача про сплату спірної суми заборгованості відповідач не виконав.

На виконання вимог ухвали суду позивач 10.06.2015 року звернувся до відповідача з проханням звірити взаємні розрахунки та підписати акт звірки взаєморозрахунків, лист-прохання і доданий до нього акт звірки взаєморозрахунків позивача на суму заборгованості 72615 грн. відповідач отримав 16.06.2015 року, проте викладені в акті взаєморозрахунки не погодив, акт не підписав і позивачу не повернув, листом повідомив про неможливість підписання акту і вияснення остаточної суми розбіжностей внаслідок відсутності у відповідача фінансових та господарських документів по даним угодам (а.с. 63-66, 70).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу, який сторонами у формі єдиного документа не укладався, а доказами його укладення і часткового виконання є складені сторонами видаткові накладні про поставку і отримання товару, виписки із банківського рахунку позивача про часткову оплату отриманого товару відповідачем. Вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань купівлі-продажу. Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за викладених обставин справи і норм законодавства, суд вважає, що наявність і розмір спірного грошового зобов'язання в сумі 72615 грн. позивачем обґрунтовані і доведені поданими доказами, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, строк виконання цього зобов'язання настав, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення 5924 грн. 53 коп. 3% річних та 53 728 грн. 13 коп. інфляційних втрат відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 82 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Приймаючи рішення у цій справі, судом враховані висновки Верховного Суду України щодо застосування ст. 692 ЦК України, викладені, зокрема, у постанові від 30.09.2014 року у справі № 927/1232/13 (3-121гс14).

Також судом враховані правові позиції Вищого господарського суду України, викладені, зокрема, у п.1 оглядового листа від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлену продукцію, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 72615 грн. 00 коп. основного боргу з оплати вартості отриманого товару, 53728 грн. 13 коп. відшкодування втрат від інфляції, 5924 грн. 13 коп. 3% річних судом визнаються обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню повністю. Доводи відповідача спростовуються зазначеними нормами законодавства, є необґрунтованими і судом відхиляються.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2645 грн. 36 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Акведук», місцезнаходження: 19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Першротравнева, 71, ідентифікаційний код 31918941 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплектуніверсал», місцезнаходження: 51935, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пров. Більшовицький, 3, оф.12, ідентифікаційний код 33686096 - 72615 грн. 00 коп. основного боргу з оплати вартості отриманого товару, 53728 грн. 13 коп. відшкодування втрат від інфляції, 5924 грн. 13 коп. 3% річних, 2645 грн. 36 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 24.07.2015 року.

Суддя В.М. Грачов