Постанова

від 20.07.2015 по справі 914/1614/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа № 914/1614/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Греділь М.І.

за участю представників:

від позивача: Бедрій Р.М.

від відповідача: Скляр К.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" б/н, б/н (вх. № 01-05/2955/15 від 02.07.2015р.).

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р.

у справі № 914/1614/15, суддя Яворський Б.І.;

за позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ;

до відповідача: Приватного підприємства "Фарммаркет", м. Львів;

про: стягнення пені та штрафу на суму 155 822, 35 грн..

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у справі № 914/1614/15 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Фарммаркет" на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" 4' 081,96 грн. пені та 81,64 грн. судового збору. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у справі № 914/1614/15, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н, б/н (вх. № 01-05/2955/15 від 02.07.2015р.), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у справі №914/1614/15 скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що обов'язок поставити товар виник на загальну суму 1 180 472, 40, а не на суму 140 757, 30 грн., з якої повинен розраховуватися розмір пені та штрафу.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 02.07.2015р. справу за № 914/1614/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

06.07.2015р. та 20.07.2015р. розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Марка Р.І., суддів Костів Т.С., Юрченка Я.О. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2015р.

20.07.15 через канцелярію суду представником ПП "Фарммаркет" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що позивачем подано заявку на поставку товару у сумі 140 757,30 грн., а відтак розмір штрафних санкцій повинен розраховуватися саме з цієї суми.

В судове засідання 20.07.2015 року прибули представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційні скарзі висловив свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2014р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (покупець) та Приватним підприємством "Фарммаркет" (постачальник) укладено договір поставки № 015-174, відповідно до п.1.1 якого постачальник (відповідач) зобов'язується протягом 2014 р. поставити у власність покупця (позивача), в особі його філіалів (дирекцій) акумулятори електричні та частини до них (акумулятори свинцеві для запуску поршневих двигунів) партіями, згідно коду ДКПП 016:2010 - 27.20.2., а покупець в особі його філіалів (дирекцій) зобов'язується прийняти і оплатити продукцію в порядку та на умовах цього договору.

Ціна договору становить 1' 015' 394,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 169' 232,40 грн. та складається з суми вартості всіх партій продукції, поставлених за цим договором (п.2.1 договору).

Оплата продукції, як зазначено у п.5.1 договору, здійснюється покупцем впродовж 10 календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії продукції, на підставі належно оформлених первинних документів (видаткової накладної, акту приймання-передачі продукції) та податкової накладної, наданих покупцю при оформленні поставки продукції.

Порядок поставки продукції сторони погодили у р.6 договору. Так, продукція поставляється покупцю у відповідності до планової потреби його філіалів (дирекцій) УДППЗ "Укрпошта" згідно замовлень (заявок), які складаються покупцем із зазначенням дати поставки за формою, наведеною у Додатку № 3 до договору. Строк поставки партії продукції: партіями, протягом 10 робочих днів з моменту подання заявки покупцем. Строки поставки обмежуються строком дії договору (п.6.2 договору).

Сторони підписали Додаток № 1 до договору, у якому погодили технічну специфікацію (модель, кількість, торгову марку, рік виготовлення та інші параметри) продукції, яка є предметом договору поставки.

У Додатку №2 до договору сторони погодили адреси місць передачі продукції, а у Додатку № 3 зразок заявки на поставку товару.

31.12.2014 р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору поставки від 06.10.2014 р. №015-174, якою внесли зміни в п.2.1 договору, змінивши ціну договору на 1' 180' 472,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 196' 745,40 грн. Пункт 11.1 договору виклали у такій редакції: "Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення його відбитками печаток сторін і діє до 31.03.2015р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків". Крім того, доповнено договір пунктами 6.13, 7.2.8 та 8.8., Додатком №5.

Листом № 15-104 від 12.02.2015 р. позивач надіслав відповідачу замовлення на поставку продукції. Відповідач заяву отримав 16.02.2015 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення, долученого до матеріалів справи, та визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Листом №15-163 від 10.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою поставити продукцію.

Відповідно до п. 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що товар відповідачем не поставлений, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки згідно п. 8.1. Договору.

Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання ним зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу № 29 від 01.01.2013 року.

Місцевий господарський суд позов задоволив частково.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (п.8.1 договору).

Сторонами погоджено, що за порушення строків поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості невчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п.8.2 договору).

Позивачем нараховано відповідачу 73' 189,29 грн. пені та 82' 633,06 грн. - штрафу. При цьому, позивач визначив період прострочення 27.02.2015 р. - 29.04.2015 р., сума боргу - 1' 180' 472,40 грн., тобто вся сума договору.

Однак, позовні вимоги в заявленій сумі не підлягають до задоволення з огляду на те, що позивачем надіслано відповідачу заявку на поставлення товару у сумі 140' 757,30 грн. (додаток до Листа №15-104 від 12.02.2015 р.). На решту суми договору позивач замовлення на поставку не робив, тому у відповідача не виник обов'язок поставити продукцію на загальну суму договору 1' 180' 472,40 грн.

Строк поставки продукції сторони визначили у п.6.2 договору, зазначивши, що він становить 10 робочих днів з моменту отримання кожної окремої партії продукції. Відповідач отримав заявку на поставку товару 16.02.2015р., тому зобов'язаний був здійснити поставку до 02.03.2015р. включно, а відтак прострочення виконання зобов'язання має місце лише з 03.03.2015р. Отже, позивач неправильно визначив початкову дату порушення зобов'язання.

Як уже зазначалося, у п.1.8 додатку до договору сторони п.11.1 договору виклали у редакції, що договір діє до 31.03.2015р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у частині розрахунків, а згідно п.6.2 договору строк поставки обмежується строком дії договору. Після 31.03.2015р. перебіг строку порушення зобов'язання поставити товар припиняється.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З огляду на вимоги частини першої статті 4- 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо періоду порушення відповідачем зобов'язання поставки товару, який становить з 03.03.2015р. по 31.03.2015р. А також, щодо розрахунку пені, що підлягає до стягнення у розмірі - 4' 081,96 грн.

Окрім того, слід зазначити, що оскільки період прострочення відповідача становить менше 30 календарних днів, то підстави для стягнення штрафу відсутні, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у даній справі.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ст.4 ЗУ " Про судовий збір", Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у справі №914/1614/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 27.07.2015р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.